826/9793/18 Про стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати, компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки, індексації заробітної плати - 06.08.2019 Прийняття

1. У червні 2017 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ДФС України: середній заробіток у розмірі 177 644 (сто сімдесят сім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 45 коп. за час затримки виплати заробітної плати за період з 9 липня 2014 року по 24 травня 2018 року без урахування обов`язкових податків та зборів; компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 13 497 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 55 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задоволено.

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 5 липня 2013 року по 9 липня 2014 року позивач працювала в ДПІ у місті Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим на посаді начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб.

6. За період з квітня 2014 року по липень 2014 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, у зв`язку з чим вона звернулась з відповідним позовом до ДФС України про стягнення такої заборгованості.

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, у справі №826/6239/17 стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2014 року по липень 2014 року у розмірі 11 486 грн. 12 коп. 15 березня 2018 року рішення суду набрало законної сили.

8. На виконання рішення суду ДФС України здійснено фактичний розрахунок з ОСОБА_1 Кошти були зараховані на рахунок позивача 24 травня 2018 року.

9. Позивач звільнилась з ДПІ у місті Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим 9 липня 2014 року, а фактичне погашення заборгованості по заробітній платі здійснено лише 24 травня 2018 року, у зв`язку з чим, звернулась до суду з вказаним позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки такого заробітку за вказаний період, а також компенсації втрати частини заробітку.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розрахунок заборгованості по заробітній платі здійснено лише 24 травня 2018 року, то позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, а також на компенсацію за затримку її виплати.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що у зв`язку з блокуванням роботи Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, бюджетні призначення, що були передбачені на квітень-грудень 2014 року для виплати заробітної плати по Головному управлінню Міндоходів в Автономній Республіці Крим,були у повному обсязі зняті та повернуті в Державний бюджет України на виконання Закону України від 27 березня 2014 року № 1165-VII (1165-18) "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на " 2014 рік" та довідки Міністерства фінансів України про зміни до річного розпису бюджету на 2014 рік від 2 квітня 2014 року № 147. Таким чином, зняті кошти з Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" не могли бути перерозподілені на інші територіальні органи або апарат Міністерства доходів і зборів України, оскільки повернуті до Державного бюджету України.

12. Що ж стосується позовних вимог в частині компенсації втрати частини заробітної плати, то Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) не передбачено нарахування компенсації виплат, які виплачують за рішенням суду.

13. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. У частині першій статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) закріплено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

19. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

20. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

21. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

22. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

23. Як встановлено судами, факт наявності невиплаченої позивачу заборгованості по заробітній платі за період роботи в ДПІ у місті Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим встановлено та підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року у справі №826/6239/17.

24. На виконання вказаного рішення суду відповідачем здійснено фактичний розрахунок з ОСОБА_1 шляхом зарахування коштів на її рахунок 24 травня 2018 року.

25. Враховуючи те, що позивач звільнилась з ДПІ у місті Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим 9 липня 2014 року, а фактичне погашення заборгованості по заробітній платі здійснено лише 24 травня 2018 року, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому спір між сторонами щодо належних сум під час звільнення відсутній.

26. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (2050-14) (далі - Закон № 2050-ІІІ (2050-14) ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

27. Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

28. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

29. Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

30. Враховуючи, що право на отримання позивачем заборгованості по заробітній платі встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність проведення позивачу компенсації втрати доходів за період з 1 квітня 2014 року по 9 липня 2014 року за правилами, передбаченими Законом №2050-ІІІ (2050-14) та Порядком №159.

31. Водночас, суд касаційної інстанції не перевіряє застосування норм матеріального права в частині нарахування судами попередніх інстанцій суми середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та суми компенсації втрати доходів, оскільки судові рішення в цій частині відповідачем не оскаржуються, а відповідно положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

32. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга в межах доводів задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 826/9793/18 - без змін.