464/2262/17 Про визнання незаконними, такими, що порушують приватні та публічні права, та скасування дозволів районної державної адміністрації міської ради про надання дозволів на тимчасове порушення благоустрою для будівництва будинку - 18.07.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Приватного підприємства "Кантрансбуд", ОСОБА_2, третя особа - Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" про визнання протиправним та скасування рішень за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова у складі судді Чорної С.З. від 19 червня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Запотічного І.І., Сапіги В.П., Кузьмича С.М. від 10 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сихівського районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - відповідач 1), Приватного підприємства "Кантрансбуд" (далі - відповідач 2), ОСОБА_2 (далі - відповідач 3), третя особа - Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" (далі - треті особи), у якому просив визнати незаконними, такими, що порушують його приватні та публічні права, і скасувати дозволи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 140, № 141, № 142, затверджені розпорядженням Сихівської районної адміністрації № 607 від 20 жовтня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказане розпорядження про надання дозволів на тимчасове порушення благоустрою для будівництва будинку на АДРЕСА_1 несе загрозу його життю і здоров`ю, можливості здійснення безпечної і комфортної життєдіяльності, яка гарантована йому Конституцією та законами України у тому числі внаслідок перенесення інженерних мереж. Зокрема, для будівництва згаданого багатоквартирного будинку передбачено перенесення комунікаційних мереж, у тому числі міського колектору під територію проїжджої частини. Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради видала дозвіл на порушення благоустрою всупереч інтересам мешканців, що підтверджується багаторазовими колективними зверненнями, у яких висловлюється незгода з планованим будівництвом, у тому числі і з порушенням благоустрою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року у частині позовних вимог до ПП "Кантрансбуд" та ОСОБА_2 скасовано та закрито провадження у справі у цій частині. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні дозволи видані Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради на виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року у справі за позовом ПП "Кантрансбуд" до Сихівської районної адміністрації про зобов`язання вчинити дії в адміністративній справі № 464/4842/16-а, яке набуло законної сили 20 вересня 2016 року.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі у частині позовних вимог до ПП "Кантрансбуд" та ОСОБА_2, виходив з того, що публічно-правові відносини у зв`язку із наданням дозволів на тимчасове порушення благоустрою у зв`язку з будівництвом багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, виникли саме між суб`єктом владних повноважень - Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради та позивачем, відтак, оскільки ПП "Кантрансбуд" та ОСОБА_2 не здійснюють жодних управлінських функцій та не є суб`єктами владних повноважень, вони не можуть бути відповідачами в адміністративній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 25 січня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 864/2262/17, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Біляк О.Я. 17 квітня 2014 року (зареєстрованим в реєстрі № 1094), власник земельної ділянки ( ОСОБА_2 ) надав у користування землекористувачу (ПП "Кантрансбуд"), а землекористувач прийняв у користування від власника земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ПП "Кантрансбуд" отримано містобудівні умови та обмеження, які затверджені наказом департаменту містобудування Львівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 457 "Про затвердження нових містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво громадянином ОСОБА_2 багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по АДРЕСА_1 ".

13 червня 2014 року Інспекцією державного архітектурного контролю у Львівській області за № 0831341640599 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по АДРЕСА_1 ".

На розгляді Сихівського районного суду м. Львова перебувала справа № 464/5219/14-ц за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради про заборону будівництва, предметом розгляду якої було питання законності проведення забудови спірного будинку та виготовлення для цього проектної документації.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради відмовлено.

Даним рішенням досліджено та встановлено наступні обставини: ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку, площею 0,0544 га, яка розташована по АДРЕСА_1, що підтверджено договором купівлі-продажу від 11 травня 2012 року, та така земельна ділянка знаходиться на межі території багатоповерхової та малоповерхової забудови м. Львова, згідно з листа Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 10 травня 2011 року № 2401-3вих-1156. Робочий проект багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, на який вказує зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт, розроблений у 2014 році та 30 січня 2014 року погоджений Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України. За матеріалами даного робочого проекту окреслено будівництво дванадцяти поверхового житлового будинку, в якому передбачено 9 поверхів житлових приміщень та три поверхи вбудованих приміщень, а саме: спортивно-оздоровчі приміщення - один поверх та цокольні автостоянки - два поверхи. 30 січня 2014 року був підготовлено експертний звіт Філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Львівській області № 14-0042-14 щодо розгляду проектної документації щодо міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва за проектом будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1 . Згідно додатку до вказаного вище експертного звіту № 14-0042-14 проект "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по АДРЕСА_1 " виконано згідно з вимогами ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво та розроблено згідно вихідних даних на проектування з дотриманням вимог у частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва". На цій підставі Сихівський районних суд м. Львова у рішенні від 05 серпня 2014 року, яке набуло законної сили 16 грудня 2014 року, дійшов до переконання, що проектна документація на будівництво 12-поверхового будинку по АДРЕСА_1 виготовлена з дотримання діючих норм законодавства.

