814/1859/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 31.07.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 (головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді: Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі № 814/1859/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 5686-13.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 12.10.2016 в задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що контролюючий орган правомірно нарахував позивачу суму транспортного податку, позаяк ОСОБА_1 є власником автомобіля, середньоринкова вартість якого складає 1297731,71 грн., що більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.02.2017 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2016 скасував та прийняв нову - про задоволення позовних вимог з підстави неможливості застосування Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (909-19) у 2016 році з огляду на принцип стабільності, закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2016.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, статей 10, 12, 16, 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що відсутність рішення Миколаївської міської ради, яке регламентує порядок сплати транспортного податку в 2016 році відповідно до нових законодавчих вимог, які обумовлюють справляння цього податку в залежності від середньоринкової вартості автомобіля, а не від об`єму його двигуна, не є перешкодою для обрахування податкового зобов`язання в 2016 році.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 5686-13, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

Обґрунтовуючи підставу прийняття зазначеного акта індивідуальної дії, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області зазначала, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки BMW, модель X6 з об`ємом двигуна 2993 куб. см., 2015 року випуску, який має середньоринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а тому відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку в 2016 році.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слід враховувати таке.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (71-19) , яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Положеннями підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (909-19) ) визначено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За правилами підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині транспортного податку, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Транспортний податок був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (71-19) , який набрав чинності 01.01.2015, отже, в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення транспортного податку.

У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що Миколаївською міською радою прийнято рішення від 18.06.2015 № 48/9 "Про внесення змін та доповнень до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 № 7/3 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Миколаєва", згідно з яким затверджено Положення про податок на майно, в тому числі транспортний податок.

Підпункт 3.2.1 пункту 3.2 цього Положення кореспондує абзацу першому підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (909-19) ) та визначає, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, зокрема, прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду, до початку наступного бюджетного періоду.

В свою чергу, виходячи з положень підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з підпунктами 12.3.1, 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

При цьому Податковим кодексом України (2755-17) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевою радою свого обов`язку щодо встановлення тих місцевих податків, запровадження яких є обов`язковим.

Так, згідно з підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (909-19) , який набрав чинності 01.01.2016, внесено зміни до Податкового кодексу України (2755-17) , у зв`язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, а саме: "об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року".

При цьому, ставка податку на рівні 25000 гривень залишилась такою ж.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 № 909-VIII (909-19) рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що Миколаївською міською радою не внесено змін до попереднього рішення від 18.06.2015 № 48/9 "Про внесення змін та доповнень до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 № 7/3 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Миколаєва", яке передбачає справляння транспортного податку з автомобілів, що мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а не середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, автомобіль, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, не відноситься до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році в розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/9 "Про внесення змін та доповнень до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 № 7/3 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території міста Миколаєва", оскільки має об`єм циліндрів двигуна менше ніж 3000 куб. см (об`єм двигуна транспортного засобу позивача становить 2993 куб. см.), з огляду на що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допустив порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті, вказане судове рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.