592/12182/16-а Про визнання протиправним і скасування розпорядження заступника директора - начальника управління надання державної соціальної допомоги Департаменту соціального захисту населення міської ради, яким особу зобов`язано повернути субсидію за відповідний період - 02.08.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №592/12182/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника директора - начальника управління надання державної соціальної допомоги Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 15 листопада 2016 року, яким його зобов`язано повернути субсидію за період з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2016 року в розмірі 5560,23 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 15 листопада 2016 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 про повернення суми субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями за період серпня 2015 року по липень 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено, що позивач свідомо подав недостовірні дані про доходи (не зазначив один з видів доходів) та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, оскільки позивач мав право на отримання спірної субсидії на оплату ним комунальних послуг саме на приміщення, яке він займає та на яке несе витрати по утриманню та оплаті комунальних послуг. Існування мешканців у інших приміщеннях не впливають на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо надання субсидії для оплати комунальних послуг позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 21 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №592/12182/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, (далі - КАС України (2747-15) ) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Гімон М.М., судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіну І.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапу В.М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, встановлено, що позивач разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку, який має 4 відокремлені приміщення, вони займають окреме житлове приміщення загальною площею 52,7 км., яке складається з приміщень 4-1 площею 2,9 кв.м., 4-2 10,3 кв.м., 4-3 9,7 кв.м., 4-4 9,1 кв.м., 4-6 6,8 кв.м., 4-6 13,9 кв.м.

03 серпня 2015 року позивач подав відповідачу заяву про призначення житлової субсидії. У заяві позивач зазначив відомості про житлово-комунальні послуги, якими користуються особи, у житловому приміщенні, наявність окремих рахунків для оплати комунальних послуг. Одночасно позивач подав декларацію про доходи і витрати. У декларації, зокрема, зазначив характеристику житлового приміщення: загальна площа 52,7 кв.м.; будинок багатоквартирний, кількість мешканців, він та мати ОСОБА_3 Також, позивач подав довідку Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради №7346 від 22.07.2015 про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги. У вказаній довідці, у розділі 1. Склад сім`ї, було зазначено 3 особи: ОСОБА_4 - власник, який помер, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_2 - син.

10 серпня 2015 року соціальним інспектором проведено обстеження матеріально - побутових умов сім`ї за місцем проживання позивача та складено Акт №6179. В акті, зокрема, зазначені відомості про сім`ю, яка складається з двох осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_2, характеристика житлового приміщення площею 52,7 кв.м. Також, акт містить висновок про потребу у наданні субсидії у зв`язку з матеріальним становищем.

З серпня 2015 року відповідачем була надана субсидія позивачу.

15 листопада 2016 року відповідач прийняв розпорядження по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 про повернення суми субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями за період серпня 2015 року по липень 2016 року.

22 листопада 2016 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради направив позивачу повідомлення №12.01-30/8933/05, в якому зазначено, що при призначенні субсидії з вересня 2016 року з`ясовано, що позивач подав документи з недостовірними відомостями, оскільки в заяві про призначення житлової субсидії від 03 серпня 2015 року не задекларував всіх зареєстрованих осіб у житловому будинку, внаслідок цього надмірно виплачені кошти в сумі 5560,23 грн. за період з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2016 року.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не врахували, що позивач для призначення субсидії подав недостовірні відомості про склад зареєстрованих у житловому будинку осіб, оскільки за інформацією отриманою відповідачем в будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01 серпня 2015 року зареєстровано 8 осіб, при цьому нарахування вартості комунальних послуг проводиться на розподілені особові рахунки. Надання позивачем недостовірних відомостей стало підставою для невірного призначення йому житлової субсидії, тому надміру нарахована субсидія підлягає стягненню з останнього на користь відповідача.

Також скаржник зазначає, що довідка про склад сім`ї позивача, яка була надана позивачем до заяви про призначення субсидії не могла бути використана департаментом, оскільки за змістом п. 13 Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим поставою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 7346, для нарахування субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п`ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості, зокрема про склад зареєстрованих у житлових приміщеннях осіб - житлово-експлуатаційними організаціями або іншими органами, що визначені місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Від позивача 14 липня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому останній просив залишити оскаржувані відповідачем судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" від 21 жовтня 1995 року № 848 (848-95-п) (далі - Положення № 848).

