310/3456/17 Про визнання протиправними дії об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати пенсії в розмірі меншому, ніж встановлений законом прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов`язання провести перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати - 18.07.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017р. (судді - Мельник В.В., Сафронова С.В., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

У червні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати пенсії в розмірі меншому, ніж встановлений законом прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати провести з 12.08.2016р. перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати, починаючи з 12.08.2016р. з урахуванням раніше сплачених сум, врахувавши, що розмір виплаченої пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що починаючи з дати призначення пенсії - 12.08.2016р. розмір призначеної та виплачуваної йому пенсії є меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом, що не відповідає положенням статті 46 Конституції України.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2017р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017р. постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2017р. скасовано, та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним дії Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі меншому, ніж встановлений законом прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язано Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 13.12.2016р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже проведених виплат.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вчинити дії за період з 12.08.2016р. по 12.12.2016р. залишено без розгляду.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що Пенсійним органом позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений чинним законодавством. В свою чергу відсутність у позивача необхідного страхового стажу позбавляє Пенсійний орган можливості виплачувати йому пенсію у розмірі, не меншому ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просив у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.08.2016р. ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

16.05.2017р., у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії з 12.08.2016р.

Листом від 29.05.2017р. відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для перерахунку його пенсії у зв`язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки розмір його пенсії відповідає вимогам чинного законодавства. Згідно наведених пенсійним органом розрахунків, пенсія позивача у період з 12.08.2016р. складала 949,00 грн.; а з червня 2017р. - 1087,09 грн.

Вважаючи таку відмову у проведенні перерахунку неправомірною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що розмір страхового стажу позивача є меншим ніж стаж, передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому пенсія позивачу призначена та виплачується у відповідності до норм чинного законодавства.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд дійшов висновку про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки розмір його пенсії за віком, яка є єдиним джерелом його існування, починаючи з 12.08.2016р., є нижчим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом, а тому дії відповідача по виплаті пенсії позивачу в розмірі, який є нижчим ніж встановлено законом, є неправомірними, а права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже проведених виплат.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, питання правомірності дій пенсійних органів під час призначення та виплати пенсії в меншому розмірі, ніж відповідний прожитковий мінімум, уже було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, з метою забезпечення єдності судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, розгляд аналогічної справи здійснено Судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, за наслідками якої прийнято постанову від від 31.10.2018р. у справі №148/625/17.

Постановляючи зазначену постанову Верховний Суд виходив з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Поряд з цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6).

Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону №1058-IV (1058-15) , частиною першої статті 26 якого встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) ( далі - постанова КМ №265), з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112 (112-2014-п) , установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

З огляду на вищенаведені норми Закону №1058-IV (1058-15) та постанови КМУ №265, у разі відсутності необхідного стажу для призначення пенсії у розмірі прожиткового мінімуму (у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років), за рахунок коштів Пенсійного фонду виплачується пенсія, розрахована пропорційно наявному страховому стажу, а щомісячна державна адресна допомога в розмірі, що не вистачає до 949грн., виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Організовуючи в Україні систему соціального захисту, в тому числі, пенсійного забезпечення, держава, діючи в межах допустимого розсуду, заклала основу самоврядності її функціонування (абз. 2 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV (1058-15) )), що базується на принципах, закріплених у ст. 7 Закону №1058-IV, серед яких заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), солідарності та субсидування в солідарній системі.

Враховуючи висновки Верховного Суду у зазначеній справі, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, в зв`язку з чим рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 352, 356, 359 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017р. скасувати, а постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.07.2017р. залишити в силі.