819/3409/15 Про визнання неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Банк" щодо визначення розрахункової суми, що підлягає відшкодуванню особі за вкладами в ПАТ "КБ "Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов`язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про збільшення суми, що підлягає відшкодуванню вкладнику та вказати про додаткове відшкодування коштів за вкладами - 02.08.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду у складі судді: Подлісної І.М. від 12 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Запотічного І.І., Довгої О.І., Ліщинського А.М. від 23 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ " КБ "Надра", відповідач), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ФГВФО, ПАТ "КБ "Надра", треті особи), в якому просив:

- визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни щодо визначення розрахункової суми, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 за вкладами в ПАТ "КБ "Надра" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкову Ірину Олександрівну подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про збільшення суми, що підлягає відшкодуванню вкладнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1 ), а саме: вказати про додаткове відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "Надра" у сумі 28105 (двадцять вісім тисяч сто п`ять) гривень 33 коп. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" під час визначення суми відшкодування не врахувала положення частин п`ятої та шостої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сума коштів в національній валюті України, що підлягала позивачу ОСОБА_1 до виплати становить - 126 703,53 грн, проте виплачено було лише 98 598,20 грн, відтак сума коштів, які належить повернути позивачу становить 28 105,33 грн, оскільки згідно офіційних даних курс гривні, встановлений Національним банком України 06 лютого 2015 року, в перший день початку процедури виведення Фондом ПАТ "КБ "Надра" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, встановлений на рівні за 100,00 доларів США - 2313,0580 грн, а не 1799 грн, який фактично застосовано Уповноваженою особою Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 23 червня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 819/3409/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України (2747-15) від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі № 819/3409/15 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 вересня 2014 року ОСОБА_1 уклав з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" договір № 2027445 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг "Новий ПУ "Базовий+" (надалі-договір), згідно якого позивачем було розміщено в даному Банку вклад в сумі 4664,00 доларів США строком на 6 місяців - до 22 березня 2015 року, із сплатою Банком процентів у розмірі 12% річних .

24 грудня 2014 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ "Надра" ще один договір № 2091487 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг "ПУ "Перший" (надалі- договір), згідно якого ним було розміщено в даному банку вклад в сумі 633,00 долари США строком на 3 місяці - до 24 березня 2015 року, із сплатою банком процентів у розмірі 11% річних .

Згодом, 05 лютого 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято Постанову № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних".

З 06 лютого 2015 року в ПАТ "КБ "Надра" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" Стрюкову Ірину Олександрівну, відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2015 року № 26.

Після закінчення договорів ОСОБА_1 не зміг отримати кошти в зв`язку із введенням в банку тимчасової адміністрації.

Отримавши належні позивачу кошти в травні 2015 року, після початку процедури відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантованих сум вкладів через ПАТ "КБ "Приватбанк", ОСОБА_1 виявив, що отримана сума в гривневому еквіваленті відповідно до суми в доларах США, є значно нижчою, ніж повинна бути відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Відтак, 12 жовтня 2015 року позивач звернувся із заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. про виплату йому недоотриманих коштів вкладів.

Згідно листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. вих. № 22-7-28162 від 30 жовтня 2015 року, позивачу відмовлено у виплаті недоотриманих коштів,посилаючись на те, що при виплаті коштів застосувався курс в розмірі 17,99 грн за 1 долар США, тобто курс, встановлений Національним банком України в попередній день - 05 лютого 2015 рік, а отже, до початку запровадження Фондом тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Надра" та процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що позивач у травні 2015 року отримав гарантовану Фондом виплату за договорами вкладу в загальній сумі 98598,20 грн, що за офіційним курсом на дату введення тимчасової адміністрації 09:00 год. 06 лютого 2015 року (17,999763 грн за 1 долар США) становить 5477,75 доларів США. А курс 23,130580 грн за 1 дол. США встановлений Національним банком України о 14:00 год 06 лютого 2015 року і відповідно до вимог пункту 9 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 496 від 12 листопада 2003 року (z1094-03) (у редакції, що діяла на 06 лютого 2015 року; далі - Положення № 496), почав діяти з часу його встановлення, тобто з 14:00 год 06 лютого 2015 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2016 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 05 лютого 2015 року № 83 "Про віднесення ПАТ "КБ "Надра" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку № НОМЕР_2, відкритому відповідно до укладеного договору банківського вкладу № 2027445 від 22 вересня 2014 року, знаходилась сума 4664,00 дол. США та на рахунку № НОМЕР_2, відкритому відповідно до укладеного договору банківського вкладу № 2091487 від 24 грудня 2014 року, знаходилась сума 633 дол. США.

Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" було застосвано офіційний курс дол. НБУ на рівні 17,999763 грн за 1 долар США, що діяв станом на 9 год ранку 06 лютого 2015 року, та розраховано суму до виплати позивачу у порядку відшкодування за рахунок Фонду у розмірі 98598,20 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Порядок встановлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів визначено Положенням № 496.

Відповідно до пунктів 2, 3, 9 Положення № 496 офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів встановлюється щоденно як середньозважений курс продавців і покупців, що склався поточного робочого дня за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України. Офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів діє з часу його встановлення.

Відповідно до листа НБУ від 03 квітня 2014 року №19-012/14290 офіційний курс гривні до іноземних валют та курс банківських металів встановлюватиметься Національним банком України після 12:00 і діятиме з часу його встановлення.

Згідно інформації повідомленої на офіційному сайті Національного банку України станом на 06 лютого 2015 року офіційний курс гривні до долара США встановлений на рівні 2313,0580 грн за 100 дол. США, тобто 23,13 грн. за 1 дол. США. Даний курс встановлено о 14 годині.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сума коштів, що належала позивачу за договором № 2027445 від 22 вересня 2014 року становить 4838,16 доларів США, з яких 4664 дол. США - сума вкладу, 174,16 дол. США - відсотки, нараховані по 05 лютого 2015 року, та за договором № 2091487 від 24 грудня 2014 року - 639,59 доларів США, 633,00 долари США - вклад, 6,59 дол. США - відсотки, нараховані по 05 лютого 2015 року, всього 5477,75 доларів США.

Згідно офіційних даних Національного банку України курс гривні, встановлений Національним банком України 06 лютого 2015 року, в перший день початку процедури виведення Фондом ПАТ "КБ "Надра" з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, встановлений на рівні за 100,00 доларів США - 2313,0580 грн.

Питання, зумовлене дією в різний час, але протягом одного й того самого робочого дня, двох різних курсів гривні до долара США, установлених Національним банком України в різні дні (цього робочого дня та напередодні), слід вирішувати з урахуванням визначеного законом і підзаконними актами Національного банку України порядку (процедури) встановлення і використання офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів, що відображає економічну природу установлення офіційного курсу гривні. Якщо іншого спеціальним законом не передбачено, в ситуації, коли в період чинності Положення в редакції постанови Правління Національного банку України від 31 березня 2014 року № 180 (z0375-14) в один і той же день діють два різні курси гривні до долара США, правило пунктів 2 і 3 Положення про щоденне встановлення офіційного курсу гривні до долара США зумовлює необхідність застосовувати курс, установлений саме в цей поточний день за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України, проведених цього ж поточного дня.

Зміст наведених норм Положення (пункти 2, 3, 9) свідчить про те, що поняття "встановлення офіційного курсу гривні до іноземної валюти" і поняття "дія офіційного курсу гривні до іноземної валюти" не є тотожними за змістом та правовим значенням. Отже, при застосуванні частини п`ятої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" береться до уваги курс гривні до долара США, встановлений на певний день. При цьому не має самостійного правового значення той факт, що такий курс починає діяти не з початку, а лише з 14 год. 00 хв. того дня, коли він був установлений, а саме - 06 лютого 2015 року. Цей факт також не дає підстав для застосування при перерахунку вкладу того офіційного курсу гривні до долара США, який був установлений Національним банком України в інший день, напередодні - 05 лютого 2015 року, незважаючи на те, що цей курс продовжував діяти певний час у першій половині поточного робочого дня до моменту оприлюднення нового, актуального курсу на цей поточний день.

Вказаний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1297цс17 та постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 185/183/15-ц.

Відповідно, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що сума коштів в національній валюті України, що підлягала ОСОБА_1 до виплати становить - 126 703,53 грн. Проте виплачено було лише 98 598,20 грн. Сума коштів, які ще належало би повернути становить 28 105,33 грн.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України (254к/96-ВР) , у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13 (v0013700-15) .

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки саме з 06 лютого 2015 року в ПАТ "КБ "Надра" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, то Уповноважена особа Фонду неправомірно провела конвертацію вкладів в доларах США в національну валюту за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України 05 лютого 2015 року, відповідно 17,999763 грн за 1 дол. США, порушивши при цьому положення частини п`ятої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до пункту 2.6 Розділу 5 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05 липня 2012 року, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку протягом процедури ліквідації неплатоспроможного банку може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) належних їм сум відшкодування у межах гарантованої суми, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати, зміну особи вкладника та інформацію зі зміненими реквізитами вкладників.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.