Згідно з п. 2 Положення № 848 право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Відповідно до п. 6 Положення № 848 субсидія призначається одному з членів домогосподарства, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації, або особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, і на яку відкрито особові рахунки із сплати житлово-комунальних послуг (далі - орендар). В окремих випадках на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій та актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися іншій особі, зареєстрованій у житловому приміщенні (будинку), а також індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, але які сплачують вартість одержуваних житлово-комунальних послуг.

У разі смерті особи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, на яку відкрито особовий рахунок, надання субсидії не припиняється за умови, що у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані інші особи, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

До встановлення права власності на житло у разі смерті уповноваженого власника (співвласника) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, субсидія призначається одній із дієздатних осіб, яка на момент смерті власника житлового приміщення (будинку) зареєстрована в ньому, а у разі, коли зареєстровані тільки недієздатні особи, - одному з їх опікунів на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або утвореної ними комісії та актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Пунктом 7 Положення № 848 передбачено, що субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Згідно з п. 12 Положення № 848 субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного сукупного доходу осіб, зазначених у пункті 7 цього Положення, а для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - на основі річного доходу осіб за попередній календарний рік.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій об`єктом для призначення субсидії на оплату утримання житла є житлове приміщення площею 52,7кв.м., в якому зареєстровані та фактично проживає 2 особи, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги,

При заповненні заяви на призначення житлової субсидії та декларації до неї, позивач зазначив в них фактичні відомості і просив надати субсидію на утримання приміщення загальною площею в 52,7 кв.м, в якому зареєстрована і фактично проживає сім`я позивача із 2 осіб, а не на утримання всього цілісного загального будинку, в якому, окрім позивача і його матері зареєстровано ще 6 осіб, які не є членами сім`ї і не пов`язані із позивачем побутом та будь-якими матеріальними правовідносинами. Саме за надання житлово-комунальних послуг у вказане приміщення площею 52,7кв.м, раніше батьком позивача, а в подальшому позивачем сплачуються відповідні рахунки, на підставі індивідуально укладених договорів з постачальниками таких послуг.

Спірна субсидія позивачу була призначена не в загальному порядку (тільки на підставі наданих письмових відомостей без їх перевірки відповідачем), а в порядку розгляду окремого випадку передбаченого п. 6 Положення № 848, який належить до компетенції спеціально утвореної комісії, для чого попередньо, в будинку де розташоване приміщення позивача, соціальним інспектором, який був працівником та представником відповідача, було проведено обстеження матеріально - побутових умов сім`ї і складено відповідний Акт №6179. У вказаному акті на підтвердження наданих позивачем відомостей, без жодних зауважень, зафіксовано, що приміщення, на утримання якого потрібна субсидія, складає площу 52,7 кв.м., що в ньому зареєстровано та фактично проживає сім`я із двох осіб - позивача та його матері.

Відповідно до п. 20 Положення № 848 надання раніше призначеної субсидії припиняється, зокрема, якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи (не зазначив один із видів доходів) та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення.

За встановлених обставин, та враховуючи, що на момент прийняття рішення комісією про призначення субсидії, відповідач знав про реальні обставини реєстрації і фактичного проживання сім`ї позивача в окремому приміщенні, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про добросовісність позивача, який жодних недостовірних відомостей відповідачу не надавав, всі документи були складені на підставі фактичних даних, оскільки як встановлено судами, ОСОБА_2 окремо утримує приміщення, де проживає і сплачує відповідні витрати на утримання та надані комунальні послуги. А субсидія надається громадянам, які проживають в житлових приміщеннях (будинках) на оплату утримання житла та оплату комунальних послуг. Такими приміщеннями можуть бути і виділені частини будинків, надання послуг у які відбувається окремо від інших частин. Існування мешканців у інших приміщеннях не впливає на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо надання субсидії для оплати комунальних послуг позивачу.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи, проте не враховано, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну "публічно-владні управлінські функції", то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи Верховним Судом, термін "публічно-" означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. Аналогічний зміст має термін "владні управлінські функції", закріплений у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду.

