817/1051/16 Про скасування постанови управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу - 09.08.2019 Прийняття

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведений посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області габаритно-ваговий контроль був недостовірним, а розгляд відповідачем справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом відбувався з порушенням визначеної законодавством процедури.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідачем правомірно винесено постанову від 03.06.2016 року №028953 про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 1700 грн. за порушення законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ (2344-14) ), оскільки підтверджено факт перевищення допустимої ваги вантажного автомобіля за відсутності дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09.02.2017 року позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 27 лютого 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі позивач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга вмотивована тим, що суди, неповно з`ясували обставини справи та надали неправильну оцінку доказам по справі, що стало підставою для прийняття неправосудних рішень. Зазначає, зокрема, що до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій помилково застосували норми пункту 22.5 Правил дорожнього руху; документи, які є в матеріалах справи, не містять підтвердження призначення рейдової перевірки саме позивача; також в матеріалах справи відсутні докази, що пересувний пункт був обладнаний саме такими вагами як зазначено у свідоцтві про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; у позивача наявний документ № НОМЕР_2, який відповідач називає квитанція оператора ГВК, датований 04.04.2016, із зазначенням часу 10:36 та з вказаним державного номера НОМЕР_1 транспортного засобу позивача, який свідчить, що у позивача ніяких порушень немає. Наголошує на відсутності методики, затвердженої Мінекономрозвитку, на підставі якої повинен проводитись габаритно-ваговий контроль. Окрім того, вказує про недотримання вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (879-2007-п) , в частині не заборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення габаритного нормативного параметру.

Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Згідно наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.04.2016 року затверджено графік проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки у період з 04.04.2016 року по 08.04.2016 року, зокрема управління Укртрансбезпеки у Волинській області.

Відповідно до вказаного наказу та направлення на перевірку від 01.04.2016 року №010801 року, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, на ділянці дороги загального користування Харківська область, м. Первомайський, вул. Лисозахисна - м. Радехів, 927 км., проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - автомобіля марки DAF, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, про що складено акт від 04.04.2016 року №073311.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю виявлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яке полягало у тому, що навантаження на вісь №2 становить 12,950 тонн, при нормативно допустимому 11 тонн.

За наслідками розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій від 03.06.2016 року №028953, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., передбачений абзацом 3 частини статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Вважаючи зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач оскаржив її в судовому порядку.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Конституція України (254к/96-ВР) . Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ). Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ "Про дорожній рух" (3353-12) (далі - Закон № 3353-ХІІ (3353-12) Закон України від 5 квітня 2001 року N 2344-III "Про автомобільний транспорт" (2344-14) (далі - Закон N 2344-III (2344-14) ).

Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (1306-2001-п) .

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (1567-2006-п) (далі - Порядок №1567)

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (879-2007-п) (надалі - Порядок № 879).

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 29 Закону № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 14 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - автомобілем марки DAF, номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу на праві власності, та проведений в її межах габаратно-ваговий контроль здійснювались Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області на підставі наказу Державної служби України з безпеки на наземному транспорті від 04.04.2016 року №153, направлення на перевірку від 01.04.2016 року №010801 та графіку проведення рейдових перевірок територіальними органами Укртрансбезпеки у період з 04.04.2016 по 08.04.2016 року.

Пунктами 12, 13 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

Пунктом 14 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом .

Таким чином не обґрунтованими є посилання скаржника про те, що документи відповідача не містять підтвердження призначення рейдової перевірки саме позивача, оскільки вказаний Порядок не містить вимоги зазначати в графіках проведення рейдових перевірок конкретних перевізників.

Статтею 48 Закону N 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком №879.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.попередній габаритно-ваговий контроль - це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно з пункту 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Підпунктами 5-1, 11 пункту 2 Порядку №879 визначено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Пунктом 18 Порядку №879 встановлено, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснювався за допомогою пересувних автомобільних вагів типу CHEKLODE FREEWEIGH, повірених у встановленому законодавством порядку.

За наслідками його проведення водію було видано довідку, а також складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів від 04.04.2016 року №61, розрахунок плати за проїзд.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання позивача на ту обставину, що водій самостійно пройшов повторний габаратно-ваговий контроль автомобіля марки DAF, номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується квитанцією від 04.04.2016 року (у якій зазначено час 10:36 год.), оскільки у квитанції про проходження первинного габаритно-вагового контролю від 04.04.2016 року, яку покладено в основу прийняття оспорюваного рішення, зазначений час 08:26 год. Тому, надана позивачем квитанція не може братися до уваги, так як не відображає тих параметрів і ваги транспортного засобу, що існували станом на час здійснення первинного контролю.

Суд зазначає, що, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Крім того, скаржником не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 (671-2017-п) без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Щодо доводів скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що пересувний пункт був обладнаний саме такими вагами як зазначено у свідоцтві про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, то як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, діючим законодавством не передбачено обов`язковість зазначати в квитанції та інших документах тип вагів, на яких здійснювалось зважування транспортного засобу, а свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить, що цей засіб може використовуватись до 09 липня 2016 року, повірка проведена 09.07.2015 року.

Окрім того, за приписами пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, що затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 року №1007/1207, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992 (z0215-14) , посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1), складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю (пп. 4, 5).

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Враховуючи зміст пункту 22.5 Правил дорожнього руху, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційниї суд, правомірно застосував його до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо недотримання відповідачем вимог Порядку № 879 в частині не заборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення габаритного нормативного параметру, то суд касаційної інстанції зазначає, що така бездіяльність відповідача не оскаржується позивачем та не впливає на правомірність винесеної постанови.

Окрім того слід зазначити, що відповідно до Порядку № 879, права вжиття заходів із затримання транспортного засобу покладене на відповідні підрозділи МВС, які також присутні при габаритно-ваговому контролі.

Враховуючи підтвердження факту перевищення допустимої ваги вантажного автомобіля за відсутності дозволу на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області правомірно винесено постанову від 03.06.2016 року №028953 про застосування адміністративно - господарського штрафу на суму 1700 грн. за порушення законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди, під час розгляду справи, не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують доводів судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.