910/12474/15 Про стягнення заборгованості за договором добровільного страхування наземного транспорту - 23.12.2015 Прийняття

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Алеєєва І.В., Мачульського Г.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 у справі № 910/12474/15 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" до Приватного акціонерного товариства "АХА страхування" про стягнення 36 673,61 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "АХА страхування" про стягнення 36 673, 61 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-0040534/01НТ від 14.11.2013 страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/12474/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "АХА страхування" на користь ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" 26 895, 47 грн. страхового відшкодування, 1 339, 87 грн. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача суму фактичних витрат в розмірі 37 173, 61 грн. та судовий збір, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.11.2013 між ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" (страховик за договором) та ОСОБА_4 (страхувальник за договором) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-0040534/01НТ, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем НОМЕР_1.

Відповідно до відомостей № 9444652 про ДТП, 02.10.2014 у м. Києві по вул. Дніпровський узвіз сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля "Skoda", д. н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок якої вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 31.10.2014 у справі № 757/30126/14-п ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 648 від 03.11.2014 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 26 895, 47 грн.

Згідно рахунку-фактури №1012 від 11.12.2014, складеного ПрАТ "Алеко-Сервіс", вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1, складає 37 173, 61 грн.

Страховим актом № 53531/1 від 11.12.2014 позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та, керуючись умовами укладеного між позивачем та його страхувальником договором, призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 37 173, 61 грн., шляхом перерахування вказаної суми на рахунок СТО.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 006-0040534/01НТ від 14.11.2013, на підставі страхового акту № 53531/1 від 11.12.2014, заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 02.10.2014 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 37 173, 61 грн., перерахувавши його ПрАТ "Алеко-Сервіс", що підтверджується платіжним дорученням № 10304 від 15.12.2014, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

Також як встановлено судами, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Skoda", д. н. НОМЕР_3, на момент ДТП була застрахована ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", що підтверджується інформацією М(Т)СБУ по Полісу № АС/6457999 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Термін дії полісу з 07.08.2014 по 06.08.2015.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0,00 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат( тобто без врахування фізичного зносу) і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами, якою є ПАТ "АХА страхування".

16.04.2015 відповідач отримав вимогу позивача про виплату страхового відшкодування від 14.04.2015 в розмірі 36673,61 грн. ( 37173,61 грн. - 500 грн. франшиза), однак залишив її без відповіді, що і стало підставою звернення ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" до суду з даним позовом.

Однак, вирішуючи спір по суті, господарський суд першої та апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та з огляду на звіт № 648 від 03.11.2014 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, позов задовольнив частково в сумі 26 895, 47 грн. страхового відшкодування.

При цьому, звіт № 648 від 03.11.2014 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "KIA Cerato", д. н. НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 26 895, 47 грн., враховуючи положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-ІІІ від 12.07.2001 (2658-14) (зі змінами та доповненнями) та Постанови КМУ "Про затвердження Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав" № 1440 від 10.09.2003 (1440-2003-п) , судом визнано належним доказом з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З зазначеним висновком господарського суду першої та апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ч. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з п.8.1. договору добровільного страхування наземного транспорту від 14.11.2013 № 006-0040534/01НТ, укладеного між ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" та ОСОБА_4, розрахунок страхового відшкодування проводиться на підставі рахунків СТО; виплата страхового відшкодування здійснюється без врахування зносу, без знецінення ТЗ.

Отже, Законами України "Про страхування" (85/96-ВР) та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі № 910/7163/14, яка має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч.1 ст. 111-28 ГПК України.

Наведене вище судом попередніх інстанцій залишено поза увагою та дослідження.

За таких обставин, оскільки судами не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.