2а-1389/10 Про скасування постанови Державної податкової інспекції про притягнення особи до адміністративної відповідальності - 08.08.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2011 року (суддя Володарець Н.М.) та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року (головуючий суддя Санакоєва М.А., судді: Єланська О.Е., Горошко Н.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2011 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії (далі - Інспекція, відповідач) про скасування постанови від 18 лютого 2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Одночасно в позовній заяві ОСОБА_1 порушено й питання поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого він зазначав, що отримав копію постанови лише 25 лютого 2011 року, до того ж не міг її своєчасно оскаржити й внаслідок тимчасової непрацездатності.

Ухвалою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, позов залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС України (2747-15) ) у зв`язку із пропуском особою, що його подала, строку звернення до суду та невстановленням судом поважних причин для поновлення останнього.

Не погоджуючись із прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним як обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

Водночас в касаційній скарзі ОСОБА_1 також зазначав й про те, що із запізненням отримав повістку про виклик до суду апеляційної інстанції, а отже був позбавлений можливості на захист своїх прав в суді.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 березня 2012 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував її з суду першої інстанції.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Витребувана справа до касаційного суду не надходила, а провадження у ній було втрачене, оскільки територія Автономної Республіки Крим законодавчо визначена як тимчасово окупована територія України.

За правилами статті 12 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" розгляд адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - забезпечують місцеві загальні суди міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом.

Для вирішення питання територіальної підсудності з метою відновлення втраченого судового провадження в даній адміністративній справі матеріали касаційного провадження було надіслано до Київського апеляційного адміністративного суду, який своєю ухвалою від 15 лютого 2018 року визначив територіальну підсудність зазначеної справи Голосіївському районному суду міста Києва.

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 27 лютого 2019 року втрачене судове провадження у справі №2а-1389/11 відновлено в частині: копії ухвали судді Євпаторійського міського суду АР Крим від 12 березня 2011 року, копії листа Євпаторійського міського суду №2а-1389/11 від 12 березня 2011 року, адресованого ОСОБА_1, копії ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, копії листа Севастопольського апеляційного адміністративного суду №50941 від 07 жовтня 2011 року, копії ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року про прийняття апеляційної скарги до розгляду, копії ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2011 року про закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду, копії повістки про виклик до суду від 23 вересня 2011 року у справі №2а-1389/11/0106, копії конверта, копії повістки про виклик до суду по адміністративній справі від 24 жовтня 2011 року, копії конверта.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами при постановленні оскаржуваних ухвал норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому за змістом статті 7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов`язковість судових рішень.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (стаття 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення; далі - КУпАП (80731-10) ).

Як передбачено частиною 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже наведеними положеннями законодавства початок перебігу строку звернення до суду пов`язується не лише з моментом, коли особа дізналася, але й коли вона повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

При цьому слід відмітити, що, закріплюючи в статті 49 КАС України процесуальні права осіб, що беруть участь у справі, положення частини 2 цієї ж статті містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації ними цих прав. Одним із таких застережень є обов`язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судами, 18 лютого 2011 року Інспекцією було прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 164-1 КУпАП, копію якої він одержав 21 лютого 2011 року (доказів протилежного позивачем не надано).

Проте з позовом у даній справі ОСОБА_1 звернувся лише 04 березня 2011 року, посилаючись на тимчасову непрацездатність, разом з тим остання мала місце лише в період з 24 по 28 лютого 2011 року та не може вважатись достатньою і безумовною причиною для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду.

Водночас позивачу було відомо про існування щодо нього справи про адміністративне правопорушення, адже (як він сам зазначив в касаційній скарзі) оскаржувану у даній справі постанову було прийнято на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 26 січня 2011 року, який, в свою чергу, складено на підставі акту перевірки Інспекції від 30 вересня 2010 року, а відтак, зважаючи, що такою справою (про адміністративне правопорушення) напряму зачіпаються його права та інтереси, він повинен був цікавитись ходом та результатами її розгляду, чого однак не робив.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, а отже й про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до статей 99, 100 КАС України.

Доводи ж касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.

Зокрема посилання позивача на порушення його права на справедливий та неупереджений розгляд справи також відхиляються касаційним судом, оскільки право на доступ до суду не є абсолютним, а вимога процесуального закону про дотримання строку звернення до суду не може вважатися обмеженням права доступу до нього.

Твердження ж ОСОБА_1 в касаційній скарзі про пізнє отримання повістки про виклик до суду апеляційної інстанції та, як наслідок, позбавлення можливості на захист своїх прав в суді, не приймаються судом до уваги, враховуючи, що доказів в підтвердження таких своїх аргументів ОСОБА_1 не надав, натомість апеляційним судом розгляд справи відкладався з 24 жовтня 2011 року до 24 листопада 2011 року, а відтак позивач як зацікавлена особа (яка до того ж і подала апеляційну скаргу) не був позбавлений можливості стежити за станом її розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року - без змін.