520/11036/18 Про скасування рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності особи на нежитлове приміщення гараж - 18.07.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Жигілія С.П., суддів: Перцової Т.С., Чалого І.С.) по справі № 520/11036/18 за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни, треті особи: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актуаль", департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, про скасування реєстрації, -

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 05 грудня 2018 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни, треті особи: ОСОБА_1, ТОВ "Актуаль", Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, в якому просив: скасувати рішення № 33930089 державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзанової І.Ю. від 20.02.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під реєстраційним номером 1176795963101, права власності ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_1 ) на нежитлове приміщення гараж № 4, загальною площею 33,7 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із позовом прокурор подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з даним позовом слугувала інформація Харківської міської ради від 04.10.2018 за № 08-12/2724/2-18 (отримано прокуратурою 08.10.2018), після отримання якої прокурору стало відомо про порушення при здійсненні державної реєстрації об`єкту нерухомого майна (гаражу № 4 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника прокуратури про поновлення строку звернення до суду та позов залишено без розгляду.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що прокурор діє як представник Харківської міської ради, а відлік строків звернення до суду, з урахуванням ч.3 ст. 122 КАС України, обчислюється з дня виникнення підстав що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Крім іншого, суди попередніх інстанцій зазначили, що підставою звернення представника прокуратури з позовом до суду слугувала інформація Харківської міської ради від 04.10.2018, відповідно до якої вбачається порушення прав територіальної громади, що полягає у наявності спірного рішення від 20.02.2017, яким, на думку Харківської міської ради, протиправно зареєстровано право власності на об`єкт самочинного будівництва.

Таким чином, суди виходили з того, що прокурор, у даній справі є представником, а позивач - Харківська міська рада не повідомив причини, які перешкоджають їй самостійно захистити інтереси, які збігаються з інтересами держави та не навів підстав пропуску строку на звернення до суду самим органом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11.05.2019 прокурор направив засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, у якій просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанції.

У скарзі посилається на те, що, в даному випадку, прокурор звернувся до суду не як представник Харківської міської ради, а в інтересах держави як позивач. Проте, судами всупереч вимогам ст. 72- 77 КАС України не надано цьому оцінку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області. Учасникам справи, встановлено строк протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали подати відзив на касаційну скаргу.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи не надано.

Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2019 року призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Харківська міська рада звернулась до Прокурора Харківської області із повідомленням від 04.10.2018 за № 08-12/2724/2-18, в якому просила провести перевірку стану додержання законодавства у сфері земельних правовідносин, в тому числі, стосовно, реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення гараж № 4, загальною площею 33,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Харківською місцевою прокуратурою № 3 направлено на адресу Харківської міської ради лист від 29.11.2018, в якому повідомила, що прокуратурою вивчено стан додержання законодавства у сфері земельних правовідносин та встановлено порушення вимог чинного законодавства під час реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на території Немишлянського району м. Харкова. Встановлено, що державний реєстратор відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанова І.Ю., у порушення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127 (1127-2015-п) та ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" під час прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення гараж № 4, загальною площею 33,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі наданих ОСОБА_1 документів, які містять відомості, що не відповідають дійсності та за відсутності документів, необхідних для здійснення реєстраційних дій, зареєструвала право власності вказаної особи на об`єкти нерухомого майна. За вищевказаних обставин, прокурор в листі зазначив про те, що рішення реєстратора підлягає скасуванню, для чого відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Харківською місцевою прокуратурою №3 будуть вжиті заходи представницього характеру шляхом звернення з позовом до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Колегія суддів переглянула судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з`ясувала повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшла висновку про таке.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку на звернення до суду та визначаючи статус прокурора, як представника Харківської міської ради суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи судом встановлено, що Харківська місцева прокуратура №3 просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень, а саме права власності, зареєстрованого за ОСОБА_1 " на нежитлову будівлю гараж № 4, загальною площею 33,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на нежитлове приміщення), не мав публічно-правових відносин ані з Харківською міською радою, ані з прокуратурою. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав третьої особи.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю протиправних дій державного реєстратора, якими порушено інтереси громади м. Харкова, представником якої є Харківська міська рада, оскільки своїм рішенням відповідач фактично легалізував самочинне будівництво на території м. Харкова, яке проведено на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності.

Верховний Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за третьою особою - ОСОБА_1 є захистом прав позивача на земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності та на якій розміщено нежитлова будівля гараж № 4, загальною площею 33,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від його порушення іншою особою, за якою зареєстроване право власності на будинок.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як убачається з установлених судами фактичних обставин у цій справі, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав та їх обтяжень за третьою особою - ОСОБА_1 .

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Спірні правовідносини виникли щодо правомірності набуття фізичною особою права власності на об`єкт нерухомості.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку, на якій розміщено нежитлова будівля гараж № 4, загальною площею 33,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від його порушення іншою особою, за якою зареєстроване право власності на будинок.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Крім того, колегія суддів вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваного рішення також вимоги про визнання недійсним правочину, на підставі якого прийнято оспорюване рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки, на якій розташоване таке житлове приміщення, з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на житловий будинок. Такий спір має приватноправовий характер.

З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 4.04.2018 року у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 року у справі № 804/1001/16, від 4.09.2018 року у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 року у справі № 821/1297/17, 24.04.2019 року по справі № 1840/2727/18 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.

З огляду на викладене, даний спір у справі не є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

В силу п.7 ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 19, п.4 ч.1 ст. 171 КАС України під час визначення предметної юрисдикції справ судам необхідно виходити, насамперед, із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, змісту заявлених особою вимог та наведених особою доводів, природи, характеру та сутності спірних правовідносин, суб`єктного складу учасників спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене у суду першої інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті провадження по справі за даним позовом.

Наведене не враховано судом першої інстанції, який в порушення вимог п.1 ч.1 ст. 170 КАС України залишив позов без розгляду, за результатами вирішення питання про поважність причин пропуску строку на звернення до суду, що призвело до порушення норм процесуального права і не виправлено судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року - скасуванню, справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області - задовольнити.

Скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 520/11036/18.

Справу № 520/11036/18 за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни, треті особи: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Актуаль", департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, про скасування реєстрації - направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.