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений в конкретному випадку владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Предметом оскарження в справі є розпорядження заступника директора - начальника управління надання державної соціальної допомоги Департаменту соціального захисту населення Сумської області щодо повернення позивачем субсидії.

Так, 15 листопада 2016 року відповідач прийняв розпорядження по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 про повернення суми субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями за період серпня 2015 року по липень 2016 року.

22 листопада 2016 року відповідач направив позивачу повідомлення №12.01-30/8933/05, в якому зазначено, що при призначенні субсидії з вересня 2016 року з`ясовано, що позивач подав документи з недостовірними відомостями, оскільки в заяві про призначення житлової субсидії від 03 серпня 2015 року не задекларував всіх зареєстрованих осіб у житловому будинку, внаслідок цього надмірно виплачені кошти в сумі 5560,23 грн. за період з 01 серпня 2015 року по 31 липня 2016 року необхідно повернути. В разі відмови у перерахуванні коштів відповідач буде звертатися до суду про їх стягнення.

Таким чином, реалізація оспорюваного розпорядження полягала в направленні позивачу повідомлення, яке фактично є пропозицією врегулювання спору про право (повернення грошових коштів).

Правовідносини сторін в даній справі регулюються приписами ЦК України (435-15) , Положення №848, Порядком повернення коштів, надмірно виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 року № 39/283/90/5 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку в разі виявлення при перевірках подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, органи соціального захисту населення вживають таких заходів: припиняють надання субсидії; повідомляють рекомендованим листом отримувачів житлової субсидії про припинення надання житлової субсидії, необхідність і терміни повернення надміру виплачених коштів (додаток 1); подають позовні заяви до суду (додаток 2) про стягнення надміру виплачених коштів (при неповерненні їх добровільно).

Отже, повноваження відповідача ухваленням оспорюваного розпорядження обмежуються лише констатацією факту отримання позивачем (на думку відповідача) надміру виплачених коштів. Що стосується відшкодування, то вони не можуть бути примусово стягнені на підставі оспорюваного розпорядження (відповідно до Порядку - добровільно або шляхом пред`явлення відповідачем позову до суду).

В випадку, що є предметом дослідження, оспорюване розпорядження за своєю правовою природою є розпорядчим документом, яким скеровується діяльність органу (посадових осіб) при встановлені обставин, що можуть слугувати підставою для виникнення певних правовідносин (в даному випадку можливість звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції).

Між відповідачем і позивачем, щодо якого відповідачем в правовідносинах, що є предметом дослідження, безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій, існує спір про право щодо майна (отриманих грошових коштів).

При цьому оспорюване розпорядження не є адміністративним актом суб`єкта владних повноважень, що породжує певні правові наслідки безпосередньо для позивача, а саме розпорядження не має обов`язкового характеру і безпосередньо не породжує настання відповідальність або інших негативних наслідків для позивача.

Таким чином, оскільки відповідачем в конкретних правовідносинах не здійснювалось будь-яких управлінських дій безпосередньо щодо позивача, спір, який, в даному випадку, за своєю природою носить приватноправовий характер, може вирішуватись в порядку цивільного судочинства шляхом звернення до суду відповідача з відповідним позовом про стягнення грошових коштів, а висновок про неправомірність розпорядження (в разі встановлення такого факту) може міститися не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення. Обраний позивачем (відносно якого безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій відповідачем) засіб захисту прав не відповідає суті правовідношення, оскільки оспорюваним розпорядженням не були безпосередньо порушені його права.

Наведене виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту першого частини першої статті 238 КАС України.

Частиною шостою статті 170 КАС України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Проте, необхідно зазначити, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити у сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.

В даному випадку, встановлена правова природа оспорюваного рішення (розпорядження) унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним та скасування, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися у судах, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

У відповідності до частини першої статті 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.