Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ", м. Львів,

на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015

у справі № 910/14898/15

за позовом публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ", м. Львів, (далі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ"),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Магістральне будівництво" (далі - Товариство), м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Державна фінансова інспекція у Львівській області (далі - ДФІ у Львівській області), м. Львів,

2. Державна фінансова інспекція у місті Києві (далі - ДФІ у м. Києві), м. Київ,

про проведення коригування вартості робіт та стягнення 30 879,50 грн. завданих збитків.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Печерний С.Л. предст. (дов. від 18.09.2015)

відповідача - Омаркадієва Е.Б. предст. (дов. від 28.09.2015)

третіх осіб - 1. не з'явився

2. Марініч А.А. предст. (дов. від 10.08.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про проведення коригування вартості робіт та стягнення завданих збитків в розмірі 30 879,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2015 у справі № 910/14898/15 (суддя Курдельчук І.Д.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 (судді Коротун О.М. -головуючий, Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "УМГ "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 21.06.2012 дочірньою компанією "Укртрансгаз" публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як замовником, правонаступником якої є ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" та Товариством як підрядником укладено договір підряду № 1206000787 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі на свій ризик власними та залученими силами і засобами за завданням замовника виконати, а замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити таку роботу: ремонт підводного переходу газопроводу-відгалуження до ГРС "Турка" Ду 300 Ру 55 через р. Дністер (25,7км.);

- підставою для укладення договору стала перемога в конкурсних торгах із закупівлі робіт: будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд. (Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів на закупівлю робіт "Будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд (Ремонт підводного переходу газопроводу - відгалуження до ГРС "Турка" Ду 300, Ру 55, через р. Дністер)" лист від 31.05.2012 № 2072/28-03 (пункт 2.3 Договору);

- згідно з пунктом 4.1 Договору вартість доручених підряднику за договором робіт визначається договірною ціною (додаток № 3) та складає: 1 256 094,00 грн., в тому числі ПДВ 209 349,00 грн.; договірна ціна є твердою (пункт 4.2 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 18.1 Договору);

- на виконання умов Договору відповідач виконав роботи, які без зауважень прийняті позивачем та оплачені;

- відповідно до довідки ревізії ДФІ у Львівській області від 02.09.2014 та вимоги про усунення порушень від 22.10.2014 № 05-14/1498, ревізією встановлено завищення вартості виконаних проектних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт підрядними організаціями на порушення вимог "Правил визначення вартості будівництва" ДБН д.1.1-1-2000, затвердженої Наказом Держбуду від 27.08.2000 № 174 (v0174241-00) , внаслідок чого завдано матеріальної шкоди (збитків);

- проведеною зустрічною звіркою встановлено порушення в акті від 31.10.2012 форми КБ2в № 4 до Договору за жовтень 2012 року на суму 30 879,50 грн.;

- позивач надіслав відповідачу претензію-вимогу від 17.12.2014 № 4500/6-06, в якій просив провести коригування вартості робіт, у зв'язку з їх завищеною вартістю та зняти зайві суми витрат згідно довідки ревізії;

- відповідач надіслав позивачу письмові заперечення від 25.12.2014 за вих. № 65/12 на претензію-вимогу, в яких зазначив про те, що немає будь-яких підстав для проведення коригування (зменшення) вартості виконаних робіт; договори підряду та акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2В) підписані сторонами та повністю підтверджують факт прийняття робіт згідно з умовами договорів підряду.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 30 879,50 грн. як збитків та спонукання відповідача до коригування вартості виконаних робіт.

Як передбачено частинами першою та другою статті 875 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до приписів статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У відповідності до статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Договір повністю виконано його сторонами, тобто роботи виконані, прийняті та оплачені, жодних претензій зі сторони замовника до підрядника заявлено не було.

Таким чином, вимагаючи повернення частини виконаного за Договором, позивач фактично вимагає перегляду ціни Договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України під збитками розуміються:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у порушенні зобов'язання (невиконання або виконання його з порушенням умов), та завдання у зв'язку з цим збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Виходячи з наведеного та встановлених фактичних обставин справи, враховуючи, що позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань, передбачених Договором, та спричинення у зв'язку з цим збитків у розумінні статті 22 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача у якості збитків та спонукання відповідача до коригування вартості робіт після виконання Договору.

При цьому господарськими судами обґрунтовано відхилено посилання скаржника на акт Державної фінансової інспекції, як на беззаперечний доказ завдання збитків, оскільки встановлені органами державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (1798-12) , тобто сам лише акт перевірки не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 зі справи № 910/14898/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" - без задоволення.