0440/6210/18 Про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної палати КДКА області, яким особі відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката - 06.08.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 (суддя Дєєв М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 (колегія суддів у складі: Шлай А.В., Кругового О.О., Прокопчук Т.С.)

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (далі - відповідач, КДКА Дніпропетровської області), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області від 22.12.2017 № 128/ДПВ-17 (далі - рішення КДКА), яким позивачу відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2; зобов`язати відповідача порушити дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_2

Позов мотивовано тим, що член дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області не провів перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката ОСОБА_2, викладених у скарзі, не отримав у адвоката пояснень по суті порушених питань. Вважає спірне рішення відповідача необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 24.04.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про надання правової оцінки спірного рішення виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності для вирішення питання про порушення дисциплінарного провадження. Суд вказав на те, що правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення про відмову у порушенні дисциплінарного провадження або про порушення дисциплінарного провадження за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями, під якими розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один із кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що апеляційний суд, провівши 24.04.2019 судове засідання за відсутності позивача та відмовивши у задоволенні його заяви про перенесення дати судового засідання, позбавив позивача права подавати докази, передбачене пунктом 2 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Крім того, зазначає, що в порушення вимог статті 332 КАС України апеляційний суд в описовій частині судового рішення не виклав короткого змісту вимог апеляційної скарги, позовної заяви та не виклав узагальнених доводів особи, що подала апеляційну скаргу.

Також, вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції погодився з доводами суду першої інстанції про те, що правова оцінка спірного рішення здійснена виключно у контексті дотримання відповідної процедури, однак не вказав мотивів відхилення кожного аргументу,викладеного позивачем в апеляційній скарзі щодо недотримання відповідачем саме процедури розгляду дисциплінарної скарги на стадії перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, передбаченої статтею 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний адміністративний суд не взяв до уваги доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в ході судового розгляду та при винесенні рішення від 17.01.2019, а саме: пунктів 1, 2 частини третьої статті 246 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Рух касаційної скарги

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05.06.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019.

Ухвалою від 05.08.2019 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач 12.12.2017 подав до КДКА Дніпропетровської області скаргу про наявність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку.

Рішенням дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області від 22.12.2017 №128/ДПВ-17 відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2

Не погоджуючись із висновком рішенням, позивач оскаржив його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

26.06.2018 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято рішення № VІ-007/2018 року, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області від 22.12.2017 №128/ДПВ-17залишено без змін.

Позивач не погоджується із рішенням КДКА Дніпропетровської області від 22.12.2017 № 128/ДПВ-17, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Частиною третьою статті 39 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI (5076-17) ) передбачено, що рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з якою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області від 22.12.2017 № 128/ДПВ-17 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону № 5076-VI рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Таким чином, частиною третьою статті 39 вищезазначеного Закону встановлено спеціальний строк, який згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а саме тридцять днів з дня прийняття оскаржуваного рішення КДКА Дніпропетровської області.

Проте з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 16.08.2018, тобто з пропуском тридцяти денного строку, встановленого частиною третьою статті 39 Закону № 5076-VI.

Перевіряючи законність прийняття дисциплінарною комісією КДКА Дніпропетровської області рішення від 22.12.2017 № 128/ДПВ-17, суди не врахували, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки оспорюване рішення було прийнято у грудні 2017 року, а позов подано у серпні 2018 року.

При цьому, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не заявлялось та, відповідно, судами це питання не вирішувалося. Суди не досліджували, чи дійсно у позивача були об`єктивно непереборні, істотні перешкоди звернутися за захистом своїх порушених прав більш, ніж через сім місяців після прийняття оспорюваного рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Частиною другою статті 353 вказаного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Таким чином, судом першої інстанції під час перевірки позовної заяви на відповідність її вимогам КАС України (2747-15) не було дотримано пункту 5 частини першої статті 171 КАС України. Ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду в матеріалах справи відсутня, відповідно, поважність причин пропуску строку звернення з позовом судом не проаналізовано і не досліджено. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначене порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме: поважність причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом, що має значення для правильного вирішення справи, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України (в чинній редакції), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3, 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.