ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельна фірма "Кабельні мережі колективного прийому телебачення" (далі - ТОВ) справу за його позовом до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження, встановила:

У жовтні 2005 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому, посилаючись на відсутність у його діях порушень Закону України від 11 січня 2001 року N 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) (далі - Закон N 2210-III (2210-14) ), просило скасувати розпорядження Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21 жовтня 2005 року N 79-р.

Господарський суд Донецької області постановою від 22 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 5 квітня 2006 року, у задоволенні позову відмовив. Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження винесено відповідачем на підставі положень чинного законодавства про захист економічної конкуренції та в межах повноважень, наданих територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ) Законом України від 26 листопада 1993 року N 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 лютого 2007 року відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою ТОВ, пославшись на те, що ця справа не підвідомча адміністративним судам, оскільки відповідно до статті 60 Закону N 2210-III рішення органів АМКУ підлягають оскарженню в порядку господарського судочинства.

У скарзі ТОВ до Верховного Суду України порушено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм права, які визначають юрисдикцію адміністративних і господарських судів, Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.

Відповідно до статті 1 Закону "Про Антимонопольний комітет України" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) АМКУ є державним органом зі спеціальним статусом, мета діяльності якого полягає в забезпеченні державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, що відповідає ознакам суб'єкта владних повноважень, наведеним у пункті 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції. Закон N 2210-III (2210-14) містить спеціальні норми щодо захисту економічної конкуренції та загальні, що стосуються визначення порядку захисту в суді суб'єктом господарювання прав, порушених органами АМКУ. З останнього питання спеціальними є норми процесуального законодавства, зокрема КАС, який уведено в дію з 1 вересня 2005 року, та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК (1798-12) ).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів АМКУ з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Статтею 60 Закону N 2210-III встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Проте цей Закон не є процесуальним і після набрання чинності КАС не може визначати підсудність справ із публічно-правових спорів за участю органів АМКУ.

З огляду на викладене юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органами АМКУ як суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності.

Оскільки у справі, що розглядається, позов пред'явлений у публічно-правовому спорі, є підстави для її вирішення у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Таким чином, ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження з підстави непідвідомчості цього спору адміністративним судам винесена з порушенням КАС.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241- 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельна фірма "Кабельні мережі колективного прийому телебачення" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2007 року скасувати.

Справу направити до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.