ПОСТАНОВА
Іменем України
06 серпня 2019 року
Київ
справа №363/4386/16-а
адміністративне провадження №К/9901/15868/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,) по справі №363/4386/16 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: ОСОБА_3 про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі- Позивачі) 15.11.2016 звернулись до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: ОСОБА_3, в якому просили: визнати протиправним і скасувати рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 879.4-36-VI від 11 грудня 2014 року; визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції, індексний номер: 19405212 від 17 лютого 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 879.4-36-VI від 11 грудня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється" прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, порушує права позивачів та підлягає скасуванню. Крім того, підлягає скасуванню і рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції, індексний номер: 19405212, яке прийнято на підставі рішення Новопетрівської сільської ради. Порушення своїх прав позивачі обґрунтовують тим, що відповідач безпідставно і незаконно змінив цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_3, де остання здійснює будівництво всупереч вимогам ДБН. Будівельні роботи ведуться з порушенням норм чинного законодавства, що загрожує зсувом ґрунту та може привести до руйнування будинку позивачів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0987 (кадастровий номер НОМЕР_1 ), цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, розроблений ТОВ "ЛА ЗЕМГРУП" з допущенням ряду порушень, оскільки суміжні землевласники не були повідомлені належним чином відповідно до порядку, передбаченого Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, а також відповідно до викопіювання з генерального плану с. Нові Петрівці Вишгородського району, Київської області, на земельній ділянці ОСОБА_3 з кадастровим номером НОМЕР_1 не передбачено будівництво будь-яких будівель та споруд.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2018 року -скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовну - відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.
Суть даного позову зводиться до того, що, на думку позивачів, оскаржуваними рішеннями порушені їх права, як власників суміжної земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невірну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просили скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019, залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2018 року.
24.06.2019 Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області направлений до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечує в частині вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Вишгородського районного управління юстиції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 07 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі №363/4386/16.
Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27.11.2012, земельна ділянка загальною площею 0,2140 га з кадастровим номером НОМЕР_2, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 - 0,1500 га та ОСОБА_2 - 0,0640 га.
На вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею 153,3 кв.м., який на праві спільної часткової власності належить позивачам, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень № 45729068 від 16.10.2015 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.10.2015.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 71834881, земельна ділянка загальною площею 0,0987 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2014 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 . Цільове призначення вказаної земельної станом на 29.05.2014 визначено для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка є суміжною із земельною ділянкою позивачів.
11.12.2014 сесія Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області за результатами розгляду звернення директора ТОВ "ЛА ЗЕМГРУП" ОСОБА_4 прийняла рішення № 879.4-36-VI, яким затвердила ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0987 (кадастровий номер НОМЕР_1 ), цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 . Цим самим рішенням змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та зобов`язано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 зареєструвати відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .
17.02.2015 державним реєстратором Вишгородського районного управлінням юстиції Київської області цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 змінено із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Позивачі, звертаючись до суду з даним позовом, посилались на те, що відповідач безпідставно і незаконно змінив цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_3, де остання здійснює будівництво всупереч вимогам ДБН, будівельні роботи ведуться з порушенням норм чинного законодавства, що загрожує зсувом ґрунту та може привести до руйнування будинку позивачів.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції не застосував до вирішення спору ч. 1 ст. 21 ЦК України, якою передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення із позовом, далі - КАС) завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За правилами частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий в цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Такі висновки містяться, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року (справа № 1903/944/12).
Як убачається з установлених судами фактичних обставин у цій справі, позивачі, оскаржуючи рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 879.4-36-VI від 11 грудня 2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється" та рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції, індексний номер: 19405212 від 17 лютого 2015 року, фактично обґрунтували позовні вимоги відсутністю у третьої особи права забудові суміжної земельної ділянки, порушенням прав позивачів, як власників будинку, що розташований на суміжній земельній ділянці.
Колегія судді Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішень Новопетрівської сільської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється" та державного реєстратора Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивачів та права власності третьої особи, яке полягає у володінні, користуванні та розпорядженні належним їй майном на свій розсуд і будь-яким чином, якщо інше не передбачене законом. Належним відповідачем у такій справі є особа, майнове право, його обсяг та зміст фактично оспорюються позивачами.
Участь реєстратора та органу місцевого самоврядування, як співвідповідачів (якщо позивачі вважають їх винними у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Отже, спір склався у зв`язку із захистом прав позивачів на земельну ділянку та нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від їх порушення іншою особою.
Скасування оскаржуваних рішень обов`язково буде впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці рішення буде скасовано.
Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим.
Враховуючи суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, зокрема те, що оскаржувані рішення були вчинені не за заявою позивача, колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули дану справу в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 354 КАС порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Таким чином, рішення, ухвалені судом першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 239 КАС України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року по справі №363/4386/16 - скасувати і закрити провадження по справі.
Роз`яснити позивачам, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) Л.В. Тацій
Судді : (підпис) С.Г. Стеценко
(підпис) А.І. Рибачук