2340/4995/18 Про визнання неправомірними дій Міністерства оборони України про відмову особі в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зобов`язання Міноборони призначити особі одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 05.08.2019 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Черкаський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 (головуючий суддя Гаращенко В. В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 (головуючий суддя Бєлова Л. В., судді: Безименна Н. В., Кучма А. Ю.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач), третя особа - Черкаський обласний військовий комісаріат (далі -Комісаріат), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Міноборони (пункт 16 протоколу від 23.11.2018 №117) про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - спірне рішення); зобов`язати Міноборони призначити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далів - КМУ) від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) та здійснити її виплату (далі - спірна допомога).

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що з встановленням йому другої групи інвалідності набув право на виплату йому спірної допомоги, передбаченої приписами Закону №2011-XII (2011-12) і Порядку №975, однак відповідач, всупереч вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відмовив у призначенні та виплаті такої допомоги, чим порушив його права. Позивач також зазначав, що виходячи з положень Закону СРСР від 12.07.1967 №1950-VII "Про загальний військовий обов`язок", Законів України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) , від 06.12.1991 №1934-XII "Про Збройні Сили України" (1934-12) (далі Закони №1950-VII, №2232-XII, №1934-XII відповідно) громадяни, з числа військовозобов`язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, які проходять військову службу та користуються у рівному обсязі гарантіями, встановленими державною для військовослужбовців. Позивач наголошував, що наведеним законодавчим приписам кореспондують й положення статті 10 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII (796-12) ), яка прирівнює до військовослужбовців, зокрема, військовозобов`язаних, призваних на військові збори.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що з урахуванням правового статусу позивача, як військовозобов`язаного, який був призваний на спеціальні збори для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, а також часу, коли ОСОБА_1 було встановлено інвалідність другої групи, останній, у розумінні норм Закону №2011-XII (2011-12) і Порядку №975 не набув право на спірну грошову допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов.

В обґрунтуванні касаційної скарги позивач, повторюючи аргументи, викладені у позовній заяві, наполягав на протиправності відмови відповідача у призначенні та виплати йому спірної грошової допомоги, на яку він має право за законом.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

22.05.2019 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019, передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і постановлено здійснювати такий у порядку письмового провадження з 30.07.2019.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду Комісаріатом, останній зазначає, що згідно умов і підстав, визначених у Законі №2011-XII (2011-12) і Порядку №975, в контексті обставин даної справи, позивач не набув права не призначення і виплату йому спірної грошової допомоги, у зв`язку з чим вважає ухвалені судами оскаржувані рішення законними і обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у період з 30.08.1986 до 06.10.1986, як військовозобов`язаний призваний на спеціальні збори для участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до акту огляду обласної МСЕК №2 м. Черкаси серії MCE №028490 позивачу 02.12.2003 встановлено ІІІ групу інвалідності до 01.01.2007.

Згідно витягу із довідки №124204 до акту огляду обласної МСЕК №1 м. Черкаси від 06.06.2018 за наслідками проведення повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято спірне рішення, яким відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Незгода з таким рішенням суб`єкта владних повноважень слугувала підставою для звернення до адміністративного суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Закону №2011-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

За приписами частини першої та пункту 6 частини другої статті 16 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час встановлення позивачу інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Аналогічним чином врегульовано питання отримання одноразової грошової допомоги й абзацом першим підпункту 3 пункту 6 Порядку №975, затвердженого відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII.

З вказаних положень Закону №2011-XII (2011-12) і Порядку №975 вбачається, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.

У даному ж випадку, як встановлено судами та не спростовано позивачем, його як військовозобов`язаного, було призвано на військові збори та в період з 30.08.1986 до 06.10.1986 він брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оскільки з моменту закінчення зборів (06.10.1986) до моменту встановлення позивачу інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (06.06.2018), минуло більше, ніж три місяці, то підстави для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII відсутні, про що обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій.

Доводи позивача про те, що, беручи участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він був у статусі військовослужбовця, до яких відносились і військовозобов`язані відповідно до примітки до статті 10 Закону №796-XII, також є безпідставними і не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.

Примітка до статті 10 Закону №796-XII відносить до військовослужбовців різного роду осіб, причетних до військової служби, в тому числі і військовозобов`язаних лише для цілей цього Закону, зокрема, з метою визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Між тим, стаття 40 вказаного Закону не ототожнює поняття військовозобов`язані та військовослужбовці.

Визначення вжитих у Законі №2011-XII (2011-12) понять військовозобов`язаний, резервіст, військовослужбовець, розкрито у Законі №2232-XII (2232-12) , який також їх не ототожнює (частина дев`ята статті 1).

Відтак, помилковим є твердження позивача про те, що будучи в статусі військовозобов`язаного під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він відносився до військовослужбовців, а тому має право на отримання спірної грошової допомоги на умовах та в порядку, визначеному Законом №2011-XII (2011-12) саме для військовослужбовців.

Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 15.03.2019 (справа №823/2144/17), від 15.05.2019 (справа №806/1969/18).

Ураховуючи викладене, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги згідно визначених у статті 341 КАС України повноважень суду касаційної інстанції та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, правильно застосували норми матеріального та не допустили порушень норм процесуального права.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.