Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явилися

від відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.15 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.15 р.

у справі № 910/13200/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Маріуполь

до ТОВ "Трансмарі", м. Київ

про стягнення 533590 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.15 р. у справі № 910/13200/14 (суддя Смирнова Ю.М.) у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 206991 грн. пені відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.15 р. (головуючий Отрюх Б.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 12.08.15 р. та постанову від 27.10.15 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким вимоги про стягнення пені задовольнити або направити справу до суду апеляційної інстанції для повторного розгляду. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 258, ч.3 ст. 549, 624 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

19.07.02 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Позикодавець, Заставодержатель), ОСОБА_3 (Позичальник) та ТОВ "Трансмарі" (Заставодавець)) укладено договір, за умовами якого позичальник позичив у позикодавця 28408 грн. та зобов'язався повернути зазначену суму готівкою у строк до 19.01.03 р.

09.08.02 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Позикодавець, Заставодержатель), ОСОБА_3 (Позичальник) та ТОВ "Трансмарі" (Заставодавець) укладено договір, за умовами якого позичальник позичив у позикодавця 23320 грн.. та зобов'язався повернути зазначену суму готівкою у строк до 09.10.02 р.

04.10.02 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Позикодавець, Заставодержатель), ОСОБА_3 (Позичальник) та ТОВ "Трансмарі" (Заставодавець)) укладено договір, за умовами якого позичальник позичив у позикодавця 25070 грн. та зобов'язався повернути повернути зазначену суму готівкою у строк до 04.01.03 р.

Додатковими угодами від 19.11.03 р. сторони доповнили вищевказані договори наступним пунктом: сторона, винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочки, а також змінили суму позики на 28355 грн. та дату її повернення - 19.05.04 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.14 р. у справі № 05-5-49/6217, яке набрало законної сили, з ТОВ "Трансмарі" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто 85065 грн. боргу в зв'язку з невиконанням договорів позики від 19.07.02 р., 09.08.02 р., 04.10.02 р.

07.10.02р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Позикодавець, Заставодержатель), ОСОБА_3 (Позичальник) та ТОВ "Трансмарі" (Заставодавець) укладено договір, за умовами якого позичальник позичив у позикодавця 25070 грн. та зобов'язався повернути зазначену суму готівкою у строк до 07.01.03 р.

Додатковою угодою від 19.11.03 р. сторони внесли зміни до вказаного договору: позичальник позичив у позикодавця суму 28355 грн., що еквівалентно 5320 дол. США за курсом Національного Банку України та зобов'язався повернути зазначену суму готівкою у строк до 19.05.04 р.; сторона, винна в неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові в прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити штраф у розмірі 100 грн. від суми договору за кожний день прострочки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.12 р .у справі № 05-5-7/1716-48/391-2012, яке набрало законної сили, з ТОВ "Трансмарі" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто 28355 грн. боргу в зв'язку з невиконанням договору позики від 07.10.02 р.

02.07.14 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ "Трансмарі" про стягнення 206991 грн. пені за один рік, 100531 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 33027 грн. 3 % річних, розрахованих за період з 19.05.04 р. по 19.06.14 р., 193041 грн. інфляційних втрат (за червень 2004 - травень 2014 років) у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо повернення коштів за договорами позики.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.14 р.у справі № 910/13200/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.15 р., позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 100531 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 33027 грн. 3 % річних та 193041 грн. інфляційних втрат; в решті позову - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.15 р. зазначені судові акти скасовано в частині відмови у стягненні 206991 грн. пені, а справа в цій частині передана на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.15 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.15 р., у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Відповідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст. 231 ГК України).

Частиною шостою ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що умовами укладених між сторонами договорів позики від 19.07.02 р., 09.08.02 р., 04.10.02 р., 07.10.02 р. погоджено сплату відповідачем пені; строк виконання відповідачем зобов'язань з повернення коштів за вказаними договорами - до 19.05.04 р.; позивачем на вимогу суду заявою від 05.08.15 р. визначено період нарахування пені - з 13.11.11 р. по 12.11.12 р. за договорами від 19.07.02 р., 09.08.02 р., 04.10.02 р. та з 28.02.11 р. по 29.02.12 р. за договором від 07.10.02 р.

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили у стягненні пені, нарахованої позивачем за період після спливу шестимісячного строку з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мали бути виконані.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.15 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.15 р. у справі № 910/13200/14 залишити без змін.