826/17288/17 Про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках - 17.12.2019 Прийняття

1. 25 грудня 2017 року Головне управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління, податковий орган, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 14 червня 2019 року, просило стягнути з банківських рахунків ПАТ "Укрнафта" на користь Держави суми заборгованості в розмірі 18 644 553,06 грн, з них:

- з рентної плати за користування надрами для видобування нафти - 12 499 278,95 грн;

- з рентної плати за користування надрами для видобування газу - 5 997 967,38 грн;

- з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату - 147 306,73 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за платником податків обліковується податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою останнім узгоджених сум податкових зобов`язань згідно самостійно визначених платником зобов`язань у відповідних розрахунках за період з травня 2015 року по грудень 2017 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, часткової сплати суми заборгованості, рішень про розстрочення податкового боргу, а також донарахованих контролюючим органом штрафних санкцій. Вжиті податковим органом заходи щодо стягнення заборгованості не призвели до погашення податкового боргу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 19.06.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва у задоволенні позову відмовив у повному обсязі, з посиланням на те, що контролюючим органом, уповноваженим на заявленого до стягнення податкового боргу з ПАТ "Укранафта" є Офіс великих платників податків ДФС, позивач у справі ГУ ДФС у Полтавській області є неналежним органом стягнення за вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" податкового боргу, а тому звернення позивача до суду з цим позовом є неправомірним.

4. 07.10.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2019 залишив без змін, з посиланням на те, що контролюючим органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з ПАТ "Укранафта" є саме Офіс великих платників податків ДФС.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 28.10.2019 Головне управління ДФС у Полтавській області подало касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі № 826/17288/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що заявлений у даному провадженні податковий борг виник у зв`язку з не сплатою відповідачем рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин тому числі (з урахуванням остаточних уточнень позивачем вимог):

- з рентної плати за користування надрами для видобування нафти - 12499278,95 грн;

- з рентної плати за користування надрами для видобування газу - 5997967,38 грн;

- з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату - 147306,73 грн.

Самостійно задекларовані суми грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з листопада 2015 року (згідно заяви про уточнення позову від 07.02.2018 (т.1 а.с.303-311) по грудень 2017 року за терміном сплати своєчасно не були сплачені підприємством у встановлений строк, у зв`язку з чим, до заявленої позивачем суми заборгованості врахована і сума пені, нарахована за даними зобов`язаннями.

У зв`язку із здійсненими відповідачем виплатами в рахунок погашення податкового боргу за спірний період, на день розгляду справи по суті сума боргу відповідача, згідно уточнень позовних вимог, складає 18 644 553,06 грн.

Відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 01.09.2014 була винесена та направлена відповідачу (ПАТ "Укрнафта" м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) податкова вимога № 436-25 про сплату заборгованості.

Суди попередніх інстанцій установили, що філія Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" є платником плати за користування надрами, перебуває на обліку (не за основним місцем обліку) в Полтавській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

Станом на час винесення вимоги Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" перебувало на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, а станом на час розгляду справи - в Офісі великих платників податків ДФС. Зареєстроване місцезнаходження суб`єкта господарювання юридичної особи ПАТ "Укрнафта" є: м. Київ, пров. Несторівський, 3-5.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що Головне управління ДФС у Полтавській області є органом стягнення відносно податкового боргу, що рахується за ПАТ "Укрнафта", як платника окремого податку в Головному управлінні ДФС у Полтавській області, згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, як територіальний контролюючий орган відповідно до пункту 19-1.1.45 статті 19-1, пунктів 95.1-95.2 статті 95 кодексу.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

9. 13.12.2019 на адресу Суду від позивача надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу.

10. Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 14.1. статті 14

Підпункт 14.1.1-1.

Адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Підпункт 14.1.175.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпункт 14.1.156.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпункт 14.1.162.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки;

Підпункт 14.1.265.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпункт 14.1.137.

Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

11.2. Підпункт 19-1.1.45. пункту 19-1.1. статті 19.

Контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

11.3. Підпункт 20.1.34 пункту 20.1. статті 20.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

11.4. Пункти 41.1., 41.2. статті 41.

Контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

11.5. Пункти 59.1 - 59.5 статті 59 "Податкова вимога".

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

11.6. Пункт 87.9 статті 87.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

11.7. Пункти 95.1. - 95.2. статті 95.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

11.8. Пункти 257.1.-257.6. статті 257.

Базовий податковий (звітний) період для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки:

з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

У разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та платник рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, подає за місцем податкової реєстрації платника або уповноваженої особи копію податкової декларації та копію платіжного документа про сплату податкових зобов`язань з рентної плати.

12. Наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300)

Пункт 7.3. Порядку

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов`язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

15. Нормами Податкового кодексу України (2755-17) встановлено порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

16. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

17. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

18. Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

19. Згідно з абзацем четвертим пункту 1 Положення про Головне управління ДФС у Полтавській області, ГУ ДФС забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Полтавської області.

20. Контролюючий орган за неосновним місцем обліку стосовно платника податків здійснює адміністрування податків, зборів. Суд визнає, що адміністрування податкового боргу платників податків регулюється Главою 9 Податкового кодексу України (2755-17) та є однією із форм адміністрування податків і зборів, що здійснюється органами фіскальної служби.

21. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій передчасно виходили з того, що позивач, Головне управління ДФС у Полтавській області, не є органом стягнення податкового боргу відокремленого підрозділу з юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 826/19259/14, в якій, зокрема, позивачем у справі та органом стягнення була Прилуцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області. При цьому, судами попередніх інстанцій, не досліджувалося Положення про Головне управління ДФС у Полтавській області на предмет організаційно-правового статусу цього територіального органу, його функцій та завдань.

22. Враховуючи предмет заявленого позову та тривалий розгляд цієї справи, Суд також вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на можливості суду здійснити заміну неналежної сторони, встановлені статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. При цьому, суд першої інстанції, дійшовши висновку про неналежність позивача у справі, не скористався правом наданим цією нормою.

23. Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган звернувся до суду першої інстанції з цим позовом 21.12.2017, заявивши вимоги про стягнення боргу в загальній сумі 109 724 871,41 грн. Впродовж розгляду справи в суді першої інстанції протягом 2018 - 2019 років позивач уточнював позовні вимоги одинадцять разів, а саме 12.02.2018, 19.04.2018, 07.06.2018, 06.09.2018, 11.09.2018, 03.12.2018, 27.02.2019, 12.03.2019, 28.03.2019, 20.05.2019, 14.06.2019, в результаті останнього уточнення сума боргу заявлена до стягнення склала 18 644 553,06 грн. Однак судами попередніх інстанцій не досліджувались сума та структура податкового боргу в розрізі звітних (податкових) періодів, видів грошового зобов`язання (рентна плата, штраф, пеня), а також правові підстави виникнення податкового боргу.

24. Також не встановлювались судами першої та апеляційної інстанції факти сплати грошового зобов`язання платником податків впродовж розгляду справи, наслідки погашення Товариством заборгованості, зокрема, нарахування пені внаслідок сплати сум зобов`язання та її розміри. Не встановлено судами та не визначено позивачем бюджетні рахунки, на які вже зараховані сплачені Товариством у 2018-2019 роках суми боргу та на які мають бути зараховані кошти на підставі рішення суду, враховуючи те, що починаючи з 01.01.2018 до доходів загального фонду Державного бюджету України належить 95 відсотків рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, інші 5 відсотків розподіляються між обласними бюджетами, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів.

25. Не встановленими залишаються також правові підстави виникнення податкового боргу, узгодженість грошових зобов`язань, а саме, яка сума виникла на підставі самостійно задекларованого зобов`язання, а яка визначена контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, наявність/відсутність судових рішень щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, наявність договорів про відстрочення/розстрочення податкового боргу як різновидів адміністративного договору тощо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

29. У зв`язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного суду України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 скасувати, справу №826/17288/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.