813/3279/17 Про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції України про звільнення з органів поліції, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 18.12.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року (суддя Гулкевич І.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (судді Кузьмич С.М., Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі №813/3279/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області; відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ГУНП у Львівській області від 08 вересня 2017 року № 2994 "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівників окремих підрозділів ГУНП у Львівській області", в частині щодо накладення дисциплінарного стягнення на старшого слідчого слідчого відділу Залізничного відділення поліції (по тексту - СВ Залізничного ВП) ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у Львівській області від 21 вересня 2017 року № 719 о/с у частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (006720) слідчого СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 21 вересня 2017 року;

- поновити позивача на посаді слідчого СВ Залізничного ВП Головного управління національної поліції у Львівській області;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що наказом ГУНП у Львівській області від 08 вересня 2017 року № 2994, який у подальшому був реалізований наказом від 21 вересня 2017 року № 719 о/с, на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Позивач вважає, що відповідач належним чином не перевірив обставини справи та не встановив наявність підстав притягнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а посилання на порушення останнім правил етичної поведінки поліцейського та Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) має суто формальний характер. ОСОБА_1 стверджував, що при обставинах, які мали місце 19 серпня 2017 року ним жодних порушень Конституції України (254к/96-ВР) , інших законів та нормативно правових актів допущено не було. На думку позивача, накладене на нього дисциплінарне стягнення є занадто суворим та безпідставним. Також позивач посилався на те, що до проведення службового розслідування не було залучено його безпосереднього начальника, що суперечить вимогам Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 14 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Відтак, сумлінна служба позивача та позитивний висновок атестації, на які посилається позивач, не можуть слугувати підставою для залишення позивача на службі з огляду на встановлені в ході службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками Львівського окружного адміністративного суду та зазначив, що своїми діями ОСОБА_1 учинив проступки, що є несумісними з подальшим проходженням служби в поліції, а скоєння позивачем дисциплінарних проступків стало можливим унаслідок відвертого ігнорування та недотримання ними вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Законів України "Про Національну поліцію", ";Про дорожній рух", а також повного нехтування установлених правил етичної поведінки поліцейського.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

На рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Аргументи скаржника полягають у тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги грубе порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, зокрема щодо незалучення безпосереднього керівника позивача до службового розслідування. Скаржник зазначає, що в ході розгляду справи відповідачем не зазначено, яка шкода була заподіяна ОСОБА_2 або іншим особам унаслідок допущених, на думку відповідача, порушень з боку позивача. Відповідачем також не наведено аргументів, що саме характеризує проступок ОСОБА_1 з найтяжчої сторони. Вказані обставини є істотними при визначенні виду дисциплінарного стягнення, тому їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури накладення стягнення. Позивач наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги порушення відповідачем порядку видання наказу щодо звільнення ОСОБА_1 з поліції, а саме, вказаний наказ прийнятий ГУНП у Львівській області за відсутності відповідних подань начальника слідчого управління ГУНП у Львівській області згідно з вимогами Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України.

Крім того, скаржник зазначив, що за змістом спірного наказу ОСОБА_1 звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Разом з тим, на час видання спірного наказу про звільнення позивача, Дисциплінарний статут Національної поліції України прийнятий не був.

Позиція інших учасників справи

Відповідач - ГУНП у Львівській області не скористався правом подання відзиву на касаційну скаргу.

Рух касаційної скарги

Ухвалою від 07 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Желтобрюх І.Л., Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

21 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 20 червня 2019 року № 798/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом ГУНП у Львівській області від 08 вересня 2017 року № 2994 "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівників окремих підрозділів ГУНП у Львівській області" за грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, вимог пункту 5 розділу І, пунктів 2, 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (z1576-16) , на старшого слідчого СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.09.2017 року №719 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0062720) слідчого СВ Залізничного відділу поліції ГУ НП звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Підставою прийняття зазначеного наказу стали обставини, встановлені службовим розслідуванням за фактом порушення службової дисципліни працівниками поліції органів та підрозділів ГУНП у Львівській області. Зокрема, 22 серпня 2017 року під час моніторингу засобів масової інформації на веб-сайті соціальної мережі "Варта-1" уповноваженими особами ГУНП у Львівській області виявлено публікацію критичного змісту про дорожньо-транспортну пригоду та конфліктну ситуацію, яка мала місце 19 серпня 2017 року в м. Львові на перехресті вулиць Городоцька та Сяйво, за участю працівників поліції підрозділів ГУНП у Львівській області. Оскільки вказана подія сталася за участю осіб рядового і начальницького складу, 22 серпня 2017 року наказом ГУНП у Львівській області № 2745, за даним фактом призначено службове розслідування відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

За результатами службового розслідування установлено, що слідчий СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 своїми діями, які мали місце 19- 20 серпня 2017 року, допустив грубе порушення службової дисципліни.

На підставі висновку службового розслідування відповідачем було прийнято спірний наказ про накладення дисциплінарного стягнення на старшого слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції.

У подальшому, наказом ГУНП у Львівській області від 21 вересня 2017 року № 719 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0062720) слідчого СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Вважаючи накази відповідача протиправними, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України (254к/96-ВР) , міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частиною другою зазначеної статті визначено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 (z1576-16) , під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не прийнято в установленому Законом порядку як нормативно-правовий акт.

