Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі – ДП) справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод телеграфної апаратури" (далі – ВАТ) до Виконавчого комітету Моршинської міської ради Львівської області (далі – Виконавчий комітет), Стрийського державного комунального бюро технічної інвентаризації, ДП, третя особа – Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на частку в об’єкті нерухомості,

У березні 2005 року ВАТ звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету про визнання недійсним рішення останнього від 25 червня 2003 року № 145 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на частку в розмірі 18,46 % в об’єкті нерухомості – будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. І. Франка, 33.

Оскільки зазначене рішення втратило чинність, позивач уточнив свої вимоги і просив визнати недійсним рішення Виконавчого комітету від 17 вересня 2003 року № 238 з такою самою назвою.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ВАТ є правонаступником Львівського ордена Трудового Червоного Прапора виробничого об’єднання ім. 50-річчя Жовтня, яке 30 червня 1986 року уклало з Прикарпатською територіальною радою по управлінню курортами профспілок договір № 1931/Д про пайову участь у будівництві на курорті Моршин готелю на 400 місць. 25 грудня 1988 року цей готель (нині – санаторій "Лаванда") був зданий в експлуатацію. Внесок зазначеного об’єднання у будівництво склав 750 000 карбованців, що підтверджено відповідними платіжними документами, частка ВАТ як правонаступника в об’єкті нерухомості становить 18,46 %. Таким чином, рішення Виконавчого комітету, яким визнано право власності ДП на спірний об’єкт нерухомості – санаторій "Лаванда", і проведена державна реєстрація цього права порушують права та охоронювані законом інтереси ВАТ як правонаступника.

Господарський суд Львівської області постановою від 13 вересня 2005 року позов задовольнив: визнав оспорюване рішення Виконавчого комітету недійсним; скасував державну реєстрацію Стрийським державним комунальним бюро технічної інвентаризації права власності на будівлю спального корпусу санаторію "Лаванда"; визнав право власності ВАТ на частку в цьому об’єкті нерухомості в розмірі 18,46 %; стягнув з ДП на користь ВАТ 1700 грн державного мита і 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 22 лютого 2006 року Львівський апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 квітня 2007 року постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.

У скарзі ДП порушено питання про перегляд за винятковими обставинами і скасування ухвали суду касаційної інстанції та залишення в силі постанови апеляційного суду. На обґрунтування свого твердження про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права відповідач послався на постанови Вищого господарського суду України та Верховного Суду України в аналогічних справах, у яких ці норми застосовано інакше, ніж в оскаржуваній ухвалі.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Розглядаючи справу по суті, суди вважали, що вона є адміністративною. Проте цей висновок не є обґрунтованим.

У пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) справу адміністративної юрисдикції (адміністративну справу) визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що є співвласником майна, щодо якого оспорюваним рішенням відповідача було визнано право власності іншої юридичної особи – ДП. Таким чином, спір зводиться до вирішення питання про право власності на майно, а отже, не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), наведене в пункті 1 частини 1 статті 3 КАС. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 зазначеного Кодексу, на цей спір не поширюється, він підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 223 цього Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

У частині 2 статті 235 КАС зазначено, що перегляд судових рішень за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження.

Оскільки суди попередніх інстанцій помилково вирішили спір за правилами КАС, ухвалені ними рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі – закриттю.

З огляду на викладене та керуючись статтями 157, 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs906343) від 17 квітня 2007 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006 року і постанову Господарського суду Львівської області від 13 вересня 2005 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити та повернути її до Господарського суду Львівської області.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.