815/4476/16 Про скасування рішення реєстраційної служби міськрайонного управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, та зобов`язання внести запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень - 08.08.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до сектору державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Білгород-Дністровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Гусева О.Г. від 11 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В. від 19 липня 2017 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сектору державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Білгород-Дністровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, у якому просив:

- скасувати рішення реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16928031 від 03 листопада 2014 року, внесеного до державного реєстру номер запису про право власності: 7553843, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 275719451103;

- скасувати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 28956104 від 03 листопада 2014 року;

- зобов`язати внести запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 16928031 від 03 листопада 2014 року, внесеного до державного реєстру номер запису про право власності: 7553843, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 275719451103.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16928031 від 03 листопада 2014 року, внесеного до державного реєстру номер запису про право власності: 7553843, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 275719451103. Зобов`язано сектор державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Білгород-Дністровської міської ради внести запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 16928031 від 03 листопада 2014 року, внесеного до державного реєстру номер запису про право власності: 7553843, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 275719451103. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Рішення судів мотивовано тим, що відповідачем порушено порядок перевірки інформації про наявність вже зареєстрованих речових прав щодо спірного об`єкту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 липня 2012 року реєстратором КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на 2/10 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину ВРС №878529 від 19 червня 2012 року №2031, видане державним нотаріусом.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2013 року у справі №1505/4440/2012, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності на 4/10 частки житлового будинку АДРЕСА_1, в рахунок виплаченої грошової компенсації ОСОБА_2

24.01.2014 на підставі судового рішення за ОСОБА_1 зареєстровано за право власності на 4/10 часток будинку АДРЕСА_2 .

28.10.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 2/10 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину ВРС №878529 від 19 червня 2012 року №2031 виданого державним нотаріусом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року у справі № 1505/4440/2012 скасовано ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року та направлено справу на новий апеляційний розгляд, висновки якої мають значення для правильного вирішення справи, яка розглядається. ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим позовом, не дотримався строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

9. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України (2747-15) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

10. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

11. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

12. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

13. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

19. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду та розгляду справи судами) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

20. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

21. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із прийняттям державним реєстратором рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1, отриманого ОСОБА_1 у порядку спадкування.

22. Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки підстави набуття ОСОБА_2 права власності на частину вказаного домоволодіння, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

23. Тому, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України (1618-15) .

24. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

25. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

26. За нормами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 КАС України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

28. Згідно зі статтею 354 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

29. Відповідно до статті 238 КАС України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

30. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді від 11 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до сектору державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Білгород-Дністровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.