826/5612/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість - 03.09.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2014 (суддя - Клочкова Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 (головуючий суддя - Міщук М.С., Вівдіченко Т.Р., Горбань Н.І.) по справі № 826/5612/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - ТОВ "АТ Каргілл") звернулося до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс) від 27.02.2014 № 0000163720.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000163720 від 27.02.2014, оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили та яким встановлено факт правомірності декларування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 2076102,00 грн. у складі від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2013 року і скасовано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року на 2076102,00 грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Центральний офіс оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2014, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що платник податків, який отримує податкову накладну, яка не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, повинен відобразити в додатку 8 до податкової декларації з податку а додану вартість саме в періоді виписки податкової накладної. Строк протягом якого платник податків може включити до податкового кредиту суму (365 днів) застосовується лише до податкових накладних, які відповідним чином оформлені та реєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому строк в 365 днів до даного спору не застосовується.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу "АТ Каргілл" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведена камеральна перевірка даних ТОВ "АТ Каргілл" задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за грудень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.02.2014 № 126/28-10-37-10/20010397, в якому, зокрема, відображено висновок про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року в розмірі 2076102,00 грн.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 № 0000163720, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 3114153,00 грн., з якої за основним платежем - 2076102,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1038051,00 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали обставини, викладені в акті перевірки від 09.01.2014 № 3/40-50/37-10/20010397 "Про результати перевірки камеральних даних ТОВ "АТ Каргілл" задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за листопад 2013 року", в якому відображено висновок, що перевіркою додатка 8 "Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до податкової декларації за листопад 2013 року встановлено включення до складу податкового кредиту незареєстровану в ЄДР податкову накладну від постачальників та несвоєчасно надано скаргу на цих постачальників.

Крім того, в акті зазначено, що у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву із скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну, водночас платник податку втрачає право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум ПДВ, включених на підставі наданої заяви зі скаргою на постачальника, що відмовився у наданні податкової накладної та/або надано неналежним чином оформлений документ (відсутні чи помилково заповненні обов`язкові реквізити податкової накладної, передбаченні чинним законодавством), у разі наданні такої заяви до звітної декларації по операціях перша подія по яких сталася в періоді іншому ніж звітний.

У зв`язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "AT Каргілл" по декларації з ПДВ за листопад 2013 року завищено податковий кредит на суму ПДВ 2076102,00 грн., а тому за результатами перевірки (акт від 09.01.2014 № 3/40-50/37-10/20010397) прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2014 № 0000083720, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення за листопад 2013 року в розмірі 2076102,00 грн.

Також, відповідач на підставі акту перевірки № 3/40-50/37-10/20010397 від 09.01.2014 дійшов висновку, що ТОВ "AT Каргілл" завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2013 року в розмірі 2076102 грн., яка підлягає зменшенню та прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000083720 від 24.01.2014.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулись операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових періодах можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, однак протягом 365 днів з дати їх виписки.

При цьому в разі порушення продавцем товару/послуг вимог 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, скарга на такого продавця подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.

Судами з`ясовано факт подання позивачем скарги на постачальника.

Також з`ясовано, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2014 у справі № 826/1722/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014, позов задоволено повністю та скасовано податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000073720 від 24.01.2014 та № 0000083720 від 24.01.2014.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/1722/14 залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 2076102,00 грн. по податковим накладним, які виписані постачальником до спливу 365 днів, та при цьому скарга на постачальників, які порушили порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подана позивачем в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по податкових накладних включені до складу податкового кредиту, а тому суд дійшов висновку про правомірність декларування позивачем зазначеної суми у складі від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2013 року.

Згідно частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже є рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено факт правомірності декларування позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 2076102,00 грн. у складі від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2013 року та скасовано податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року на 2076102,00 грн.

Пунктами 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість висновку відповідача про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 2076102,00 грн.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.