0870/5634/12 Про визнання недійсним та скасування рішення Державної податкової інспекції про анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку - 03.09.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2012 (суддя - Шара І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді: Чередниченко В.Є., Коршун А.О.) у справі № 0870/5634/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, третя особа: Державна податкова інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування рішення, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати недійсним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя) від 15.05.2012 №3227/10/170 про анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку згідно з пунктом 299.16 статті 299 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 19.04.2012, яким встановлено порушення вимог розділу 14 глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" Податкового кодексу України (2755-17) ; визнати протиправними дії відповідача щодо анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку серії З №244515.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя №3227/10/170 від 15.05.2012 про анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2012, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що як платник єдиного податку ФОП ОСОБА_1 мала право займатися лише тими видами діяльності, які зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку, та не має право здійснювати роздрібну торгівлю ювелірними виробами.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці ФОП ОСОБА_1, розташованої за адресою АДРЕСА_1 щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліценції, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтва про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), про що складено акт від 19.04.2013 №000021.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, здійснення ФОП ОСОБА_1 реалізації ювелірного виробу, тобто здійснення виду діяльності, не передбаченого свідоцтвом про сплату єдиного податку.

Листом від 15.05.2012 №3227/10/170 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя повідомила позивача, що на виконання підпункту 299.15.1 пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України нею не повернуто свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік протягом 10 днів, яке було анульовано згідно з пунктом 299.16 статті 299 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 19.04.2012 №17/16/01/22/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог розділу 14 глави 1 "спрощена система оподаткування, обліку та звітності" Податкового кодексу України (2755-17) .

Судами також встановлено, що позивач являється платником єдиного податку 2 категорії відповідно до свідоцтва від 15.10.2010 серії НОМЕР_2 терміном дії з 01.01.2012 по 01.06.2012 та має право на здійснення наступних видів діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності: 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна; 52.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги непродовольчого асортименту (крім ювелірних виробів); 71.40.0 Прокат побутових виробів та предметів особистого вжитку; 36.22.0 Виробництво ювелірних і подібних виробів.

В акті перевірки, зокрема, вказано про реалізацію позивачем ювелірного виробу, що, в свою чергу, є порушенням абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005) Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

Відповідно до підпункту 30 пункту 291.7 статті 291 Податкового кодексу України під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються, в тому числі, прокат речей особистого користування та побутових товарів.

Відповідно до Національного класифікатори України ДК 009:2005 "Класифікатор видів економічної діяльності", прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375, вид господарської діяльності підкласу 71.40.0 включає в себе прокат виробів для домашніх господарств, підприємств та організацій; текстильних виробів, одягу, взуття; меблів, виробів зі скла та кераміки, кухонного та столового посуду, побутових електроприладів, ручних інструментів тощо; прогулянкових човнів та суден, велосипедів, спортивного інвентарю; ювелірних виробів,музичних інструментів, театральних декорацій та костюмів, аудіо та відеопродукції квітів та інших рослин тощо.

Враховуючи те, що КВЕД 71.40.0 "прокат побутових виробів та предметів особистого вжитку" передбачає прокат ювелірних виробів, то позивач цілком правомірно здійснював діяльність з прокату ювелірних виробів, на підтвердження чого, позивачем були надані письмові докази, а саме: Правила побутового прокату ювелірних виробів, типовий договір побутового прокату, замовлення до договору побутового прокату, прейскурант на послуги побутового прокату ювелірних виробів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За визначенням, наведеним в частині першій статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами частини другої статті 70 КАС Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Доказів здійснення позивачем будь-якого виду діяльності, наведеного у переліку статті 267 Податкового кодексу України та порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг" відповідачем не надано.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя №3227/10/170 від 15.05.2012 про анулювання свідоцтва про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 залишити без змін.