Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2007 року на справу за скаргою М. Г. Д. на дії начальника Територіального управління ДСА у Волинській області, встановила:

У січні 2005 року М. Г. Д. звернулась до суду із скаргою на дії начальника Територіального управління ДСА у Волинській області, який відмовив їй у призначенні довічного грошового утримання. Заявниця просила визнати ці дії неправомірними, оскільки була прийнята стажистом на вакантну посаду та виконувала обов'язки старшого слідчого прокуратури міста Нововолинська Волинської області.

За час роботи провела попереднє розслідування по дев'яти кримінальних справах, а отже, працювала не як стажист, а як слідчий прокуратури.

Луцький міськрайонний суд рішенням від 11 березня 2005 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2005 р., позовні вимоги задовольнив. Суди обґрунтували свої рішення тим, що фактично М. Г. Д. виконувала обов'язки старшого слідчого прокуратури міста Нововолинська Волинської області.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2007 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

У скарзі ДСА порушено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування цієї ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2007 року, пославшись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року N 2862-XII "Про статус суддів".

Скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з абзацом 2 частини четвертої наведеної правової норми до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується зокрема час роботи на посадах слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Судами встановлено, що М. Г. Д. з 9 серпня 1977 року по 28 жовтня 1978 року працювала стажистом на вакантній посаді старшого слідчого прокуратури міста Нововолинська. При цьому її було наділено всіма процесуальними правами слідчого прокуратури, вона проводила попереднє слідство у справах про діяння, які містять ознаки злочину, а також виконувала інші доручення прокурора.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку, що до стажу роботи М. Г. Д., який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, має зараховуватися час її роботи стажистом на вакантній посаді старшого слідчого.

Згідно з частиною першою статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права. Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, такого застосування не виявила.

У частині першій статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні скарги Державної судової адміністрації України відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2007 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом другим статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.