0870/2706/12 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 02.09.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року (суддя Сіпака А.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року (головуючий суддя Проценко О.А., судді: Дурасова Ю.В., Туркіна Л.П.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2012 року Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (якого ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року замінено на Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"; далі - Товариство, позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Запорізької митниці Міндоходів (яку ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року замінено на Запорізьку митницю ДФС; далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №11200000/2011/001385/1 від 22 вересня 2011 року про визначення митної вартості товару.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що визначення митним органом митної вартості імпортованого ним товару по третьому (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а не по першому (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України від 11 липня 2002 (92-15) року №92-IV (далі - МК України (4495-17) ), оскільки Товариством було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, позов задоволено: cкасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості товару №112000006/2011/001385/1 від 22 вересня 2011 року.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (третім) методом та недоведеність ним неможливості застосування попереднього методу визначення митної вартості товару, тобто додержання принципу послідовності у їх застосуванні.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також зазначала про законність прийнятого нею рішення про коригування митної вартості товару, що імпортувався позивачем, за третім методом, оскільки останнім на вимогу митного органу не було подано доказів на підтвердження числових значень заявленої за основним методом митної вартості.

Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, беручи до уваги наведене в частині 6 статті 12 КАС України визначення справ незначної складності, а також закріплене в частині 6 статті 262 КАС України право суду відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з її повідомленням в разі, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, касаційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження, незважаючи на заявлене відповідачем клопотання про проведення судового засідання з його участю.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 01 січня 2011 року Товариством укладено з Компанією "Veraco Intertrading Ltd." (Великобританія) як постачальником контракт №ВП.1323.37515.11.06И на купівлю коксу кам`яновугільного доменного на умовах DAF (кордон Польщі/України прикордонні станції Ізов/Хрубешов), кількість, скорочений технічний опис та позначення якого перелічені в специфікаціях до контракту.

На виконання умов Контракту у липні 2011 року Компанія "Veraco Intertrading Ltd." поставила кокс грубий кам`яновугільний доменний кількістю 371,556 тонн у сухій вазі за ціною 370 доларів США за тонну.

Для проведення митного оформлення поставленого за вищевказаним контрактом товару Товариством до Запорізької митниці 15 серпня 2011 року подано вантажну митну декларацію №112030000/2011/024736 (форма МД-2), яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ній штамп "Під митним контролем".

Товар у ВМД №112030000/2011/024736 від 15 серпня 2011 року визначений декларантом як "Кокс грубий доменний кам`яновугільний фракція +40мм, кількість 371,556 тонн у сухій вазі; вміст загальної вологи W% - 1.3; зольність А% -11.2; вміст сірки S% - 0.68; вихід летючих речовин V% -0.6; калорійність Q кДж/кг - 27577, 27101; походженням із кам`яного вугілля згідно стандарту Польщі PN-86 С-2050/06; призначення: для доменного виробництва. Виробник "Zaklady Koksownicze "Zdzieszowice Sp.zо.о.", Країна виробництва PL.".

В графі 43 вказаної ВМД позивачем зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений статтею 267 МК України.

Також до ВМД позивачем додані наступні документи: контракт №ВП.1323.37515.11.06И від 01 січня 2011 року, рахунки-фактури, висновки по контролю якості, сертифікати походження, комерційний акт, лист технічного відділу ВАТ "Запоріжсталь" №9-41/1094950 від 15 жовтня 2010 року, копії вантажних митних декларацій країни-відправлення №MRN 11PL303030E0010678 від 03 липня 2011 року, №MRN 11PL303030E0010651 від 02 липня 2011 року, технічна специфікація виробника №95/199 від 21 вересня 2010 року, лист фірми "Veraco Intertrading Ltd." №V від 08 липня 2011 року, довідку СДПІ м.Запоріжжя №8/08-01 від 18 липня 2011 року, контракт третьої особи №POLBIL/VERІTG/2011 від 01 січня 2011 року та додаток №5 до контракту від 20 травня 2011 року, звернення ВАТ "Запоріжсталь" №95/1372 від 07 липня 2011 року, висновок Держзовнішінформ №7/408-1 від 04 липня 2011 року, довідку про вартість від 08 серпня 2011 року, меморіальний валютний ордер №575.5.1003 від 29 червня 2011 року.

Під час здійснення митного контролю Митницею від декларанта додатково витребувано: за наявності договір між виробником та третіми особами, що пов`язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; угоду між "Zaklady Koksownicze "Zdzieszowice Sp.zо.о." (Польща, виробник) та "Polbilding Sp.zo.o" (Польща, експортер) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; відповідну бухгалтерську документацію: рахунок виробника товару щодо продажу заявленої до митного оформлення партії товару, первинні бухгалтерські документи, згідно яких товар знято з обліку (балансу) підприємства-виробника/експортера товару, первинні бухгалтерські документи, згідно яких товар знято зі складу підприємства-виробника/експортера товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за власним бажанням декларанта; банківські платіжні документи (платіжні доручення та меморіальні ордери) про оплату товару (відповідно до пункту 4 контракту від 01 січня 2011 року); пакувальні листи.

