826/6748/16 Про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади з органів Державної фіскальної служби України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 29.08.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, порушену

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, постановлену колегією у складі головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Грибан І.О., Губської О.А., -

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 1, ДФС України) та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач 2, ДПІ в Оболонському районі), де просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 06.04.2016 № 57-ДС "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2016 № 61-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 17.12.2015 № 987 "Про стан організації роботи органів ДФС та її територіальних органів в жовтні 2015 року" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві ОСОБА_1 . (п.п. 2.15 п.2);

- поновити на посаді заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, оскільки позивачем не могли бути порушені вимоги наказу ДФС України від 28.07.2015 № 543 "Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ", так як він не стосувався повноважень структурних підрозділів, які контролювалися позивачем на посаді заступника начальника ДПІ, і на виконання позивачу не надходив, у зв`язку з чим вважає наказ ДФС України від 17.12.2015 № 987 в частині звільнення ОСОБА_1 безпідставним. Відповідно наказ ДФС України від 06.04.2016 № 57-ДС та наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2016 № 61-о, що видані на підставі наказу ДФС № 987, також є незаконними.

Відповідачі позов не визнали. Під час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій наполягали на наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, а відтак і на законності та обґрунтованості спірних наказів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 06.04.2016 №57-ДС "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2016 № 61-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 №987 "Про стан організації роботи органів ДФС та її територіальних органів в жовтні 2015 року" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальної заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1 (п.п. 2.15 п.2).

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві з 07 квітня 2016 року.

Стягнуто з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 58138,60грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві з 07 квітня 2016 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 4 919,42 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДФС України невірно застосовані положення п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки відповідачами не визначено у чому конкретно полягало одноразове грубе порушення в діях позивача як самостійної підстави для припинення трудового договору за означеною нормою.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

24 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга представника Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, де скаржники просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права на підставі неповно з`ясованих обставин справи.

У касаційній скарзі представник скаржників вказує, що твердження суду про не зазначення в чому саме полягає одноразове грубе порушення позивачем своїх трудових обов`язків не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Неналежне виконання позивачем службових обов`язків на посаді заступника начальника ДПІ, організації роботи та контролю у жовтні 2015 року, не відпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та формуванні схемного податкового кредиту, приріст обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, призвело до порушення вимог наказу ДФС № 543 та за рішенням голови ДФС заслуговує на звільнення. Саме ж звільнення, за твердженням скаржників відбувалося у чіткій відповідності до норм статей 147- 149 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) матеріали справи №826/6748/16 передано до Верховного Суду.

15 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року №722/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії, призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 16 серпня 2019 року, за наслідками якого ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року дану справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 серпня 2019 року.

В судовому засіданні представники Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві вимоги касаційної скарги підтримали, просили її задовольнити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_1 та уповноважений представник ДФС України в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Позивач не скористалася своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_1 з грудня 2014 року працювала на посаді заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до п. 12 Положення про Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, затвердженого наказом ДФС України від 20.08.2014 № 54, заступники начальники ДПІ: підзвітні та підконтрольні Голові ДФС, начальнику ДФС та начальнику ДПІ; забезпечують виконання завдань ДПІ у сферах, що закріплюються окремо за кожним із заступників.

28 липня 2015 року з метою забезпечення стабільного розвитку економіки, рівних та конкурентних умов ведення бізнесу, унеможливлення фіскального тиску та нівелювання податкових ризиків у діяльності сумлінних платників податків, вжиття профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень, належної координації роботи органів державної фіскальної служби з упередження необґрунтованого формування податкового кредиту у значних розмірах, ДФС виданий наказ № 543 "Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ" (далі наказ ДФС № 543).

Пунктом 1 наказу ДФС № 543 затверджений Рекомендований порядок взаємодії підрозділів ДФС при комплексному відпрацюванні податкових ризиків з податку на додану вартість.