14 травня 2014 року Відділом ДАІ з обслуговування м. Львова ГУ МВС України у Львівській області розглянуто та узгоджено тимчасову схему організації дорожнього руху під час проведення ремонтних робіт по заміні каналізаційного колектора по вул. Карманського - вул. Ярославенка у м. Львові.

Крім того, вказаним рішенням було досліджено правомірність, безпечність та технічну можливості проведення згаданого будівництва, його вплив на сусідній будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

Зокрема, щодо можливості впливу будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 на будинок № 19, вказане спростовується технічними висновками згідно результатів обстеження будинку по АДРЕСА_3, підготовлених ПП ОСОБА_8, у відповідності до яких ступінь розвитку виявлених дефектів на момент проведення обстеження дає змогу однозначно стверджувати, що вони на момент проведення обстеження не впливають на несучу здатність конструкцій будівлі, фізико-механічні характеристики матеріалів несучих конструкцій будівлі відповідають вимогам чинних будівельних норм.

Покликання на те, що будівельні роботи здійснюються на прибудинковій території будинку позивачів спростовано листом Відділу Держземагенства у м. Львові ГУ Держземагенства у Львівській області від 20 червня 2011 року № 40/11/431, з якого вбачається, що земельна ділянка за вказаною адресою належить до земель м. Львова, що не надані у власність або у користування. Також не встановлено порушення будь-яких екологічних прав позивачів, в тому числі за змістом висновку про інсоляційний режим в житловому будинку на АДРЕСА_3 до і після будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та безпосередньо вказано, що інсоляційний режим житлових приміщень квартир в будинку по АДРЕСА_3 відповідає встановленій нормі за тривалістю інсоляції - 2 год. 30 хв., після будівництва 12-ти поверхового житлового будинку, що на АДРЕСА_1 .

Щодо влаштування огорожі будівельного майданчика, 08 травня 2014 року Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради надано дозволи №№ 32, 34 на виконання робіт з тимчасового порушення благоустрою при виконанні робіт із встановлення тимчасової огорожі будівельного майданчика на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по АДРЕСА_1 .

Листом Юридичного управління Львівської міської ради від 27 травня 2014 року № 1104-361 надано відповідь, що у зв`язку з наданням ПП "Кантрансбуд" дозволу на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт із встановлення тимчасової огорожі будівельного майданчика на будівництво житлового будинку з вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1, необхідності надання інших додаткових дозволів для встановлення тимчасової огорожі будівельного майданчика немає.

Вцілому рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 серпня 2014 року встановлено, що ОСОБА_2 у відповідності з діючим законодавством України набуте право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; виготовлення проектної документації для будівництва житлового будинку та проведення підготовчої роботи для початку будівництва 12-ти поверхового житлового будинку здійснено з дотримання діючих норм законодавства, а твердження про те, що при будівництві нового житлового будинку на спірній земельній ділянці не враховані інтереси мешканців сусідніх будинків, що прямо порушує їх права, передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) і діючим законодавством України, спростовано зібраними у справі доказами.

У 2016 році ПП "Кантрансбуд" звернулось з позовом до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій, в якому покликалось на чинення протиправної бездіяльності Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради, що виражалася у ненаданні ПП "Кантрансбуд" дозволів на тимчасове порушення благоустрою та часткове перекриття вулиці, у зв`язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по АДРЕСА_1 для складання будівельних матеріалів та встановлення будівельного крану поза межами земельної ділянки (будівельного майданчика); виносом магістрального каналізаційного колектора та прокладенням електричного кабелю, які погоджені робочим проектом.

30 червня 2016 року постановою Сихівського районного суду м. Львова адміністративний позов ПП "Кантрансбуд" задоволено, визнано протиправною бездіяльність Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради та зобов`язано таку видати ПП "Кантрансбуд" дозвіл на тимчасове порушення благоустрою та часткове перекриття вулиці, у зв`язку із виносом магістрального каналізаційного колектора, який погоджений робочим проектом "Будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по АДРЕСА_1" та знаходиться на розі вулиць Карманського-Ярославенка у м. Львові строком на один рік з моменту фактичної видачі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено у силі.

Судами у справі № 464/4842/16-а при вирішенні питання щодо зобов`язання Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради видати ПП "Кантрансбуд" відповідні дозволи на тимчасове порушення благоустрою та часткове перекриття вулиці, у зв`язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку, судом було, зокрема, встановлено наступні обставини.