На вимогу митного органу у відповідності до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок №1766), 22 вересня 2011 року декларантом зроблено запис: "Додатково надано: Меморіальні валютні ордери від 08 серпня 2011 року №721.5.1003, від 10 серпня 2011 року №743.5.1003, від 17 серпня 2011 року №759.5.1003; лист відділу маркетингу від 26 серпня 2011 року №108/1103735; e-mail "Металл Кур`єр" від 26 серпня 2011 року. На цей час іншого надати неможливо".

22 вересня 2011 року митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2011/001385/1 за третім методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

При цьому в графі 33 рішення зазначено про наявність розбіжностей у поданих документах для підтвердження заявленої митної вартості та ненадання декларантом відповідних додаткових документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару згідно з пунктами 11, 14 Порядку №1766. Метод №1 неможливо застосувати в зв`язку із відмовою декларанта надати відповідні додаткові документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару. Метод №2 не застосований в зв`язку із невідповідністю (відмінністю) певних фізичних характеристик (стаття 268 МК України). З декларантом проведено консультацію, за результатами якої прийнято рішення щодо коригування митної вартості за методом №3 згідно статті 269 МК України. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація про вартість операції з подібними (аналогічними) товарами за ВМД від 30 вересня 2010 року №113030000/2010/017753, від 30 вересня 2010 року №113030000/2010/017769, від 19 вересня 2011 року №112030000/2011/028644, від 19 вересня 2011 року №112030000/2011/028650".

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов`язаними між собою особами або хоч і є пов`язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як передбачено частинами 1 - 4 статті 269 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Згідно з положеннями частини 1 статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За змістом статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 квітня 2008 року №339 (339-2008-п) , контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом, зокрема, шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком №1766; співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; застосування інших передбачених Митним кодексом України (4495-17) та іншими законами з питань митної справи форм контролю.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку №339 може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Так, наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

У той же час розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об`єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог МК України (4495-17) . Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку №1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов`язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття рішення судами) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України у мотивувальній частині постанови зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Аналогічні вимоги викладено і в статтях 206, 207 КАС України, які регулюють зміст мотивувальних частин ухвал та постанов апеляційного суду.

В той же час частиною 4 статті 11 КАС України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм, мотивувальна частина кожного рішення повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов`язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України (2747-15) та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов`язки сторін; разом з тим саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

Судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються, а відтак суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона представила в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Як вже вказувалось в цій постанові, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з вказівкою на документи, які подавались позивачем при митному оформленні товару (а також за вимогою митного органу додатково), а саме: контракт №ВП.1323.37515.11.06И від 01 січня 2011 року, укладений між Товариством як покупцем та Компанією "Veraco Intertrading Ltd." (Великобританія) як постачальником, зі специфікацією до нього, рахунки-фактури (інвойси), комерційні акти, висновки по контролю якості, сертифікати походження товару, вантажні митні декларації країни-відправлення №MRN 11PL303030E0010678 від 03 липня 2011 року, №MRN 11PL303030E0010651 від 02 липня 2011 року, контракт Nr POLBIL/VERITG/2011, укладений 01 січня 2011 року між "POLBILDING" Sp.zо.о." (Польща) як продавцем та Компанією "Veraco Intertrading Ltd." (Великобританія) як покупцем коксу, з додатками до нього №3 від 01 лютого 2011 року та №5 від 20 травня 2011 року, прийшов до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами того, що подані Товариством докази не дозволяли йому у належний спосіб перевірити числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Проте, при цьому, поза увагою та оцінкою суду залишились посилання відповідача на те, що в наданих позивачем до митного оформлення документах містились розбіжності щодо назви товару, який ввозився, в сертифікатах якості відсутні відомості про його виробника, а висновок спеціалізованої експертної організації ДП "Держзовнішформ" від 04 липня 2011 року №7/408-1 на час здійснення митних формальностей (15 серпня 2011 року) вже втратив чинність (у висновку зазначено, що його термін дії складає місяць з дати видачі) й до того ж передбачав можливу ціну на кокс доменний фракції +40мм від 390 до 410 доларів США за тонну.

Також судом не досліджувалось й питання щодо того, у зв`язку з чим (на якій підставі) відвантаження товару згідно залізничної накладної здійснювалось DBSchenker Rail Spedkol Sp.z.o.o, тоді як подані Товариством контракти №ВП.1323.37515.11.06И від 01 січня 2011 року та Nr POLBIL/VERITG/2011 від 01 січня 2011 року, укладені відповідно між Товариством і Компанією "Veraco Intertrading Ltd." (Великобританія) та "POLBILDING" Sp.zо.о." (Польща) і Компанією "Veraco Intertrading Ltd." (Великобританія).

Водночас слід відмітити й те, що контракт №ВП.1323.37515.11.06И від 01 січня 2011 року, укладений між Товариством як покупцем та Компанією "Veraco Intertrading Ltd." (Великобританія) як постачальником, та специфікація до нього в матеріалах справи відсутні.

Апеляційний же суд зазначених недоліків суду першої інстанції також не усунув.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.