805/1446/17-а Про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість - 20.08.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року (суддя Смагар С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (судді: Сухарька М.Г. (гогловуючого), Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі №805/1446/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

24 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 01 березня 2017 року № 0000091400, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість в сумі 221612 грн за серпень 2015 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

19 травня 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, задоволений повністю позов Товариства, визнане неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 1 березня 2017 року № 0000091400, яким зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 221612 грн.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ПРОД" за період з 1 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податків, відповідно податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та зумовлює безпідставність прийняття податкового повідомлення - рішення.

12 вересня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

14 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 12 вересня 2017 року та витребувано справу №805/1446/17-а з Донецького окружного адміністративного суду.

06 грудня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач зазначає, що касаційна скарга за змістом повністю дублює апеляційну скаргу, містить лише посилання на норми податкового законодавства без зазначення суті їх неправильного застосування, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

01 грудня 2017 року справа №805/1446/17-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №805/1446/17-а разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/42011/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25121804, перебуває на податковому обліку з 02 грудня 1997 року, є платником податку на додану вартість з 17 грудня 1997 року.

Податковим органом у грудні 2016 року - січні 2017 року проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань і податкового кредиту в деклараціях за серпень 2015 року з урахуванням виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях щодо відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ПРОД" за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 12 січня 2017 року №4/05-10-12-02/25121804 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 01 березня 2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000091400, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким за порушення позивачем положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість в сумі 221612 грн за серпень 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як замовником та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ПРОД", як підрядником 08 липня 2015 року укладений та виконаний договір підряду № 0807-п, предметом якого є виконання експедиторсько-логістичних послуг певної господарської операції замовника, а саме постачання вугілля марки Г фр. 0-100 мм у кількості 15000,0 тон +/- 10% від ТОВ "Торгівельний дім "Енергоальянс" до ПАТ"Алчевський металургійний комбінат". Крім того, підрядник виконав комплекс робіт з приймання товару за кількістю та якістю від імені замовника, супровід вантажу та контроль стану вантажу протягом усього шляху його слідування, а також інформування замовника про поточне місцезнаходження та стан вантажу, організацію переведення товару кінцевому отримувачу. Орієнтована вартість комплексу робіт за даною специфікацією складає 1 320 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 220 000,00 грн.

На виконання умов договору від 08 липня 2015 року Товариством отримана податкова накладна від 31 серпня 2015 року на суму 1329671,76 грн, у тому числі податок на додану вартість 221611,96 грн, на підставі якої позивачем сформований податковий кредит.

За висновком судів попередніх інстанцій факт реального виконання умов договору підтверджується актом виконаних робіт від 31 серпня 2015 року № 15033, банківською випискою, платіжним дорученням від 03 грудня 2015 року № 2768 на суму 1432327,12 грн, письмовою інформацію по виконанню умов цього договору викладену у 31 листі, фактом отримання позивачем товару за договором № 0807-п, який підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи, вичерпний перелік який наведений у судових рішеннях.

Дослідивши первинні документи, на підставі яких виконанні господарські операції по експедиторсько-логістичним послугам та здійснивши системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідними є наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Також судами попередніх інстанцій встановлена відповідність наданих позивачем первинних документів вимогам документу, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, приписам абзацу одинадцятого статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV та абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за номером 168/704.

Системний аналіз положень абзацу одинадцятого статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV та абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зумовив висновок про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відтак, посилання податкового органу на відсутність реального характеру правочинів та те, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, визнані судами попередніх інстанцій неприйнятними.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача послуг та їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд визнає, що здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, що встановлено судами попередніх інстанцій, доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року у справі №805/1446/17-а залишити без змін.