910/3353/15-г Про визнання недійсними зборів товариства, оформлених протоколом - 06.02.2017 Прийняття

головуючого судді Кролевець О.А., суддів: Євсікова О.О., Картере В.І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 у справі № 910/3353/15-г Господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_5 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", 2. Головного територіального управління юстиції у м.Києві - Реєстраційна служба за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, 2. ОСОБА_4, 3. ОСОБА_6 про визнання недійсними зборів, оформлених протоколом № 1 від 20.01.2015 за участю представників від позивача: Денисенко Б.М., від відповідача-1: від відповідача-2: Петренко С.В., не з'явився, від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3: не з'явився, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 (суддя Бондарчук В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.), з урахуванням ухвали про виправлення описок від 28.10.2016, рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсними збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (код ЄДРПОУ 35725096) від 20.01.2015, що оформлені протоколом № 1 від 20.01.2015. Скасовано рішення, прийняті на зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (далі - ТОВ "Плато Плюс", Товариство) від 20.01.2015, що оформлені протоколом № 1 від 20.01.2015, та реєстраційну дію (рішення) від 22.01.2015 № 1681070007022051, якою вчинено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Плато Плюс", не пов'язану зі змінами до установчих документів, проведену на підставі протоколу зборів учасників № 1 від 20.01.2015, державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києва Шубіною Т.Я.

Не погоджуючись з вказаною постановою, третя особа-2 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення від 18.08.2016.

Відповідачем-1 подано відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, у яких просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити повністю.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.12.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3353/15-г у зв'язку з ухвалою про самовідвід суддів Іванової Л.Б., Владимиренко С.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 19.12.2016 визначено наступний склад колегії суддів у справі № 910/3353/15-г: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено її розгляд до 15 год. 00 хв. 6 лютого 2017 року в зв'язку зі складністю справи, необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та нез'явленням в судове засідання представника третьої особи-1.

ТОВ "Плато Плюс" подано пояснення до касаційної скарги, у яких просить касаційну скаргу відхилити, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 та третя особа-1 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2008 р. проведені збори учасників ТОВ "Плато Плюс", що підтверджується протоколом № 28-01/2008 від 28.01.2008. Згідно порядку денного було ухвалено низку питань, зокрема про створення Товариства, затвердження редакції Статуту, його державну реєстрацію та призначення на посаду директора, за пропозицією ОСОБА_4, ОСОБА_5. Статутний фонд розділений на частки, якими ОСОБА_5 і ОСОБА_15 володіють у розмірі 50% кожен.

Судами також встановлено, що 20.01.2015 р. проведені збори учасників ТОВ "Плато Плюс", що підтверджується протоколом № 1 від 20.01.2015, на яких були присутні ОСОБА_5 (50% статутного капіталу) та ОСОБА_4 (50% статутного капіталу).

На вказаних загальних зборах було вирішено: звільнити з посади директора ОСОБА_5 за власним бажанням з 20.01.2014; призначити директором ОСОБА_6 з 21.01.2014; включити до Єдиного державного реєстру Собко Сергія Леонідовича, який має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; уповноважити ОСОБА_6 провести зміни до відомостей про юридичну особу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Предметом даного спору є вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсними загальних зборів учасників ТОВ "Плато Плюс", які відбулися 20.01.2015 р. і оформлені протоколом № 1, та скасування рішень, прийнятих на цих зборах, в тому числі й рішення про звільнення позивача з посади директора Товариства.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що його, як учасника Товариства, не було повідомлено про проведення зборів учасників, відповідно він на зборах присутнім не був, з протоколом зборів його не ознайомлювали, тому такі збори були скликані з порушенням чинного законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що 20.01.2015 р. позивач був присутнім та брав участь у проведенні оскаржуваних загальних зборів, був ознайомлений з їх порядком денним та голосував за прийняті рішення, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2957/2958/2959/15-32 від 11.03.2015 (а.с.102-109 том 2) та висновком судово-технічної експертизи документів № 5980/5981/15-34 від 20.04.2015 (а.с.88-97 том 2), призначених в межах кримінального провадження № 12015100010000755, підтверджується особистим підписом ОСОБА_5 на двох оригіналах протоколів № 1 загальних зборів ТОВ "Плато плюс" від 20.01.2015.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову повністю, апеляційний господарський суд, в свою чергу, дійшов висновку про неповідомлення ОСОБА_5 належним чином про проведення загальних зборів ТОВ "Плато Плюс", які відбулися 20.01.2015 р., та неприйняття ним участі у вказаних зборах, що свідчить про недотримання процедури їх скликання та грубе порушення прав учасника та директора Товариства - позивача у справі. При цьому, згідно копії протоколу № 1 від 20.01.2015 зборів учасників ТОВ "Плато Плюс", особа присутнього на зборах ОСОБА_5 встановлена на підставі паспорту НОМЕР_2, виданого 30.08.2006 р. МЗС Республіки Білорусь, проте, з довідки Посольства Республіки Білорусь в Україні № 16939 від 10.02.2015 (а.с.23 том 1) судом встановлено, що паспорт НОМЕР_2, виданий ОСОБА_5 30.08.2006 р. МЗС Республіки Білорусь, був вилучений та знищений 16.03.2011 р. у зв'язку з видачею нового паспорта РР 175908, тобто станом на день проведення зборів учасників Товариства (20.01.2015 р.) особа ОСОБА_5 не могла бути встановлена на підставі паспорту НОМЕР_2, виданого 30.08.2006 р.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно приписів ч.5 ст. 84 ГПК України при задоволенні заяви про визнання акта недійсним в резолютивній частині вказуються найменування акта і органу, що його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним повністю або частково (в якій саме частині).