Пунктом 2 наказу ДФС № 543 встановлена персональна відповідальність:

керівників територіальних органів ДФС, де на обліку перебувають платники ПДВ, які за результатами звітного періоду здійснюють ризикові операції, маніпулюють показниками податкової звітності, різко підвищили економічну активність та задіяні у схемах ухилення від оподаткування, за виявлення вигодоформуючих суб`єктів ("податкових ям") та повідомлення про виявлення ймовірної схеми ухилення від оподаткування територіальних органів ДФС, на обліку в яких перебувають вигодотранспортуючі суб`єкти господарювання (транзитери) та вигодонабувачі (пп. 2.1. п. 2);

керівників та перших заступників керівників територіальних органів ДФС, які відповідають за вжиття заходів з боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску, на обліку в яких перебувають вигодоформуючі ("податкові ями"), вигодотранспортуючі суб`єкти (транзитери) та зустрічні транзитні підприємства, за:

- своєчасність та повноту вжитих заходів щодо їх відпрацювання та направлення відповідних матеріалів (напрацювань профільних структурних підрозділів щодо поліпшення якості доказової бази для проведення контрольно-перевірочної роботи тощо) територіальним органам ДФС, де перебувають на обліку вигодотранспортуючі суб`єкти ("транзитери") та вигодонабувачі, які задіяні у ланцюгах руху фіктивного податкового кредиту;

- встановлення місцезнаходження платників податків, задіяних у схемі ухилення від оподаткування, опитування їх посадових осіб щодо причетності до створення та діяльності суб`єктів господарювання;

- визначення та притягнення до відповідальності організаторів схем ухилення від оподаткування;

- своєчасність та коректність внесення інформації до бази щодо відпрацювання ризикових суб`єктів господарювання (пп. 2.2. п. 2);

керівників та перших заступників начальників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників, на обліку в яких перебувають вигодонабувачі, та заступників начальників головних оперативних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Центрального офісу, які відповідають за вжиття заходів з боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску, на обліку в яких перебувають вигодоформуючі суб`єкти ("податкові ями"), за руйнування міжрегіональних схем ухилення від сплати податкових зобов`язань (пп. 2.3. п. 2);

начальників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Центрального офісу, керівників підпорядкованих їм територіальних органів ДФС, на обліку в яких перебувають вигодонабувачі, за своєчасне і якісне відпрацювання цих суб`єктів господарювання та внесення даних про результати відпрацювання до відповідних інформаційних ресурсів (пп. 2.4. п. 2).

Згідно наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.09.2015 № 1835 "Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівним складом ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві" було встановлено тимчасовий розподіл обов`язків з керівництва роботи структурних підрозділів податкової інспекції, зокрема, на заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Добровольську О.Ю.:

- управління інфраструктурою;

- управління доходів і зборів з фізичних осіб;

- управління ІТ;

- управління погашення заборгованостей;

- відділ контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів.

Відповідно до п. 1.1 Положення про управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, затвердженого наказом ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.11.2015 № 2296, Управління оподаткування фізичних осіб є самостійним структурним підрозділом ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, роботу якого спрямовує і координує заступник начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з наказом про розподіл обов`язків між керівним складом ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Так, згідно зазначеного Положення № 2296 до функціональних обов`язків керівника Управління оподаткування фізичних осіб належить, зокрема, участь у роботі комісій, робочих груп (п. 3.2.30); аналіз причин та оцінка фактів порушень податкового законодавства, які впливають на повноту справляння податку на доходи фізичних осіб (п. 3.69.5); аналіз причин та оцінка фактів порушень податкового законодавства, які впливають на повноту нарахування та сплати ПДВ (п. 3.80.6).

Наказом ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.09.2015 № 1805 "Про склад робочої групи із забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ" створено робочу групу з оперативного реагування, розгляду та відпрацювання ризикових суб`єктів господарювання. Додатком №1 до даного наказу затверджено склад робочої групи із забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ. До складу робочої групи, зокрема, входить начальник управління ІТ - ОСОБА_2 та начальник управління доходів і зборів фізичних осіб - ОСОБА_3, контроль та координацію за якими здійснювала ОСОБА_1 .