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) установлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII (901-19) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" (2337-19) . Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (2337-19) набрав чинності 07 жовтня 2018 року.

Отже, станом на момент прийняття оскаржуваних наказів діючим був Дисциплінарний статут ОВС, який регулює питання дисципліни поліцейських.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (стаття 7 Дисциплінарного статуту).

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідальність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту, яка визначає, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції № 230 з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин призначається службове розслідування.

Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Абзацом першим пункту 5.4 Інструкції № 230 визначено, якщо вину особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (стаття 14 Дисциплінарного статуту).

З аналізу наведених правових норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

Водночас, чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Як зазначалося вище, наказом відповідача від 08 вересня 2017 року № 2994 на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, у зв`язку з грубим порушенням службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених статтею 18 Закону № 580-VIII у частині неухильного дотримання положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, вимог пункту 5 розділу І, пунктів 2, 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського.

При цьому, прийняттю спірного наказу відповідачем передувало проведення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками поліції органів та підрозділів ГУНП у Львівській області під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19 серпня 2017 року у м. Львові на перехресті вулиць Городоцька та Сяйво. Службове розслідування призначено наказом ГУНП у Львівській області від 22 серпня 2017 року № 2745.

В ході розгляду даної справи судами попередніх інстанцій були досліджені матеріали службового розслідування, з яких слідує, що старший слідчий СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 19 серпня 2017 року близько 24 години, керуючи автомобілем "Фольксваген Гольф 4" н.з. НОМЕР_1 по вул. Городоцькій, 233 у м. Львові, здійснив зіткнення з автомобілем "Фольксваген Гольф 5" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Після чого, дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6, сівши за кермо автомобіля "Фольксваген Гольф 4" н.з. НОМЕР_1, залишила місце ДТП.

У подальшому, ОСОБА_5 у змові зі слідчим СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1, який приїхав на місце ДТП, надали неправдиві відомості працівникам патрульної поліції про те, що ОСОБА_2 на пішохідному переході по АДРЕСА_1 відкрито заволодів його майном, при цьому наніс їм тілесні ушкодження. Однак, членам СОГ Франківського ВП письмову заяву та пояснення з цього приводу надавати відмовилися, більше того, нехтуючи вимогами пунктом 5 розділу I та пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, ОСОБА_1 називати свої анкетні дані відмовлявся, а ОСОБА_5 назвався неправдивими установчими даними ( ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Крім цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у розмові з працівниками патрульної поліції, причетність ОСОБА_5 до вчинення ДТП категорично заперечували, стверджуючи, що вони були пішоходами, хоча при проведенні службового розслідування останній підтвердив факт керування транспортним засобом та вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Також, згідно пояснень патрульних поліцейських ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також громадянина ОСОБА_2, ОСОБА_5 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, однак працівниками УПП у м. Львові на медичний огляд для встановлення стану сп`яніння скерований не був (за відсутності на той час підстав).

Установлені службовим розслідуванням обставини стали підставою для висновку ГУНП у Львівській області про те, що своїми діями старший слідчий СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та слідчий цього ж підрозділу старший лейтенант поліції ОСОБА_1 допустили грубе порушення службової дисципліни щодо обов`язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені в Конституції, Законі України "Про Національну поліцію" (580-19) , інших законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, справедливості, неупередженості та рівності, а також бути тактовним та доброзичливим, до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень, проявляти повагу та охороняти їх безпеку.

Вказані порушення позивачем службової дисципліни підтвердженні показами ОСОБА_2, допитаного в судовому засіданні в якості свідка.

Більше того, вказана подія набула значного суспільного резонансу та була висвітлена в мережі Інтернет.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що ОСОБА_1 учинив дії, що є несумісними з подальшим проходженням служби в поліції, суперечать змісту Присяги поліцейського та Правил етичної поведінки поліцейського, що, в свою чергу, призвело до негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку України та свідчить про скоєння позивачем вчинків, які дискредитують звання поліцейського. З огляду на це, застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є пропорційним вчиненому проступку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження позивача про незалучення його безпосереднього керівника до проведення службового розслідування, оскільки судами встановлено, що в ході службового розслідування керівником, а саме начальником Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_10, була надана письмова характеристика на ОСОБА_1, яка долучена до матеріалів справи.

З приводу доводів скаржника на те, що його звільнено із посиланням на пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII щодо реалізації дисциплінарного стягнення на підставі Дисциплінарного статуту Національної поліції України, який на той час був не прийнятий, то колегія суддів наголошує, що до затвердження Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначалися Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Також є безпідставними посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем порядку видання наказу в частині відсутності відповідних подань начальника слідчого управління ГУНП у Львівській області про звільнення позивача, що передбачено Положенням про органи досудового розслідування Національної поліції України.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570 затверджено Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України та Інструкцію з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України. Пунктом 4 цього наказу передбачено, що він набирає чинності з дня офіційного опублікування. 15 вересня 2017 року наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570 опублікований в Офіційному віснику України.

Отже, на момент прийняття відповідачем наказу від 08 вересня 2017 року № 2994 про накладення дисциплінарного стягнення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, наказ МВС № 570 не набрав чинності.

За такого правового регулювання і обставин справи, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Беручи до уваги правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення в цій справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.