Частиною 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

В п.п.10,17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) роз'яснено, що судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, та не випливають із положень законодавства. Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Не підлягають задоволенню також вимоги про визнання: загальних зборів учасників (акціонерів) товариства такими, що відбулися; реорганізації такою, що відбулася; рішень загальних зборів дійсними; рішень загальних зборів такими, що підлягають виконанню. Господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Відтак, на відміну від визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства, вимоги про визнання недійсними самих загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, які є вищим органом товариства, або про скасування рішень цих зборів є такими, що не відповідають способам захисту прав учасника товариства.

У зв'язку з цим, колегія суддів звертає увагу апеляційного суду на недотримання ним приписів ст. 111-12 ГПК України, зокрема, неврахування вказівок касаційної інстанції, вміщених в постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2015 по даній справі, щодо необхідності надання судами першої та апеляційної інстанцій правової оцінки предмету заявлених позовних вимог (визнання зборів недійсними, скасування рішення зборів) та відповідності його способам захисту прав та законних інтересів осіб, передбачених чинним законодавством.

Крім того, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п.п.1,4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) ).

Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч.5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 84 та ч.1 ст. 99 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно приписів ч.1 ст. 101 та п.7 ч.2 ст. 105 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. У постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Як роз'яснено в п.п.6, 18, 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) , оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (ч.5 ст. 42 та ч.2 ст. 43 ГПК). У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати, зокрема: повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

В основу оскаржуваного рішення місцевим господарським судом покладено висновки про недоведеність порушення права позивача на участь у загальних зборах ТОВ "Плато Плюс", які відбулися 20.01.2015 р., оскільки згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2957/2958/2959/15-32 від 11.03.2015 (а.с.102-109 том 2) та висновком судово-технічної експертизи документів № 5980/5981/15-34 від 20.04.2015 (а.с.88-97 том 2), призначених в межах кримінального провадження № 12015100010000755, зафіксовано, що на двох примірниках (оригіналах) протоколів №1 загальних зборів ТОВ "Плато плюс" від 20.01.2015 підписи у графі "учасники" у рядку "ОСОБА_5." виконано самим ОСОБА_5

Проте, в порушення приписів ст.ст. 42, 43, 84, 99, 105 ГПК України апеляційним судом взагалі не надано правової оцінки та не відхилено зазначені висновки судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз як докази по справі.

Разом тим, в обґрунтування спростування висновку суду першої інстанції апеляційний суд безпідставно послався на висновок комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів № 3085/3289 від 16.05.2016, проведеної на підставі копії протоколу №1 зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015, і це при тому, що цим висновком судового експерта не вирішувалося питання про виконання ОСОБА_5 підпису від його імені у протоколі № 1 від 20.01.2015 зборів учасників ТОВ "Плато Плюс", оскільки підпис нанесений електрофотографічним способом друку, тому не є об'єктом почеркознавчого дослідження.

Колегія суддів також вважає передчасним прийняття апеляційним судом в якості обставин, що мають преюдиціальне значення, викладеного у письмових поясненнях позивача та представника відповідача-1 визнання того факту, що оригінал протоколу № 1 загальних зборів від 20.01.2015 відсутній, позивач вказаний протокол не підписував, а в документообігу ТОВ "Плато Плюс" протокол № 1 від 20.01.2015 не обліковується.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Однак, слід мати на увазі, що відповідно до ч.3 ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що один оригінал протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015 був наданий відповідачем-1 на запит прокуратури Голосіївського району м.Києва згідно листа від 04.03.2015 № 27 (а.с.204 том 6), а другий примірник цього протоколу вилучено з матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Плато Плюс" у третьої особи-1 (відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївського району м.Києва) в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12015100010000755, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 09.02.2015 (а.с.204-206 том 1).

При цьому, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що з висновку судово-технічної експертизи документів № 5980/5981/15-34 від 20.04.2015 (а.с.90-91 том 2) вбачається надання заступником прокурора Голосіївського району м.Києва Глущак Д. письмового дозволу на знищення документів, тобто вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах, до яких відносяться і два оригінали протоколу № 1 загальних зборів ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015 на 2 арк.

Крім того, вибірково приймаючи до уваги факт знищення 16.03.2011 р. паспорту НОМЕР_2, виданого ОСОБА_5 30.08.2006 р. МЗС Республіки Білорусь (у зв'язку з його заміною на новий НОМЕР_1), та неможливість встановлення станом на день проведення зборів учасників Товариства (20.01.2015 р.) особи ОСОБА_5 на підставі цього паспорту, на який містяться посилання в протоколі № 1 зборів учасників ТОВ "Плато Плюс" від 20.01.2015, що підтверджується довідкою Посольства Республіки Білорусь в Україні № 16939 від 10.02.2015 (а.с.23 том 1), суд апеляційної інстанції всупереч вимог ч.1 ст. 43 та ч.ч.1,2 ст. 101 ГПК України не врахував тих обставин, що у вказаному протоколі міститься також посилання на посвідку на постійне проживання ІН 004236 від 05.06.2013, видану позивачу вже після заміни паспорту.

Відповідно до п.17 ч.1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Наведене вище переконливо свідчить про передчасність вміщених в оскаржуваній постанові висновків суду щодо неприйняття ОСОБА_5 участі у загальних зборах учасників ТОВ "Плато Плюс", які відбулися 20.01.2015 р., відсутність підписання ним протоколу № 1 цих загальних зборів, та обумовлене цим порушення корпоративних прав позивача.

Відповідно до п.3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, вищезгадане процесуальні порушення (ст.ст. 35, 43, 84, 101, 105 ГПК України), які унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, колегія суддів вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови від 13.10.2016 та передачі справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Вказане процесуальне порушення неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу за межі перегляду справи в касаційній інстанції, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.