13 червня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області за № 0831341640599 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками по АДРЕСА_1 ".

ПП "Кантрансбуд" звернулось до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, подавши три заяви щодо надання дозволів на тимчасове порушення благоустрою, які були зареєстровані адміністрацією 01 квітня 2016 року за №№ 2-7025/АП-С-34; 2-7027/АП-С-34; 2-7022/АП-С-34, але відповіді, рішення чи відмови на вказані заяви надано не було.

В судовому засіданні під час розгляду справи № 464/4842/16-а Сихівським районним судом м. Львова встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи та виконані всі вимоги щодо отримання дозволів на порушення благоустрою, а відмова Сихівської районної адміністрації зумовлена тим, що за існуючих умов вирішити даний спір в позасудовому порядку є неможливим через конфліктну ситуацію та надходження звернень громадян, які заперечують проти будівництва.

Зважаючи на те, що вказана підстава не передбачена Правилами благоустрою м. Львова або іншими чинними актами законодавства, а інші підстави не наводилися, не обґрунтовувалися відповідачем, доказів які б їх підтверджували не надавалося, Сихівський районний суд м. Львова, з висновками якого погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, задовольнив позов ПП "Кантрансбуд" та зобов`язав Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради видати відповідні дозволи.

На виконання вищевказаного судового рішення, що набрало законної сили 20 вересня 2016 року (у справі № 464/4842/16-а), Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради видано ПП "Кантрансбуд" дозволи: № 140 від 20 жовтня 2016 року на тимчасове порушення благоустрою у зв`язку з прокладанням електричного кабелю, який погоджений робочим проектом "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1"; № 141 від 20 жовтня 2016 року на тимчасове порушення благоустрою та часткове перекриття у зв`язку із виносом каналізаційного колектора, який погоджений робочим проектом "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1 та знаходиться на розі вулиць Карманського - Ярославенка у м. Львові"; № 142 від 20 жовтня 2016 року на тимчасове порушення благоустрою у зв`язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1, для складування будівельних матеріалів та встановлення будівельного паркану поза межами земельної ділянки (будівельного майданчика).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли незаконні рішення, оскільки вони ґрунтуються на неповному з`ясуванні всіх обставин справи та неповному дослідженні доказів, зокрема, у зв`язку з відмовою судів попередніх інстанцій у задоволенні низки клопотань позивача про витребування доказів, якими підтверджується неправомірність надання Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради дозволів на тимчасове порушення благоустрою.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили: план-схему, землевпорядну документацію, які підтверджують місце розташування прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 ; документацію, яка засвідчує схему пролягання загальноміського колектора, що проходить по земельній ділянці по АДРЕСА_1 та його охоронні зони; документи, які підтверджують межі історичного ареалу і режим його використання.

Від ПП "Кантрансбуд" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, просять залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У відзиві також зазначається, що позивач зловживає своїми процесуальними правами щодо подання клопотань, оскільки питання правомірності видачі спірних дозволів на тимчасове порушення благоустрою Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради вже було предметом судового дослідження в іншій адміністративній справі № 464/4842/16-а, у якій суди дійшли висновку про відсутність законних підстав для відмови у видачі відповідного дозволу ПП "Кантрансбуд".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 червня 2018 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) .

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що порядок видачі дозволів або відмови у їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів затверджується рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради на підставі Типового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 30 жовтня 2013 року (870-2013-п) затверджено Типовий порядок видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформленні, видачі дублікатів, анулювання дозволів (далі - Порядок № 870).

Пунктом 10 Порядку № 810 визначено, що відмова у видачі дозволу видається заявнику в письмовій формі з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Відмову у видачі дозволу може бути оскаржено в установленому порядку.

Згідно з положеннями пункту 14 Порядку № 870 дозвіл може бути анульовано виконавчим органом відповідної сільської, селищної, міської ради у разі:

подання особою, яка отримала дозвіл, заяви про його анулювання та оригіналу дозволу або його дубліката;

наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що отримали дозвіл.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради у разі анулювання дозволу вносить відповідну інформацію до реєстру дозволів.

Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21 квітня 2011 року затверджені Правила благоустрою і утримання території міста Львова (далі - Правила № 376).

Згідно пункту 14.1 цих Правил встановлено, що дозвіл на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт видає відповідна районна адміністрація на підставі письмової заяви за формою згідно з додатком 2 до цих Правил та основних матеріалів дозвільної та проектної документації відповідно до пункту 14.2 цих Правил.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що видача Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, як виконавчий орган міської ради уповноважена видавати дозволи на тимчасове порушення благоустрою. При цьому, такий дозвіл видається на підставі письмової заяви та проектної документації, перелік якої в залежності від виду об`єктів, місця виконання робіт наведено у підпункті 14.2 Правил № 376.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ПП "Контрансбуд" звернулось до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради із заявами про отримання дозволів для складання будівельних матеріалів та встановлення будівельного крану поза межами земельної ділянки (будівельного майданчика); виносом магістрального каналізаційного колектора та прокладенням електричного кабелю.

