826/4879/14 Про визнання неправомірними дій митниці щодо несвоєчасного розгляду заяви Товариства та визнання неправомірною відмови митниці в підготовці висновку про повернення надмірно зарахованих коштів, зобов`язання Митниці підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів - 08.08.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року (головуючий суддя Кобаль М.І., судді: Бабенко К.А., Борисюк Л.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця, відповідач) про визнання дій щодо несвоєчасного розгляду заяви Товариства №1812/2013-1 від 18 грудня 2013 року та відмови в підготовці висновку про повернення надмірно зарахованих коштів неправомірними; зобов`язання Митниці підготувати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 42 154,90 грн. та подати його до Державного казначейства України.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що митним органом підставою для відмови Товариству в поверненні надміру сплачених митних платежів визначено саме закінчення строку дії довідки про відсутність заборгованості по сплаті податків та інших обов`язкових платежів, втім закінчення строку дії останньої мало місце саме під час та у зв`язку із тривалим розглядом відповідачем поданої позивачем заяви про повернення надміру сплачених коштів (до якої і було додану вказану довідку), а відтак його відмова в задоволенні такої заяви була неправомірною.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року, позов задоволено частково: визнано дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів неправомірними в частині відмови в підготовці висновку про повернення надмірно зарахованих коштів ТОВ "Фідленс-Україна"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про вжиття позивачем всіх належних дій, спрямованих на повернення йому митним органом надмірно сплачених коштів, в зв`язку з чим дії останнього по відмові у підготовці висновку про їх повернення є неправомірними; в той же час адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) критеріям, не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями; завдання ж адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями в частині задоволення позовних вимог, Митниця подала касаційну скаргу, в якій просила їх у вказаній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначала про правомірність своїх дій по відмові позивачеві у поверненні надміру сплачених платежів, адже за час опрацювання відповідності наведених Товариством в поданій заяві відомостей щодо митного оформлення, перевірки факту перерахування митних платежів та наявності переплати строк дії довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що подається до органу доходів і зборів відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), закінчився.

Вважаючи, що рішеннями судів в частині відмови в задоволенні позову порушено норми матеріального і процесуального права, Товариство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просило їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач вказував на помилковість висновків судів, адже в даному випадку йдеться не про втручання суду в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, а в необхідність забезпечення відновлення порушеного права позивача найефективнішим шляхом, втім після прийняття судами рішень у даній справі забезпечення ефективного поновлення порушеного права Товариства не відбулося й мета позовної заяви залишилась недосягнутою.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2014 року та 01 серпня 2014 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) .

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 грудня 2013 року Товариство звернулось до Митниці із заявою №1812/2013-1 про повернення надлишково перерахованих коштів по вантажно-митній декларації ІМ 40 ДТН №100270000/2013/212701 від 20 листопада 2013 року та вантажно-митній декларації ІМ 40 ДТН №100270000/2013/213859 від 06 грудня 2013 року у сумі 42 154,90 грн. у зв`язку зі зменшенням ставки ввізного мита з 10% до 2%.

До заяви позивачем додано копії вантажно-митних декларацій та оригінал довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів, ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №16967/10/26-58-11-04-12 від 16 грудня 2013 року.

При цьому вказана довідка про відсутність заборгованості була видана ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві 16 грудня 2013 року (отримана Товариством 18 грудня 2013 року) та діяла до 26 грудня 2013 року.

Листом №141/4-11/10331 від 30 грудня 2013 року митний орган відмовив позивачеві в поверненні коштів на підставі пункту 43.1 статті 43 ПК України з огляду на закінчення строку дії доданої ним до заяви довідки та повідомив, що для повернення коштів з Державного бюджету України Товариству необхідно поновити заяву й надати нову довідку про відсутність заборгованості.

07 лютого 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою №0602/2014-1 від 06 лютого 2014 року про повернення надлишково перерахованих коштів, до якої додав оригінал довідки №2131/10/26-58-01-12 від 06 лютого 2014 року про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів, виданої ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

21 лютого 2014 року відповідач листом №2382/1/26-70-52-04 повторно відмовив позивачеві в поверненні коштів з тих же підстав, що вже наводились ним в листі №141/4-11/10331 від 30 грудня 2013 року, та запропонував повторно подати заяву та нову довідку.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 43 ПК України передбачалось, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За змістом частин 1 та 3 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 (z1097-07) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (z1097-07) (далі - Порядок №618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункти 2, 3 розділу ІІІ Порядку №618).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів. Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України (пункти 4, 5, 6 розділу ІІІ Порядку №618).

Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За змістом пункту 11 розділу III Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

В той же час пунктом 2 Порядку видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №567 від 10 жовтня 2013 року (z1842-13) , передбачено, що довідка видається міжрегіональним територіальними органами Міндоходів України, державними податковими інспекціями в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднаними та спеціалізованими державними податковими інспекціями за встановленою формою (додаток 1) за основним місцем обліку платника податків, який звертається за наданням послуги.

При цьому зазначеним Порядком затверджено форму довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, виходячи з якої така довідка є дійсною протягом 10 календарних днів з моменту її видачі.

Як встановлено судами та вже вказувалось в цій постанові, звертаючись 18 грудня 2013 року до Митниці із заявою №1812/2013-1 про повернення надлишково перерахованих коштів в сумі 42 154,90 грн., Товариство додало до неї, в тому числі оригінал виданої ДПІ у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів №16967/10/26-58-11-04-12 від 16 грудня 2013 року, яка була дійсною протягом 10 календарних днів, тобто до 26 грудня 2013 року.

В той же час, внаслідок тривалого розгляду митним органом зазначеної заяви, строк дії вищевказаної довідки закінчився, що однак відбулося не з вини Товариства, яке вчинило всі необхідні й належні дії для повернення надміру сплачених коштів, а також не залежало від волі останнього.

За наведеного, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання дій Митниці в частині відмови в підготовці висновку про повернення Товариству надмірно зарахованих коштів з підстав закінчення строку дії довідки податкового органу про відсутність заборгованості неправомірними.

Що ж до позиції судів про неможливість зобов`язання Митниці підготувати висновок про повернення Товариству надмірно сплачених коштів в сумі 42 154,90 грн. та подати його до відповідного органу казначейства, оскільки це буде втручанням у її дискреційні повноваження, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

В той же час суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення та визнаючи неправомірними дії відповідача, не встановили жодного передбаченого статтею 162 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) способу захисту (відновлення) порушеного права позивача, що, в свою чергу, не узгоджується із завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

При цьому, суди не дослідили (в контексті наведеного) й обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та з якими стаття 43 ПК України і розділ ІІІ Порядку №618 пов`язують можливість повернення Товариству надміру сплачених ним митних платежів, зокрема щодо наявності у нього переплати з цих платежів як такої, зарахування сплачених ним коштів до Державного бюджету України, а також дотримання під час звернення із заявою про їх повернення всіх визначених законодавством вимог.

Суд же касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають частковому скасуванню, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов`язання Київської міжрегіональної митниці Міндоходів підготувати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 42 154,90 грн. та подати його до Державного казначейства України скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в цій частині.