Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В. за участю представників: від позивача: Токар Є.А., дов. № 10-74/2104 від 23.02.2015 р.; від відповідача: Смакота Н.І., дов. № 14-98 від 18.04.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. у справі господарського суду № 910/12668/15 міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання договору укладеним

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. у справі № 910/12668/15, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано укладеним договір № 147-ПР купівлі-продажу природного газу між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в редакції Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", яка викладена у резолютивній частині судового рішення.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 15.12.2015 р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.12.2015 р. № 03-05/2287 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І., для розгляду касаційної скарги у справі № 910/12668/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 22.12.2015 р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до відповідача з листом № 03-17/844 від 26.01.2015 р. щодо укладення декількох договорів на купівлю-продаж природного газу, додатком до якого було надано, у тому числі, проект договору № 147-ПР від 30.12.2014 р., які були отримані представником відповідача 27.01.2015 р. (що підтверджується відповідною відміткою в нижній частині листа № 03-17/844 від 26.01.2015 р.).

Предметом договору № 147-ПР від 30.12.2014 р. є поставка відповідачем, як продавцем, позивачу, як покупцю, у 2015 році природного газу, ввезеного на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00.

З огляду на те, що між сторонами зазначений договір укладено не було, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даною позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу природного газу № 147-ПР від 30.12.2014 р. укладеним в редакції запропонованій позивачем.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній на дату надіслання позивачем проекту договору) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 вказаного Закону реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції, чинній на дату надіслання позивачем проекту договору) гарантований постачальник - це визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2012 р. № 705 (705-2012-п) "Про визначення гарантованих постачальників" Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" визначено гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів річний обсяг споживання природного газу який перевищує 3 млн. куб.м., та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Споживач відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" - це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Статуту позивача - Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" предметом його діяльності є, у тому числі, виробництво та поставка теплової енергії.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач у справі є споживачем, а відповідач - гарантованим постачальником природного газу.

Відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення), регулюють Правила користування природним газом для юридичних осіб, затверджені постановою НКРЕ № 1181 від 13.09.2012 р. (z1715-12) (далі за текстом - Правила), дія яких поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 1.5. Правил гарантований постачальник, який здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, укладає з усіма споживачами та субспоживачами, для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012 р. (705-2012-п) цей постачальник визначений гарантованим та об'єкти газоспоживання яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності даного постачальника, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. № 1580, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 р. за № 1155/19893 (z1155-11) .

Гарантовані постачальники на території здійснення ліцензованої діяльності, затвердженій НКРЕ, не мають права відмовити споживачу (субспоживачу), об'єкти якого розташовані на цій території та для яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012 р. (705-2012-п) цей постачальник визначений гарантованим, в укладенні договору на постачання природного газу за умови дотримання споживачем вимог законодавства України, зокрема цих Правил та інших нормативних документів.

Відповідно до термінів, що наведені в п. 1.3. Правил, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом - договір двох сторін (постачальника природного газу за регульованим тарифом і споживача), зміст якого визначено у Типовому договорі на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженому постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. № 1580, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.10.2011 р. за № 1155/19893 (z1155-11) .

Постановою НКРЕ від 22.09.2011 р. № 1580 (z1155-11) затверджений Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі. Посилання на вказаний Типовий договір міститься і в Правилах користування природним газом для юридичних осіб затверджених постановою НКРЕ № 1181 від 13.09.2012 р. (z1715-12)

Відповідно до вказаного Типового договору, затвердженого постановою НКРЕ № 1580 від 22.09.2011 р. (z1155-11) , його суб'єктами є гарантований постачальник та споживач, якими в розумінні наведених вище визначень термінів є сторони у даній справі.

При вирішенні спору у даній справі господарськими судами попередніх інстанцій не було проаналізовано в контексті спірних правовідносин вищезазначений Типовий договір, та не був перевірений зміст запропонованого позивачем договору на відповідність умовам вказаного Типового договору.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 111-7 ГПК України).

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. у справі № 910/12668/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.