127/2-а-11792/11 Про заміну сторони виконавчого провадження - 08.08.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року (головуючий суддя - Жмудя О.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (головуючий-суддя-Сторчак В.Ю., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.), постановлених за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 127/2-а-11792/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Вказана заява мотивована тим, що постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.10.2011 задоволено частково позов ОСОБА_2, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 13.03.2011 року по 18.06.2011 року включно, з урахуванням проведених виплат. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом належного померлому ОСОБА_2 при житті майна, а отже має право на отримання пенсійних виплат, які належали чоловіку, але не отримані ним за життя.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону у виконавчому провадженні з виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.10.2011 року по справі № 2-а-11792/11, а саме стягувача ОСОБА_2 на правонаступника стягувача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, не погодившись з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2017 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати наведені судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Касаційну скаргу заявник обґрунтовує відсутністю правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження, що пов`язано з ненаданням ОСОБА_1 доказів того, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а- 11792/11 було відкрито до моменту смерті ОСОБА_2 та він виступав у ньому стягувачем.

ОСОБА_1 надіслала до суду заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких проти її задоволення заперечує, просить ухвали суду першої та апеляційної інстанції по цій справі залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) . З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.10.2011 по справі № 2- - 1792/11 частково задоволено позов ОСОБА_2 Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці (УПФУ в Ленінському районі) щодо невиплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , починаючи з 13.03.2011 року, а також зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 13.03.2011 по 18.06.2011 включно, з урахуванням проведених виплат.

Рішення набрало законної сили 21.10.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом належного померлому ОСОБА_2 при житті майна та постійно проживала разом із спадкодавцем до дня його смерті однією сім`єю.

Вказане підтверджується Свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_2, виданим 10.11.1963 виконкомом Теплицької селищної ради депутатів трудящих Гайсинського району Вінницької області, витягом зі спадкового реєстру № 42457083 від 15.12.2015 та копією паспорта ОСОБА_1

Листом за № 18984/02.2-32 від15.06.2017 Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області повідомило заявницю, що постанову Ленінського районного суду м. Вінниці по справі № 2-а-11792/11 від 10.10.2011 року внесено до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, однак для внесення змін, що відбулись, до реєстру рішень нею не надано ухвали про заміну сторони по справі.

Вказаним листом ОСОБА_1 також роз`яснено, що вона має право звернутися до суду для отримання ухвали про заміну сторони по постанові № 2-а-11792/11 та пред`явити вищезазначену ухвалу для внесення змін до Реєстру рішень (заміну стягувача, в зв`язку зі смертю).

Вищезазначене слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даною заявою.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій виходили з того, що для належного забезпечення виконання рішення суду необхідно замінити стягувача у виконавчому провадженні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Колегія суддів переглянула ухвали суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, з`ясувала повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшла висновку про таке.

Згідно статті 55 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частини першої статті 264 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).

Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

За положеннями статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.''. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

ЦК не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім`ї спадкодавця.

При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, яке набрало законної сили, і яким його (пенсійний орган) було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Отже, спірні правовідносини допускають правонаступництво, у зв`язку із цим, посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що підвищення до пенсії, яке було нараховане ОСОБА_2 згідно рішення суду від 10 жовтня 2011 року, не входить до складу спадщини є безпідставним.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Положення частини п`ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У контексті наведених положень Закону № 1404-VIII (1404-19) слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.

При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надано доказів відкриття виконавчого провадження до моменту смерті ОСОБА_2, а також того, що він мав статус стягувача у виконавчому провадженні, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року по справі № 2-а-1710/11 та від 07.03.2019 по справі №617/7748/12.

Від дати набрання законної сили постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.10.2011 року (21.10.2011) до смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тобто більше ніж на протязі чотирьох років, судове рішення не виконало.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.