826/15557/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо несвоєчасної сплати податку на прибуток підприємств - 03.09.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 (суддя Смолій І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 1 статті 57, статті 126 Податкового кодексу України. Як вважає податковий орган, висновки викладені в оскаржуваних судових рішеннях не відповідають фактичним обставинам справи, при прийнятті рішень судами не було враховано доводів відповідача та не надано належної правової оцінки доказам щодо правомірності дій контролюючого органу з приводу проведення перевірки. У касаційній скарзі відповідач наводить доводи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення на підставі встановлених у акті перевірки обставин.

У свою чергу, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу. ДП "НАЕК "Енергоатом" вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, доводи касаційної скарги не спростовують обставин, які стали підставою для задоволення позову, у касаційній скарзі не наведено аргументів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, текст касаційної скарги дублює апеляційну скаргу відповідача у даній справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міжрегіонального ГУ Міндоходів -Центрального офісу з обслуговування великих платників у справі №826/15557/13-а.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2019 попередній розгляд справи призначено на 03.09.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Посадовими особами Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на підставі наказу від 28.05.13 №579 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ДП "НАЕК "Енергоатом" з питань дотримання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету податку на прибуток визначених:

податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2011 №0000894110, яке набуло статусу узгодженого 23.10.2012 згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-14309/11/2670;

в частині податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2, яке набуло статусу узгодженого 26.11.2012 згідно ухвали Вищого адміністративного суду України провадження №К/9991/95105/11;

декларацією з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2012 року від 29.10.2012 №9066923872.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2013 №623/41-10/24584661.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету з податку на прибуток підприємств визначеного пунктом 57.1 статті 51 Податкового кодексу України.

На підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 32'186'054,53грн. податковим повідомленням-рішенням від 17.06.2013 №0000594110 на позивача накладено штрафні санкції в розмірі 3'218'605,45грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суди дійшли висновку що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення, а тому таке підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається зі змісту акту перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем:

несвоєчасно сплачено зобов`язання з податку на прибуток у cумі 23'049'146,00грн., визначене податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2011 №0000894110;

несвоєчасно сплачено зобов`язання з податку на прибуток у сумі 6'390'298,53грн, визначене декларацією з податку на прибуток підприємства за III квартал 2012 року від 29.10.2012 №9066923872;

несвоєчасно сплачено зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2'746'610,00грн, визначене податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2008 №0000094110/2.

Відповідно до змісту акту перевірки позивачем суму узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2'746'610,00грн. було сплачено з затримкою в 4 дні, а саме гранична дата сплати такого зобов`язання наступила 26.11.2012, натомість сплачено 30.11.2012 платіжним дорученням №6774. Податковий кодекс України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно пункту 1 частини третьої статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Частиною четвертою статті 129 ПК України передбачено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до абзацу "е" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.06.2012 у справі №2а-4992/12/2670 за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Києві ДПС правонаступником якої є Міжрегіональне ГУ Міндоходів Центральний офіс з обслуговування великих платників про стягнення з банківських рахунків ДП "НАЕК "Енергоатом" 159'609'921,46грн. податкового боргу, яка набрала законної сили, встановлено, що податковий борг сплачено, а тому в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказаною постановою суду визначено, що податковий бор виник у тому числі на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2, яке набрало законної сили в частині, згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 у справі №2а-19424/10/2670, №7/507, при цьому такий борг було сплачено, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:від 25.05.2012 №2721 на суму 67'000'000грн., №2723 на суму 74'638'208 грн., №2724 на суму 35'777грн., №2725 на суму 352'015грн.

Зі змісту вказаного судового рішення висновуються, що до складу податкового боргу 159'609'921,46грн. входило у тому числі податкове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2008 №0000094110/2 на суму 149'276'416грн. Відтак, у справі, що розглядається підлягає судовому аналізу своєчасність сплати узгоджених податкових зобов`язань до бюджету податку на прибуток визначених в частині податкового повідомлення-рішення від 17.07.2008 №0000094110/2 у сумі 2'746'610,00грн.

Згідно частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно з`ясовано, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що суму узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2'746'610,00грн. було сплачено 25.05.2011, тобто без порушення граничного строку сплати.

Також, за результатами судового розгляду судами встановлено, що не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу щодо несвоєчасної сплати позивачем зобов`язань з податку на прибуток в сумі 23'049'146,00грн., визначеної податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2011 №0000894110, яке набрало законної сили згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 у справі №2a-14309/11/2670 та визначене декларацією з податку на прибуток підприємства за III квартал 2012 року від 29.10.2012 № 9066923872 .

Крім того, судами з`ясовано, що граничний термін сплати зобов`язання з податку на прибуток підприємств визначений декларацією з податку на прибуток підприємства за III квартал 2012 року від 29.10.2012 №9066923872 наступив 19.11.2012. Проведеною перевіркою встановлено, що на підставі зобов`язання, визначеного вказаною декларацією, у позивача виник борг в розмірі 6'390'298,53грн., який було сплачено 30.11.2012.

Відтак, судами на підставі матеріалів справи встановлено, що податкові зобов`язання визначені вказаною податковою декларацією та податковим повідомленням-рішенням від 23.09.2011 №0000894110 сплачено позивачем без порушень граничного строку сплати.

Разом з тим, судовому розгляду підлягали спірні позиції сторін щодо законності підстав проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій вказано, що як вбачається з наданих відповідачем заперечень, податковим органом було проведено позапланову перевірку на підставі наказу від 15.08.2013 №333.

За результатами такої перевірки було складено акт від 19.08.2013 №997/41-10/24584661, яким у повній мірі підтверджено відомості встановлені актом перевірки від 31.05.2013 №623/41-10/24584661, а тому відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято без порушень законодавства.

Суди попередніх інстанцій з такими доводами податкового органу правомірно не погодились, з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, як зазначено у спірному рішенні податкового органу підставою для винесення такого слугували обставини встановлені актом перевірки від 31.05.2013 №623/41-10/24584661. Зі змісту акту перевірки від 31.05.2013 №623/41-10/24584661 вбачається, що таку проведено на підставі наказу від 28.05.2013 №579.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.07.2013 у справі №826/9489/13-а за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" про визнання протиправним та скасування наказу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 28.05.2013 №579 про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, позовні вимоги задоволено у повному обсязі та скасовано спірний наказ.

На підставі встановлених обставин, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення саме на підставі акту перевірки від 31.05.2013 за №623/41-10/24584661, проведеної на виконання наказу від 28.05.13 №579.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції", Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти, засвідчені документами, наявними в матеріалах справи. У межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи відповідача для скасування рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.