Зокрема, відповідно до підпункту 14.2.1 Правил № 376 для влаштування будівельного майданчика (при новому будівництві, реконструкції та капітальному ремонті, знесенні будинків і споруд, інженерній підготовці території тощо) до письмової заяви додаються: документ на право власності або оренди будинку, споруди, земельної ділянки; дозвіл Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю; будівельний генеральний план, погоджений у встановленому порядку; генеральний план благоустрою.

Для отримання дозволу на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт з прокладання, реконструкції та планового ремонту інженерних мереж до письмової заяви додаються: ліцензія на право провадження будівельної діяльності; договір замовника з підрядною організацією; погоджена та затверджена у встановленому порядку проектно-кошторисна документація; договір з балансоутримувачем про виконання робіт з відновлення об`єктів благоустрою; графік виконання робіт; наказ департаменту житлового господарства та інфраструктури про перекриття чи обмеження руху транспорту (під час виконання робіт на проїжджій частині вулиць) зі схемою організації руху транспорту, погодженою з Державною автомобільною інспекцією МВС України. (підпункт 14.2.3 Правил № 376).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, спірні дозволи було видано Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради на виконання постанови Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року у справі № 464/4842/16-а, яке набуло законної сили 20 вересня 2016 року та якою визнано протиправною бездіяльність Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради та зобов`язано її видати ПП "Кантрансбуд" дозволи на тимчасове порушення благоустрою та часткове перекриття вулиці у зв`язку із виносом магістрального каналізаційного колектора та у зв`язку із прокладенням електричного кабелю, які погоджені робочими проектами; у зв`язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими автостоянками на АДРЕСА_1 для складання будівельних матеріалів та встановлення будівельного крану поза межами земельної ділянки (будівельного майданчика), строком на один рік з моменту їх фактичної видачі.

Згідно з положенням статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 14 КАС України встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Перегляд судового рішення в адміністративній справі, його скасування можливе лише у порядку, визначеному КАС України (2747-15) .

Відповідно до статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З огляду на те, що постанова Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2016 року у справі № 464/4842/16-а, набула законної сили 20 вересня 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, про те, що переоцінка та перегляд цього рішення суперечитиме принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16.

З приводу посилання скаржника на те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відхилили клопотання про витребування доказів та не дослідили такі докази у встановленому порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли до висновку, що судовими рішеннями від 05 серпня 2014 року у справі № 464/5219/14-ц та від 30 червня 2016 року у справі № 464/4842/16-а, які набули законної сили 12 грудня 2014 року та 20 вересня 2016 року відповідно, встановлено правомірність, безпечність і технічну можливість проведення будівництва багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1, законність видачі дозволів на тимчасове порушення благоустрою, у зв`язку із таким будівництвом та виконанням робіт з ремонту інженерних мереж, тому обставини, встановлені остаточним судовим рішенням, мають преюдиційний характер у спірних правовідносинах, що виникли у справі, яка розглядається.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а.

Скаржник посилається на невитребування та недослідження судами попередніх інстанцій доказів, які фактично, на думку скаржника, мають підтвердити неправомірність будівництва багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1, небезпечність та технічну неможливість його будівництва, неправомірність видачі дозволів на тимчасове порушення благоустрою. Разом з тим, вказані обставини вже неодноразово досліджувались у судових рішеннях, зокрема, у справах № 464/5219/14-ц (рішення набуло законної сили 16 грудня 2014 року), № 813/142/15 (рішення набуло законної сили 24 березня 2016 року), № 464/4842/16-а (рішення набуло законної сили 20 вересня 2016 року).

Відповідно до частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів також враховує, що спірні дозволи на дату прийняття рішення судом першої інстанції вже вичерпали свою дію, оскільки були видані на один рік з дати видачі, тобто з 20 жовтня 2016 року по 20 жовтня 2017 року. Відтак, продовження строку їх дії або видача нових дозволів може бути предметом окремого судового розгляду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справах "Понамарьов проти України" (заява № 3236/03, пункти 40-41), "Христов проти України" (заява № 24465/04, пункти 33-34) зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Тобто принцип юридичної визначеності в світлі Конвенції гарантує обмеження на безкінечний перегляд рішень, які вступили в силу, не лише правомочного суду, а й іншого владного органу, якщо таке рішення останнього переглядалося судом та визнано законним. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень та полягає у тому, що в разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути поставлено під сумнів.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.