805/855/16-а Про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму грошового зобов`язання за основним платежем - 20.08.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (суддя Бабіча С.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (судді: Ястребової Л.В. (головуючий), Компанієць І.Д., Блохіна А.А.) у справі № 805/855/16-а за позовом Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

25 березня 2016 року Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 19 жовтня 2015 року № 000002/220/1155 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму грошового зобов`язання за основним платежем у сумі 283 168, 00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 141 584, 00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

14 липня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, частково задоволений позов Підприємства, скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу № 000002/220/1155 від 19 жовтня 2015 року частково, на суму 410 602 (чотириста десять тисяч шістсот дві) гривні 07 (сім) копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого позивачем сформовані показники податкової звітності з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, за виключенням суми ПДВ 14 149,93 грн.

31 жовтня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та серед іншого доводить, що наявні в документах позивача дефекти, суперечливі та неповні відомості, ставлять під сумнів реальність господарських операцій, результати яких покладені в основу формування податкової звітності.

02 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №805/855/16-а з Донецького окружного адміністративного суду.

21 листопада 2016 року Підприємством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

22 листопада 2016 року справа №805/855/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №805/855/16-а разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/29006/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34032208, перебуває на податковому обліку з 10 квітня 2006 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у вересні 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "МНДЦ" Промресур" за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 29 вересня 2015 року №105/05-38/220/34032208 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 19 жовтня 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення №000002/220/1155 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким за порушення позивачем положень пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 283168 грн за липень 2014 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 141584 грн на підставі абзацу четвертого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "МНДЦ "Промресурс" укладено та виконано договір поставки продукції виробничо-технічного призначення № 123 від 18 квітня 2014 року, що підтверджено видатковими накладними, платіжними доручення, податковими накладними відображеними в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2014 року, серпень 2014 року, а суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді. Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені до показників розділу II "Податковий кредит" податкової декларації за липень 2014 року у сумі 283 168,35 грн.

Прийняття та передача продукції по кількості здійснено на підставі товарно-транспортних накладних, що встановлено судами попередніх інстанцій шляхом їх дослідження.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що виконання умов договору № 123 між його сторонами підтверджено первинними документами та відображено у бухгалтерському обліку, що доводить факт реального виконання договору, а тому, висновок податкового органу про нікчемність угоди є помилковим.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання або виготовлення платником податку товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг в межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін.

За висновком судів попередніх інстанцій у позивача наявні усі необхідні підстави для формування податкового кредиту, згідно з підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180, статтею 183, пунктами 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом ТОВ "МНДЦ "Промресурс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2014 року, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених підприємством з ТОВ "МНДЦ "Промресурс" неприйняті судами попередніх інстанцій з мотивів того, що відповідачем не надано суду належних доказів того, що всі фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентам у період, що перевірявся, не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Також надана оцінка доводів податкового органу щодо оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної з посиланням на те, що ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту, правомірність формування якого підтверджена податковою накладною та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Безпідставність цього твердження спростована долученими до матеріалів справи та дослідженими судами ТТН.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача продукції виробничо-технічного призначення та використання її у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки продукції позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальшого використання, внутрішнє переміщення матеріалів, акти списання використаних запасів, інвентарна картка, щодо наявності у позивача об`єкта ремонту, технічні рішення щодо необхідності та можливості використання придбаних ТМЦ, оплата.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі №805/855/16-а залишити без змін.