576/1112/17 Про визнання неправомірними дії об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо обчислення розміру пенсії за віком, зобов`язання об`єднаного управління Пенсійного фонду України нарахувати особі та виплатити пенсію за віком у відповідному розмірі, не меншому ніж мінімальний розмір пенсії за віком, встановленому законодавством - 19.08.2019 Прийняття

зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком в розмірі, не меншому ніж мінімальний розмір пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням виплачених раніше сум, починаючи з 01 грудня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона перебуває на обліку в Глухівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та отримує пенсію за віком, розраховану відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) у розмірі 917,21 грн., тобто в розмірі меншому, ніж законодавчо встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Розмір виплат пенсії не може бути меншим прожиткового мінімуму, пенсія повинна була виплачуватись незалежно від підрахунку, здійсненого за заробітком за стажем, тобто, якщо при нарахуванні пенсії згідно законодавства, виходячи з середнього заробітку, стажу, доплат - розмір пенсії становить нижче прожиткового мінімуму, виплаті підлягає пенсія в розмірі прожиткового мінімуму.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Глухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у перерахуванні розміру пенсії за віком.

Зобов`язано Глухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, не меншому ніж мінімальний розмір пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01червня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 07 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 576/1112/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 576/1112/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 16 серпня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 серпня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач з 11 серпня 2014 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Станом на дату звернення за призначенням пенсії позивачці виповнилось 55 років, за наявності загального трудового стажу 31 рік 10 місяців 18 днів. Позивачка скористалась правом дострокового виходу на пенсію за віком, вік виходу на пенсію відповідно до статті 26 Закону склав 58 років, та почала отримувати пенсію на 36 місяців раніше, у зв`язку з чим, розмір її пенсії підлягав зменшенню на 18%.

Згідно наданого відповідачем розрахунку, загальний розмір пенсії позивача розраховується наступним чином: 917,21 грн. - основний розмір пенсії, 394,79 грн. - доплата до прожиткового мінімуму 1312 грн., 9,17 грн. - доплата за понаднормовий стаж, 237,81 грн. - зменшення пенсії за достроковий вихід на пенсію на 18%. Таким чином загальний розмір пенсії за віком складає 1083,36грн.

Не погоджуючись із правомірністю нарахування та виплати пенсії, розмір якої, з урахуванням положень статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не може бути нижчим ніж визначений законом прожитковий мінімум, позивач звернулась до суду із даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задовольнив позовні вимоги. Зазначає, що ОСОБА_1 з 11 серпня 2014 року знаходиться на обліку в Глухівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , право якої визначено відповідно до статті 26 цього закону, тобто при досягненні 55 років. Страховий стаж позивача складає 31 рік 10 місяців 18 днів. За більш ранній вихід на пенсію за віком розмірі пенсії позивача, з урахуванням пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , підлягав зменшенню на 18%. При ухваленні рішень судами не враховано, що пункт 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) зазначається про зменшення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, який вказує на необхідність врахування доплати до прожиткового мінімуму, встановленого законом під час зменшення розміру пенсії. Розмір пенсії ОСОБА_1 розраховується наступним чином: 917,21 грн. - основний розмір пенсії, 394,79 грн. - доплата до прожиткового мінімуму 1312 грн., 9,17 грн. - доплата за понаднормований стаж, 237,81 грн. - зменшення пенсії за достроковий вихід на пенсію на 18%. Таким чином загальний розмір пенсії за віком, з урахуванням доплати до прожиткового мінімуму, складає 1083,36грн.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Поряд з цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6).

Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ).

Статтею 28 Закону №1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років які народилися з 01 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на дату звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилося 55 років.

Відповідно до пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір пенсії, призначеної внаслідок дострокового виходу на пенсію за віком у відповідності до вимог пункту 7-2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV (1058-15) визначається у декілька етапів: перший - визначення розміру пенсії відповідно до статті 27 Закону №1058; другий - визначення розміру пенсії згідно із статтею 28 Закону №1058 (йдеться про мінімальний розмір пенсії); третій - зменшення обчисленого відповідно до статті 27 та статті 28 Закону №1058 розміру пенсії на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Тобто, при достроковому виходу на пенсію, зменшенню підлягає і розмір пенсії, обчислений у мінімальному розмірі згідно із статтею 28 Закону №1058.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону №1058 з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

При цьому, колегія суддів зазначає, що організовуючи в Україні систему соціального захисту, в тому числі, пенсійного забезпечення, держава, діючи в межах допустимого розсуду, заклала основу самоврядності її функціонування (абз. 2 частини першої статті 58 Закону № 1058-IV), що базується на принципах, закріплених у статті 7 Закону №1058- IV, серед яких заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), солідарності та субсидування в солідарній системі.

Таким чином, сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, та розміром пенсійних виплат.

Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.

Частина третя статті 46 Конституції України дослівно визначає гарантію, за якою "пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом". Вказане положення повторюється у частині другій статті 7 Закону №1058-IV.

Їхнє застосування у комплексному підході до аналізу системи соціального забезпечення в Україні визначає необхідність сукупного забезпечення державою рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, як через систему пенсійних так і інших соціальних виплат ("пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування"), а отже, як за рахунок солідарно-накопичувальної системи, так і коштів Державного бюджету України, в рамках виконання конституційних зобов`язань перед особою.

Таким чином, законодавством розмежовано поняття "пенсійні виплати" від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.

Держава взяла на себе зобов`язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.

Саме на виконання своїх зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови КМУ № 265, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю" (1727-15) , Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" (1768-14) тощо.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать одна одній та частині третій статті 46 Конституції України, і лише свідчать про право позивача звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законами про Держбюджет України на відповідний рік.

Відповідно, підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу та задоволення позову, в межах розгляду даної справи, відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №607/8511/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 148/625/17 та від 20 грудня 2018 року у справі № 576/802/17, від 20 березня 2019 року у справі №127/16981/17, від 17 квітня 2019 року у справі №165/2676/16-а, від 17 травня 2019 року у справі №709/2410/16-а.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, висновок судів про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу призначеної пенсії відповідно до положень частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання здійснити її виплату, з урахуванням проведених виплат, з 01 червня 2017 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.