Розпорядженням ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.09.2015 № 22-р "Про відпрацювання ризикових суб`єктів господарювання" між управліннями згідно їх функцій та компетенції розподілено обов`язки з метою щоденного внесення повної та достовірної інформації по відпрацюванню суб`єктів господарювання ризикових категорій. Серед управлінь зазначених в даному розпорядженні, зокрема, управління ІТ та управління доходів і зборів з фізичних осіб, координацію яких здійснювала ОСОБА_1 .

Пунктом 2.15 наказу ДФС України від 17.12.2015 №987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року" на підставі ст. ст. 147, 148, 149 КЗпП України позивач заслуговує на звільнення з займаної посади заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за неналежні виконання службових обов`язків, організацію роботи та контролю у жовтні 2015 року, не відпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформували схемний податковий кредит, приріст обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, що призвело до порушення вимог наказу № 543.

Підстава: подання Координаційно-моніторингового департаменту від 25.11.2015 №3941/99-99-20-02-18, акт про відмову від надання пояснень від 25.11.2015.

Як слідує з даного наказу, позивачем неналежно організовано роботу з відпрацювання "вигодо набувачів", які скористались "схемним" податковим кредитом у резонансних схемах ухилення від оподаткування на суму 4,7 млн. грн.

Наказом ДФС України від 06.04.2016 № 57-ДС "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача відповідно до констатуючої частини та п.п. 2.15 п. 2 наказу ДФС України від 17.12.2015 № 987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року" за неналежні виконання службових обов`язків, організацію роботи та контролю у жовтні 2015 року, не відпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформували схемний податковий кредит, приріст обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, що призвело до порушення вимог наказу № 543, звільнено з посади заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Підстава: наказ ДФС від 17.12.2015 № 987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року", акт про відмову від надання пояснень ОСОБА_1 від 25.11.2015.

Наказом ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.04.2016 № 61-о "Про звільнення ОСОБА_1 " на підставі наказу ДФС України від 06.04.2016 № 57-ДС позивача звільнено з посади заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за неналежне виконання службових обов`язків, організацію роботи та контролю у жовтні 2015 року, не відпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформували схемний податковий кредит, приріст обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, що призвело до порушення вимог наказу №543, звільнено з посади заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Ревалентні джерела.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно пункту 342.6 статті 342 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом та Митним кодексом України (4495-17) , а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Відповідно до п. 342.4 цієї ж статті цього ж Кодексу у вказаній редакції посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

До 01 травня 2016 року порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців регламентувався Кодексом законів про працю України (322-08) та Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (3723-12)

Нормами статті 14 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 12.11.2015 №794-VІІІ (794-19) (надалі - Закон № 3723-ХІІ (3723-12) ) встановлені особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: 1) попередження про неповну службову відповідність, 2) затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Згідно статті 147 Кодексу законів про працю України, затвердженого Законом від 10.12.1971 № 322-VIII (322а-08) , в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 25.06.2009 № 1574- VI (1574-17) , яка була чинною на момент накладення на позивача стягнень (надалі - КЗпП України (322-08) ), за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

За правилами пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір може бути розірвано з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

З огляду на те, що звільнення на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, то воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статей 148, 149 КЗпП України.

Згідно статті 148 цього ж Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Вимогами статті 149 вищевказаного Кодексу визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За змістом пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України (322-08) правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Предметом судового контролю у даному провадженні є правомірність звільнення позивача з підстав пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Одноразове грубе порушення трудових обов`язків має оціночний характер і підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов.

Ознаками порушення зазначеного як підстава звільнення у пункті 1 частини першої статті 41 КЗпП України, є те, що порушення має бути грубим, порушення стосується трудових обов`язків працівника, порушення є одноразовим. Однією з умов застосування цієї норми при звільненні є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише посилання на одноразове грубе порушення.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Одноразове грубе порушення службових обов`язків є самостійною підставою для припинення трудового договору, а тому суб`єкт владних повноважень повинен визначити у чому конкретно полягає одноразове грубе порушення трудових обов`язків з боку позивача.

