825/2092/16 Про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - 31.07.2019 Прийняття

за позовом Менської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Менської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду, прийняту 07 грудня 2016 року у складі головуючого судді - Поліщук Л.О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: головуючої судді - Губської Л.В., суддів: Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.,

І. Обставини справи:

1. У листопаді 2016 року Менська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - позивач, Менська ОДПІ) звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просили:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 16 листопада 2016 року про накладення на Менську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий лист №825/814/16 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року виконано боржником добровільного та в повному обсязі.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 7 грудня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач під час винесення постанови про накладення штрафу діяв в рамках чинного законодавства, в межах наданих йому повноважень та з урахуванням Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Позивач, вважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати їх рішення, та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

5. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

6. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 17 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.

7. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 5 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 6 березня 2018 року касаційну скаргу прийняв до провадження.

ІV. Джерела права й акти їх застосування

9. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ).

12. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

13. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

14. Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

15. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

16. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

17. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

18. У свою чергу, стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

19. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

20. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

21. За правилами статті 242 КАС України (в чинній редакції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

V. Оцінка Верховного Суду

22. Позивач як у позовній заяві так і обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, стверджує, що рішення суду було виконане Менською ОДПІ в добровільному порядку в повному обсязі, у зв`язку з чим підстави для прийняття постанови про накладення штрафу по даній справі відсутні.

23. Втім, вказані доводи позивача не підтверджуються жодним належним доказом, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги виконавчого листа № 825/814/16, яким зобов`язано Корюківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, зі всіма складовими заробітної плати, зокрема, премією, на які нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, належним чином не виконано.

23.1. В матеріалах справи наявна довідка яка взагалі не містить інформації про складові заробітної плати, зокрема, премію, складові на які нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з 1 грудня 2015 року.

23.2. Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

24. За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що державний виконавець на час винесення постанови про накладення штрафу діяв у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається, тому й відсутні підстави і для задоволення позовних вимог.

25. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

26. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

V. Судові витрати

27. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Менської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.