826/26217/15 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 08.08.2019 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О., Собківа Я.М.) від 13 червня 2017 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни (далі - Уповноважена особа, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО, відповідач 2) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Уповноваженої особи від 27 серпня 2015 року №01-10/4087 про нікчемність правочину, в т.ч. Депозитного договору "до запитання" від 28 травня 2015 року №351373, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" (далі також - ПАТ "Український Професійний Банк"), та операції з внесення 28 травня 15 року грошових коштів та рахунок № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Уповноважену особу надати до ФГВФО додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Український Професійний Банк" за рахунок ФГВФО, на повну суму вкладу за Депозитним договором "до запитання" №351373 від 28 травня 2015 року;

- зобов`язати ФГВФО включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Український Професійний Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, на повну суму вкладу за Депозитним договором "до запитання" від 28 травня 2015 року №351373.

В обгрунтування позову зазначила, що позивач є вкладником ПАТ "Український Професійний Банк" у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) та має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду надати до ФГВФО додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Український професійний банк" за рахунок ФГВФО, на повну суму вкладу за Депозитним договором "до запитання" від 28 травня 2015 року. Зобов`язано ФГВФО включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Український професійний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, на повну суму вкладу за Депозитним договором "до запитання" від 28 травня 2015 року № 351373. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року та ухвалено нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року залишити в силі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

07 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від Уповноваженої особи Фонду надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №826/26217/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Гриціва М.І., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Шарапи В.М. та Чиркіна С.М.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "Український професійний банк" (Банк) укладено договір банківського вкладу "до запитання" від 28 травня 2015 року №351373, за умовами якого, вкладник передає, а Банк приймає на умовах цього договору грошові кошти в сумі 135 000 грн на умовах видачі вкладу на першу вимогу вкладника без обмеження суми та строку дії вкладу.

Згідно квитанції від 28 травня 2015 року №351373, кошти в сумі 135 000 грн зараховані на депозитний рахунок позивача № НОМЕР_1 .

На підставі постанови Правління Національного банку України від 28 травня 2015 року №348 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28 травня 2015 року №107 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким, з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк".

Уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" запроваджено строком на 3 місяці з 29 травня 2015 року по 28 серпня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року №562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Український професійний банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

З 31 серпня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делеговано всі повноваження ліквідатора провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіній Л.О. строком на 1 рік з 31 серпня 2015 року до 30 серпня 2016 року включно.

У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 28 серпня 2015 року №158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" Фонд з 03 вересня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку через установи банків-агентів Фонду, про що повідомлено на офіційному сайті Фонду.

Повідомленням про нікчемність правочинів від 27 серпня 2015 року №01-10/4087 Уповноважена особа повідомила позивача, що правочини, в т.ч. Депозитний договір "до запитання" від 28 травня 2015 року № 351373 (операції з внесення 28 травня 2015 року грошових коштів на рахунок НОМЕР_2) є нікчемними, відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ) та ст. 228 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України (435-15) ).

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем 1 не надано до матеріалів справи доказів укладення між позивачем і банком договорів, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку. Також не наведено інших підстав, з яких вбачається, що договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.

Також суд першої інстанції зазначив, що такі підстави, як "вчинення правочинів з метою штучного створення обов`язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів", чи "правочини мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб", "дроблення коштів вкладника" не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Крім того, відповідачем не доведено, що укладення депозитного договору та перерахування коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що станом на дату укладення Депозитного договору "до запитання" від 28 травня 2015 року №351373 ПАТ "Український професійний банк" належав до категорії проблемних, що передбачало заборону на проведення будь - яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб ФГВФО. Оскільки банком укладено договір з позивачем у період дії відповідних заборон та обмежень, встановлених постановою Національного банку України, Депозитний договір "до запитання" від 28 травня 2015 року № 351373 є незаконним.

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам, що мають значення для справи, оскільки укладення договору банківського вкладу відбулось до віднесення ПАТ "Український Професійний Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, що виключає можливість визнання правочину нікчемним. Крім того, законодавство не містить прямої заборони укладати договори з банком, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти, після визнання його проблемним.

У поданих запереченнях Уповноважена особа просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі також - Закон №4452-VI (4452-17) ).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не можуть бути застосовані комісією банку чи Уповноваженою особою при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК україни та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала Уповноважена особа як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Український професійний банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Український професійний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI (4452-17) .

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи для подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Український професійний банк" за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в за рахунок Фонду.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування повідомлення Уповноваженої особи від 27 серпня 2015 року №01-10/4087 про нікчемність правочину, в т.ч. Депозитного договору "до запитання" від 28 травня 2015 року №351373, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк", та операції з внесення 28 травня 15 року грошових коштів та рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Банк Михайлівський" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 4 липня 2018 року та Верховного суду у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 826/11564/15.

Оскільки наказ (повідомлення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним та скасування повідомлення Уповноваженої особи від 27 серпня 2015 року №01-10/4087 про нікчемність правочину, в т.ч. Депозитного договору "до запитання" від 28 травня 2015 року №351373, укладеного між позивачем та ПАТ "Український Професійний Банк", та операції з внесення 28 травня 15 року грошових коштів та рахунок № НОМЕР_1, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.

З приводу позовних вимог позивача щодо зобов`язання ФГВФО включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Український Професійний Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, на повну суму вкладу за Депозитним договором "до запитання" від 28 травня 205 року №351373, суд касаційної інстанції вважає їх передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку, та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, а отже, адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно із статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статей 238, 240 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 352, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасувати в частині скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Український Професійний Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на повну суму вкладу за Депозитним договором "до запитання" від 28 травня 2015 року №351373.

В цій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2017 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб а здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" Пантіної Любові Олександрівни від 27 серпня 2015 року №01-10/4087 про нікчемність правочину, в т.ч. Депозитного договору "до запитання" від 28 травня 2015 року №351373, укладеного між позивачем та ПАТ "Український Професійний Банк", та операції з внесення 28 травня 15 року грошових коштів та рахунок № НОМЕР_1, а провадження у справі в цій частині закрити.