806/931/16 Про стягнення з Головного управління Національної поліції компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди - 06.08.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2019 року

Київ

справа №806/931/16

адміністративне провадження №К/9901/11710/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №806/931/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, ухвалену суддею Токаревою М.С.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючий - Котік Т.С., суддів: Жизневської А.В., Охрімчук І.Г.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 11334,22 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, а саме: одноразова грошова допомога при звільненні виплачена лише 16 травня 2016 року, у той час, як він звільнений із органів поліції з 15 березня 2016 року, що є підставою для стягнення компенсації за затримку розрахунку відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 11334,22 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 11334,22 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Національної поліції у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

31 жовтня 2016 року до Вищого адміністративного суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області посилається на те, що судом першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що регулювання правового становища осіб, які проходять службу урегульовано спеціальним законодавством, яке не передбачає виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 05 серпня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до вимог частини 3 статті 340 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від позивача та третіх осіб відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

У період з 15 грудня 2005 року по 15 березня 2016 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України на різних посадах, останньою з яких була посада старший оперуповноважений Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 15 березня 2016 року №46 о/с позивач звільнений за п. 2 ч. 1 ст.77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , вислуга років на день звільнення складає 11 років 08 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 10 місяців 23 дні .

При цьому, у день звільнення ОСОБА_1 виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була проведена, що підтверджується випискою з карткового рахунку.

Фактична виплата означеної допомоги була проведена 16 травня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною першою статті 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(в редакції чинній на момент звільнення позивача) передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частина четверта статті 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

На виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) і постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Згідно пункту 10 даної Постанови, в редакції чинній на момент звільнення позивача, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

02 березня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №154, якою внесено зміни до постанови №393, якою передбачено і виплату одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні їх зі служби в поліції.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Непоширення норм Кодексу законів про працю України (322-08) на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (322-08) .

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

При обчисленні розміру середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу суди першої та апеляційної інстанції використали формулу для обрахунку середньоденного заробітку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 (100-95-п) та навели розрахунок, з якого вони виходили при визначенні суми, що підлягає стягненню.

Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від від 07 лютого 2018 року у справі №806/535/16, 01 березня 2018 року у справі №806/1551/17, від 30 січня 2019 року у справі №806/217/17, від 18 квітня 2019 у справі №806/889/17.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк,

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду