Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Гончарука П.А. (доповідача), Суддів Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на рішення господарського суду міста Києва від 29 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2015 року у справі № 910/12458/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода" про стягнення суми,-

У травні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Злагода" 56 187,39 грн. збитків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29 липня 2015 року у справі № 910/12458/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до п. 1.1. договору доручення № 3.1835.05.13 А про надання агентських послуг зі страхування, укладеного ПАТ "СК "Перша", як страховиком, та ПАТ "СК "Злагода", як агентом, страховик доручає, а агент бере на себе обов'язки з надання фізичним та юридичним особам страхових послуг шляхом укладання договорів міжнародного страхування "Зелена картка" від імені та за дорученням страховика, видаючи застрахованим особам відповідні страхові поліси (п. 1.2.).

Бланки договорів страхування, зразки форм звітів та інші документи, які є бланками суворої звітності, агент, згідно п. 3.1. договору, одержує за довіреністю у відповідального працівника страховика за актом із зазначенням найменувань отриманих документів, їх кількості, номерів документів. Документами, зокрема, бланки договорів страхування, видаються агенту за умови відсутності заборгованості перед страховиком.

13 лютого 2014 року на території Російської Федерації сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Toyota, реєстраційний номер Н8694В102, та автомобіля Volvo, реєстраційний номер 34VR3986, цивільно-правова відповідальність власника якого була застрахована згідно полісу № UA144/9538188.

23 червня 2014 року позивач платіжним дорученням № 03148 за вказаним полісом відшкодував потерпілій особі шкоду у розмірі 2 885,50 Євро.

Листом № 8/4-13/9768/14/144/RUS від 8 травня 2014 року Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило позивача про те, що за наданою позивачем копією полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи авто страхування "Зелена картка" № UA144/9538188, застрахованим транспортним засобом значиться автомобіль BMW, реєстраційний номер АН3088НА, що може свідчити про фальсифікацію страхового документу.

Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача, завданої позивачу сплатою страхового відшкодування за підробним страховим полісом, виданим відповідачем, шкоди, а також штрафних санкцій встановлених п.п. 6.5, 6.7 договору за допущені відповідачем порушення.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ч.ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, вказав, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів факту підробки полісу № UA144/9538188, і здійснення таких неправомірних дій саме відповідачем та вини останнього у вчиненні такого правопорушення, а також інших елементів правопорушення, за наявності яких настає відповідальність.

Висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на таке.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків (шкоди).

Встановивши, що відповідно до умов п. 3.1. договору бланки страхових полісів, які є бланками суворої звітності, агент (відповідач) має отримувати у відповідального представника страховика за довіреністю за актом із зазначенням найменувань отриманих документів, їх кількості, номерів документів, попередні судові інстанції правильно вказали, що оскільки наданий позивачем реєстр укладених договорів страхування № 29/28, який містить печатку самого тільки позивача та підписи невстановлених осіб без визначення прізвищ та посад таких осіб, - не доводить факт отримання відповідачем спірного бланку полісу автострахування "Зелена картка" № UA144/9538188.

Враховуючи недоведеність факту отримання відповідачем спірного бланку страхового полісу, а також того, що доводи позивача про здійснення відповідачем фальсифікації цього полісу зводяться лише до припущень, викладених у листі Моторного (транспортного) страхового бюро України № 8/4-13/9768/14/144/RUS від 8 травня 2014 року, і не підтверджуються більше жодними доказами, при цьому, відповідачем заперечуються, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку стосовно не доведеності наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача (зокрема, протиправної поведінки, вини та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками), та відсутністю у зв'язку з цим, підстав для задоволення вимог про відшкодування збитків і, як наслідок, вимог про стягнення штрафних санкцій, встановлених умовами договору.

Докази, на які позивач посилається у касаційній скарзі, суд не приймає до уваги, оскільки судам першої та апеляційної інстанцій вони не надавались, ними не досліджувались та не оцінювались, а касаційна інстанція, в силу ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, не має права додатково перевіряти докази або збирати нові.

Таким чином, висновки місцевого та апеляційного господарських судів, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

При цьому, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень, а решта тверджень позивача дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції була надана відповідна правова оцінка.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2015 року у справі № 910/12458/15 - без змін.