Згідно з висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 21 травня 2014 року по справі № 6-33цс14, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Отже, однією з умов застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є встановлення не тільки самого факту одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні.

Як уже зазначено, за висновком ДФС України склад учиненого позивачем. проступку полягав у неналежному виконанні службових обов`язків та організації роботи та контролю у жовтні 2015 року зокрема, у частині допущення формування "схемного" податкового кредиту суб`єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, приросту обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, підприємствами сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання таких послуг), що призвело до порушення вимог наказу ДФС від 28 липня 2015 року № 543.

Суди правильно встановили, що в наказі ДФС № 57-ДС не зазначено, який саме підпункт і якого пункту наказу № 543 не виконав або неналежним чином виконав позивач або на якому етапі відпрацювання допущено порушення та в чому саме воно полягало.

При цьому наказ ДФС № 543 не встановлюють персональну відповідальність керівника територіального органу ДФС за "допущення формування "схемного" податкового кредиту суб`єктами господарювання спеціального режиму оподаткування" або за "приріст обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, підприємствами сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання таких послуг)".

Звільнення особи за порушення, яке має триваючий (у даному випадку протягом жовтня 2015 року), а не разовий характер, за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України є неправомірним. Саме по собі неналежне виконання службових обов`язків та організації роботи і контролю не дає підстав для звільнення за вказаною нормою.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 805/1256/16-а.

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність в оскаржуваному наказі посилань на конкретні порушення службової дисципліни та дати їх учинення унеможливлює надання оцінки дотримання відповідачем установлених законом строків притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку про необґрунтованість наказів ДФС України від 06 квітня 2016 року № 57-ДС "Про звільнення ОСОБА_1 " та ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06 квітня 2016 року № 61-о і, відповідно, про їх протиправність, що свідчить про наявність підстав для їх скасування та задоволення відповідних позовних вимог із поновленням позивача на займаній посаді.

Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

При цьому, період вимушеного прогулу позивача та присуджена судом першої інстанції сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є предметом касаційного оскарження.

Разом із цим, суд касаційної інстанції звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 805/1256/16-а при вирішенні аналогічного спору, зокрема,.в частині оскарження пункту 2 наказу ДФС України від 17 грудня 2015 року № 987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року".

У даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що згаданий наказ лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій; має рекомендаційний характер; сам по собі не породжує певних правових наслідків; його результати не мають обов`язкового характеру для позивача; він не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії; він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи нормативне регулювання.

Відтак, наказ ДФС України від 17 грудня 2015 року № 987 не має обов`язкового характеру та не набуває статусу нормативного чи індивідуально-правового акту, а тому позовна вимога про скасування цього наказу не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині було закрито.

Колегія суддів не знаходить підстав у даному провадженні для відступу від вищевикладеної правової позицій Верховного Суду в аналогічній справі щодо сутнісної природи оспорюваного наказу пункту 2 наказу ДФС України від 17 грудня 2015 року № 987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року"

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і [] закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтею. 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За правилами частини 3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведеного правового регулювання та обставин справи провадження в адміністративній справі в частині оскарження пп.2.15 п.2 наказу голови ДФС України від 17 грудня 2015 року № 987 необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

В іншій частині оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що є підставою для залишення судових рішень без змін у порядку статті 350 КАС України.

Отже, касаційну скаргу ДФС України та ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві слід задовольнити частково.

При цьому суд касаційної інстанції, враховуючи приписи частини першої статті 239 КАС України, також зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Оскільки вищезгадана позовна вимога не підлягає судовому розгляду, суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 354, 355, 356, 359, 375 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі № 826/6748/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 17 грудня 2015 року № 987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві ОСОБА_1 (п.п. 2.15 п.2).

3. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/6748/16 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 17 грудня 2015 року № 987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві ОСОБА_1 (п.п. 2.15 п.2).

4. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі №826/6748/16 залишити без змін.