815/1110/17 Про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби про накладення штрафу - 09.08.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС Державної фіскальної служби України (далі - позивач, Одеська митниця ДФС) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (судді Крусян А. В., Вербицька Н. В., Джабурія О. В.) у справі № 815/1110/17 за позовом Одеської митниці ДФС до Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач, Управління ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови,

У лютому 2017 року Одеська митниця ДФС звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенка С. Б. (далі - державний виконавець Носенко С. Б.) від 14 лютого 2017 року ВП № 53224731 про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.

На обґрунтування своїх вимог Одеська митниця ДФС зазначила, що оскаржувана постанова є протиправною та суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України, а також положенням Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VІІІ (1404-19) ). Вважає, що державний виконавець Носенко С. Б., передчасно виніс постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду, а саме постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі № 815/2512/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІПГ Майстер" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання підготувати висновок, оскільки до закінчення строку для виконання судового рішення Одеська митниця ДФС звернулася до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання вказаної постанови разом із клопотанням про відстрочення виконання судового рішення, а ТОВ "ІПГ Майстер" звернулося із заявою про роз`яснення судового рішення, що також передбачає зупинення перебігу строку, встановленого для добровільного виконання судового рішення. На думку позивача такі обставини свідчать про невиконання судового рішення саме з поважних причин, оскільки до закінчення строку, встановленого для добровільного виконання судового рішення, зазначені заяви не були розглянуті судом, а тому у державного виконавця Носенка С. Б. були відсутні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 травня 2017 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі. Скасував постанову державного виконавця Носенка С. Б. від 14 лютого 2017 року ВП № 53224731 про накладення штрафу на Одеську митницю ДФС у розмірі 5100, 00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції врахував факт звернення ТОВ "ІПГ Майстер" до суду із заявою про роз`яснення судового рішення та Одеської митниці ДФС із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення до закінчення строку встановленого для добровільного виконання рішення, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття постанови від 14 лютого 2017 року ВП № 53224731 про накладення штрафу на Одеську митницю ДФС.

Не погодившись із судовим рішенням першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2017 року задовольнив апеляційну скаргу відповідача, скасував судове рішення першої інстанції та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову Одеської митниці ДФС відмовив.

Своє рішення апеляційний суд аргументував тим, що обставини на які посилається позивач, як на поважні причини невиконання судового рішення, не свідчать про вжиття необхідних заходів щодо сумлінного виконання судового рішення та спростовуються даними про розгляд судом поданих заяв про роз`яснення та встановлення способу і порядку виконання рішення до моменту накладення штрафу державним виконавцем.

Не погодившись з указаним рішенням суду апеляційної інстанції, Одеська митниця ДФС звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування усіх обставин справи, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог Одеська митниця ДФС вказала, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що у виконавчому провадженні ВП № 53224731 наявні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, у зв`язку з чим було подано заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а також заявлено клопотання про відстрочення виконання судового рішення до набрання законної сили судовим рішенням за результатом розгляду вказаної заяви.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 23 листопада 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України (2747-15) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу Одеської митниці ДФС передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н. А.

06 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 06 червня 2019 року № 638/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі виконавчого листа від 22 листопада 2016 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом згідно постанови від 23 червня 2016 у справі № 815/2512/16, Одеську митницю ДФС зобов`язано підготувати висновок про повернення надміру сплачених ТОВ "ІПГ Майстер" до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 72817, 00 грн та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

04 січня 2017 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищевказаного виконавчого документа, у цій постанові зазначено боржнику (Одеській митниці ДФС) про необхідність виконати рішення суду у 10-ти денний строк, тобто до 19 січня 2017 року.

13 лютого 2017 року стягувачем (ТОВ "ІПГ Майстер") подано до Управління ДВС заяву про те, що боржником рішення суду не виконано. В свою чергу, згідно з вимогами частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VІІІ боржник - Одеська митниця ДФС не повідомляла про повне чи часткове виконання рішення суду.

14 лютого 2017 року державним виконавцем Носенком С. Б. винесено постанову про накладення на Одеську митницю ДФС штрафу у розмірі 5100, 00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.

Одеська митниця ДФС, вважаючи постанову державного виконавця про накладення штрафу протиправною, звернулася до суду з даним позовом.

Основними аргументами позивача щодо протиправності постанови державного виконавця Носенка С. Б. від 14 лютого 2017 року ВП № 53224731 є те, що 18 січня 2017 року, тобто до закінчення встановленого строку на добровільне виконання судового рішення (19 січня 2017 року), Одеська митниця ДФС подала до Одеського окружного адміністративного суду заяву про встановлення способу і порядку виконання постанови цього ж суду від 23 червня 2016 у справі № 815/2512/16, у якій також було заявлено клопотання про відстрочення виконання судового рішення до набрання законної сили рішенням за результатами розгляду цієї заяви. Крім цього, 18 січня 2017 року ТОВ "ІПГ Майстер" було подано заяву про роз`яснення судового рішення (постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 у справі № 815/2512/16), така заява передбачає зупинення перебігу строку, встановленого судом для виконання судового рішення. На думку позивача саме те, що на момент закінчення встановленого строку для виконання судового рішення, визначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження, вказані заяви Одеським окружним адміністративним судом розглянуті не були, то підстави невиконання судового рішення Одеською митницею ДФС є поважними, а тому державний виконавець Носенко С. Б. незаконно виніс оскаржувану постанову.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, повністю погодився з наведеним обґрунтуванням Одеської митниці ДФС.

Проте, суд апеляційної інстанції, з такою позицією суду першої інстанції не погодився та вказав, що дійсно 18 січня 2017 року Одеська митниця ДФС подала до Одеського окружного адміністративного суду заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 815/2512/16, а стягувач - ТОВ "ІПГ Майстер" заяву про роз`яснення, втім, ці заяви були розглянуті Одеським окружним адміністративним 26 січня 2017 року, тоді як постанова державного виконавця про накладення штрафу винесена 14 лютого 2017 року. Крім цього, за результатами розгляду вказаних заяв Одеський окружний адміністративний суд у їх задоволенні відмовив, тому підстави для зупинення виконавчого провадження були відсутні.

Виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, та надаючи правову оцінку правильності застосування судом норм матеріального й процесуального права при вирішенні цієї справи, виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон № 1404-VІІІ (1404-19) .

За приписами статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VІІІ cторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VІІІ сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Положеннями статті 63 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

В свою чергу, наведені Одеською митницею ДФС підстави для невиконання рішення суду у встановлений строк, не можуть бути визнані поважними й такими, що дозволяють державному виконавцю не здійснювати виконавчих заходів, оскільки заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення та про роз`яснення постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 у справі № 815/2512/16 були розглянуті судом до винесення постанови про накладення штрафу та за результатами розгляду таких у їх задоволенні відмовлено. При цьому, в період між закінченням строку на добровільне виконання рішення (19 січня 2017 року), а також з дати розгляду вказаних заяв судом (26 січня 2019 року) до винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу (14 лютого 2017 року), божником не надавались докази виконання вимог виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 815/2512/16 чи вжиття будь-яких заходів для його виконання.

Ураховуючи, що застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, а боржник у строк, встановлений для добровільного виконання вимог виконавчого документу не вчинив дій спрямованих на його виконання, державний виконавець мав усі правові підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.