Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Могила С.К., розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.16 та рішення господарського суду міста Києва від 07.09.16 у справі господарського суду міста Києва № 910/14029/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про стягнення 735,71 грн., за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

01.08.2016 приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" 735,71 грн. страхового відшкодування. В обгрунтування позовних вимог вказували, що унаслідок настання страхової події - ДТП, на підставі договору страхування № 7474369 від 08.02.2012 ними виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, тому на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1166 ЦК України отримали право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Також подали заяву про незастосування строків позовної давності з підстав їх зупинення та переривання.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні його вимог, які заявлено з пропуском установленого законодавством строку. Зазначали, що отримавши 03.07.2013 страхове відшкодування та не погодившись з його розміром, ПАТ "УАСК "Аска" набули право звернення до суду, проте позовну заяву було подано лише 28.07.2016.

07.09.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін 19.10.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові рішення із застосуванням положень статей 257, 267 ЦК України мотивовані тим, що термін, у межах якого страхувальник міг звернутись до суду з відповідним позовом закінчився.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили судові рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначали, що робота підприємства була блокована через перебування на території проведення АТО, тому перебіг строку позовної давності був зупинений на час існування надзвичайної обставини - з 28.03.2014 по 01.02.2016. Крім того вказували, що з часу звернення до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Дмитренка Д.О. та ПАТ "АСК "Інго Україна", перебіг строку позовної давності переривався до ухвалення рішення у цивільній справі.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування № 7474369 від 08.02.2012, на підставі страхового акту № 2606 від 18.05.2012 здійснив виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 3 613,37 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 4001 від 21.05.2012. У свою чергу, відповідач 03.07.2013 виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 2 367,96 грн., що підтверджується копією звіту по банківській виписці за 03.07.2013.

За приписами ч.6 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними вимогами починається від дня виконання основного зобов'язання.

Із матеріалів справи видно, що позовну заяву подано до суду 29.07.2016, про що свідчить календарний штемпель відділення поштового зв'язку на конверті.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Установивши, що з 03.07.2013 ПАТ "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" були обізнані про порушення своїх прав, проте не вживали будь-яких дій щодо їх захисту протягом більше трьох років, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про відхилення позовних вимог з підстав спливу строків позовної давності, про застосування яких клопотав відповідач.

Доводи заявника у касаційній скарзі про наявність обставин непереборної сили, обгрунтовано відхилені висновками попередніх судових інстанцій, якими зазначено, що належних та допустимих доказів у розумінні положень ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" позивач не надав, тому підстави для застосування п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України відсутні.

Посилання заявника щодо переривання строку позовної давності у зв'язку з поданням позову про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування та франшизи правильно відхилені судами обох інстанцій, оскільки провадження у цивільній справі в частині вимог до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" було закрито, тому до спірних правовідносин ч.2 ст. 264 ЦК України не застосовується.

Відповідно до ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Реалізуючи зазначені положення Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів приходить до висновку, що ухвалені судові рішення відповідають вимогам ст. 43 ГПК України та грунтуються на повному з'ясуванні усіх обставин, на які посилалися особи та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин. Надано правильну кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи. Правильно застосовано положення діючого законодавства при вирішенні спору.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій. Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "Аска" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.16 та рішення господарського суду міста Києва від 07.09.16 у справі № 910/14029/16 - без змін.