08/157 Про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії по інвалідності та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії - Текст документа

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за скаргою Н. Є. Д. справу за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Кіровське Донецької області про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком та про зобов'язання провести такий перерахунок та виплату пенсії, встановила:

У лютому 2007 року Н. Є. Д. звернувся в суд із позовом до УПФ про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсій, виплату яких передбачено статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон N 796).

У позові зазначав, що він як інвалід II групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону N 796. Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки та виплати.

Кіровський міський суд Донецької області постановою від 1 березня 2007 року у задоволенні позову відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2007 року постанову суду першої інстанції скасував. Позов Н. Є. Д. задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 лютого 2008 року постанову апеляційного суду скасував й залишив у силі судове рішення міського суду.

У поданій скарзі заявник, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просить оскаржувану ухвалу скасувати й залишити в силі постанову апеляційного суду. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права скаржник наводить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2007 року у справі за аналогічним позовом Я. Ю. Г. до УПФ про визнання незаконними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсій, якою рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову залишено без змін.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів виявила неоднакове застосування судом касаційної інстанції вказаних вище норм права і вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 49 Закону N 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статті 50 цього Закону інвалідам II групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як установлено судами попередніх інстанцій позивач є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону N 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.

Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" розміру, що становить 19,91 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що обчислення пенсій повинно проводитися саме з розміру 19,91 грн., визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) . При цьому вони послалися на положення статті 54 Закону N 796, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Також суди зазначили, що застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суперечить вимогам частини третьої зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком визначений абзацом 1 частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

На думку колегії суддів, висновки судів першої і касаційної інстанцій не можна визнати обґрунтованими, а їх судові рішення законними, виходячи з наступного.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України N 796. Пунктом 2 постанови N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 Закону N 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України N 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.