910/1613/13 Про визнання незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішення департаменту ДВС Міністерства юстиції України, скасування постанов про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження - 22.12.2015 Прийняття

суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на постанову від 26.08.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду міста Києва № 910/1613/13 за скаргою на дії державного Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавця державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 15328721,96 грн, за участю представників: позивача - не з'явились відповідача - ДВС -Поліщук Л.П. не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/1613/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015, задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі-позивач) до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі-відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 15328721,96 грн за неналежне виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320016 від 14.01.2003. Стягнено з відповідача на користь позивача 14597521,95 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 523139,40 грн 3% річних та 208060,61 грн втрат від інфляції.

05.03.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/1613/13 видано відповідний наказ, який Публічним акціонерним товариством "Київенерго" 30.04.2015 пред'явлено до виконання разом із клопотанням про накладення арешту на кошти боржника у разі невиконання наказу в семиденний строк.

05.05.2015 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Бойко О. М. відкрито виконавче провадження № 47430418 з виконання наказу № 910/1613/13 від 05.03.2015.

12.06.2015 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 47430418.

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", зазначаючи, що постанову про відкриття виконавчого провадження отримано ним вже після спливу строку на добровільне виконання судового рішення, листом № 02/2989 від 16.06.2015 звернулось до Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою про відкладення виконавчих дій.

Також, листом від 23.06.2015 № 02/3094 Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" повідомило Департамент ДВС Міністерства юстиції України про виконання ним укладеної з позивачем угоди № 1734-14/1 та попереднього договору № 53-15 від 14.01.2015 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію, якими сторони визначали порядок погашення основної заборгованості, стягненої за судовими рішеннями у справі № 910/1613/13.

Зазначаючи про те, що постанову про відкриття виконавчого провадження боржник не отримав вчасно та не мав змоги виконати рішення в добровільному порядку, а також те, що державний виконавець почав проводити дії по примусовому виконанню рішення, не пересвідчившись чи отримав боржник вчасно цю постанову, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця з вимогою визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішення департаменту ДВС Міністерства юстиції України, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.06.2015, скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.06.2015, скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.06.2015, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2015 у справі № 910/1613/13 (суддя Мудрий С.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського від 26.08.2015 (колегія суддів у складі головуючого Гончарова С.А., суддів: Сітайло Л.Г., Пономаренка Є.Ю.), відмовлено в задоволенні скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції у справі не згоден, в поданій до Вищого господарського суду касаційній скарзі просить їх скасувати та задовольнити його скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 11, 12, 27, 28, 30 Закону України "Про виконавче провадження", п.3.7.1 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" (z0489-12) .

Зокрема, скаржник зазначає, що внаслідок укладення з позивачем попереднього договору про реструктуризацію заборгованості боржник та стягувач самостійно врегулювали порядок погашення основної заборгованості, стягненої за судовими рішеннями у цій справі, і зазначений договір вже частково виконаний. Також, скаржник вказує на порушення державним виконавцем його прав на добровільне виконання судового рішення внаслідок несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, вже після спливу визначеного в ній строку на добровільне виконання. Крім того, скаржник вважає, що державним виконавцем порушено визначену законом процедуру початку проведення дій по примусовому виконанню рішення внаслідок невстановлення останнім обставин вчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники позивача та ДВС не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2015, про арешт коштів боржника від 12.06.2015, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.06.2015, про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.06.2015, винесені державним виконавцем з дотриманням законодавчих приписів, які визначають порядок проведення примусового виконання судових рішень, у зв'язку з чим дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення поданої відповідачем скарги.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Частина 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.

Відповідно до п. п. 3.7.1, 3.7.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (z0489-12) , постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Отже, виходячи з системного аналізу зазначених законодавчих приписів, пред'явленню стягувачем судового наказу до виконання кореспондує відповідний обов'язок державного виконавця на здійснення визначених законом заходів з примусового виконання рішення.

При цьому, укладений між боржником і стягувачем договір на реструктуризацію заборгованості, стягненої за рішенням суду в цій справі, за умови пред'явлення стягувачем судового наказу до виконання, не скасовує для державного виконавця обов'язку здійснення дій з примусового виконання та, в спірній ситуації, за наявності згоди стягувача з погашення заборгованості за узгодженим сторонами графіком, може бути підставою для подання заяви про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення.

В тексті поданої скарги відповідач вказує про зменшення заборгованості, стягненої за рішенням суду, внаслідок укладення та часткового виконання вказаного вище правочину, втім, враховуючи ненадання останнім державному виконавцю доказів про часткову сплату боргу, а тим більше в межах встановленого законом 7-денного строку на добровільне виконання рішення, постанова про стягнення виконавчого збору, розрахованого з усієї суми, вказаної в наказі, не може не вважатись законною.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на порушення його права на добровільне виконання судового рішення у строки, визначені постановою про відкриття виконавчого провадження, могли б визнаватись обґрунтованими за умови, що останній довів би фактичне виконання рішення в цей строк або реальну можливість/намір на вчинення таких дій. Втім, зміст його листа від 16.06.2015, невчинення таких дій у семиденний строк навіть з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а також укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості свідчать про те, що в строк, визначений ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", судове рішення в добровільному порядку повністю не було б виконане.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про порушення його прав на добровільне виконання судового рішення, у зв'язку з чим висновки попередніх судових інстанцій в частині визнання законними постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2015 та про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.06.2015 є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2. ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" постановами, передбаченими ч. 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до підпункту 4.1.8. пункту 4.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (z0489-12) , розпочинаючи виконання рішень про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону.

Отже, враховуючи вказані вище приписи законодавства, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про підставність винесення державним виконавцем постанов про арешт коштів боржника від 12.06.2015 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.06.2015.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність і необґрунтованість вимог заявленої відповідачем скарги на дії виконавчої служби та фактично зводяться до намагання переоцінити досліджені судами докази та встановлені судами обставини, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 111-7 ГПК України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.