803/1212/14 Про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 06.09.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року (головуючий суддя Ліщинський А.М., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2013/00191 від 23 грудня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала, що нею було належним чином внесено інформацію до граф 12, 45 вантажної митної декларації, та додано всі необхідні документи на підтвердження визначеної за першим методом (ціною договору) митної вартості імпортованого товару, натомість Митницею протиправно й з порушенням вимог Митного кодексу України (4495-17) (далі - МК України (4495-17) ) складено оскаржувану картку відмови й, до того ж, без прийняття рішення про коригування митної вартості товару та проведення консультації з декларантом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем за результатом контролю митної вартості товару, поданого позивачем до митного оформлення, всупереч вимогам МК України (4495-17) не прийнято рішення про коригування митної вартості, чи про її визнання, не витребувано у декларанта додаткових документів на підтвердження такої вартості, не проведено процедури консультації щодо вибору методів визначення митної вартості, а тому Митниця передчасно відмовила Підприємцю у митному оформленні товарів карткою відмови №205070000/2013/00191 від 23 грудня 2013 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року (з врахуванням ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року про виправлення описки) постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому апеляційний суд прийшов до висновку, що оскаржувану картку відмови митним органом було складено за наслідками проведеного під час митного оформлення імпортованого позивачем товару контролю правильності визначення митної вартості товару, під час якого шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, встановлено, що згідно цінової інформації ЄАІС Державної митної служби України митна вартість товару "морожена печінка свійських свиней" є вищою, аніж задекларована позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати з підстав, що вже наводились нею в позовній заяві, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач (Митниця) в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту №55/2013/DE від 14 листопада 2013 року, укладеного між Підприємцем та фірмою "Ahlborn Fleisch Handelsgesellschaft mbH", інвойсу №1158 від 20 грудня 2013 року позивачем 23 грудня 2013 року ввезено на територію України товар - морожену печінку свійських свиней вагою нетто 20000 кг на загальну суму 8200,00 Євро. Згідно умов контракту передача товару здійснювалася на умовах FCA або EXW згідно правил "Інкотермс-2010".

23 грудня 2013 року позивачем для здійснення митного оформлення подано митному органу наступні документи: контракт №55/2013/DE від 14 листопада 2013 року; рахунок-фактуру (інвойс) №1158 від 20 грудня 2013 року; вантажно-митну декларацію (ВМД) №205070000/2013/062270 від 23 грудня 2013 року; декларацію митної вартості ДМВ-1 №205070000/2013/ від 23 грудня 2013 року; міжнародну товаротранспортну накладну СМR №1158/13 від 20 грудня 2013 року; сертифікат про походження товару №А13944332 від 20 грудня 2013 року; ветеринарне свідоцтво АБ-02 № 830554 від 23 грудня 2013 року; сертифікат якості від 20 грудня 2013 року; контракт на перевезення товару №17/2013/РL від 25 лютого 2013 року; довідку про транспортні витрати від 23 грудня 2013 року, інші документи, перелічені у графі 44 ВМД.

В графах 12, 45 вантажно-митної декларації (ВМД) №205070000/2013/062270 від 23 грудня 2013 року митну вартість визначено у розмірі 108052,98 грн. або 8200,00 Євро за ціною контракту (по першому методу).

Посадовою особою митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості (ДМВ) №205070000/2013/ від 23 грудня 2013 року жодних записів зроблено не було, натомість у відповідній графі вантажно-митної декларації (ВМД) №205070000/2013/062270 від 23 грудня 2013 року зроблено запис "у митному оформленні відмовлено, картка відмови №205000006/2013/00191".

23 грудня 2013 року відповідачем відмовлено позивачу у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2013/00191 в зв`язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 митної декларації вимогам статті 53 МК України, рішенню про визначення митної вартості №205000006/2013/000121/2 від 19 листопада 2013 року (отриманому декларантом).

Роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та вказано про необхідність приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 МД у відповідність до рішення про визначення митної вартості №205000006/2013/000121/2, прийнятого 19 листопада 2013 року.

Позивачем 24 грудня 2013 року з метою запобігання псуванню товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, подано нову ВМД №205070000/2013/062348, у якій в графах 12 та 45 вказано митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведеною у рішенні №205000006/2013/000121/2 від 19 листопада 2013 року; митне оформлення у цьому випадку проводилось за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов`язань грошової застави.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині 2 цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з частиною 5 цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому положеннями частини 6 статті 53 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За змістом частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але цим повноваженням кореспондує право декларанта підтвердити митну вартість товару документами, перелік яких визначений у частині другій статті 53 МК України. Крім того, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Натомість, за обставин, які склались у даній справі, Митниця взагалі позбавила декларанта його права підтвердити митну вартість імпортованого товару, одразу відмовивши у митному оформленні товару і не пересвідчившись у правильності, чи помилковості задекларованої митної вартості.

Факт наявності рішення про коригування митної вартості товару, прийнятого за результатами митного контролю при митному оформленні раніше ввезеної партії товару по цьому ж зовнішньоекономічному договору, не є тією правовою підставою, яка дозволяє суб`єкту владних повноважень уникати процедур, встановлених Митних кодексом України (4495-17) , для обрання методу визначення митної вартості товару.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив, що прийняття картки відмови у митному оформленні з підстав невідповідності граф 12, 45 вантажної митної декларації приписам статті 53 МК України, не ґрунтується на законі, а факт неприйняття за наслідками митного контролю рішення про коригування митної вартості або про її визнання, не витребування у декларанта додаткових документів на підтвердження такої вартості та непроведення процедури консультації щодо послідовного вибору методу визначення митної вартості товару є підставою для скасування оскаржуваної картки відмови.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2013/00191 від 23 грудня 2013 року, а отже й для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.