826/18656/14 Про скасування податкових повідомлень - рішень, якими Товариству збільшені суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств - 17.07.2019 Прийняття

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хонда Україна" (далі - Товариство) звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій і не дають підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.

Постановою Окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року у справі №758/9746/14-к встановлено факт фіктивного підприємництва громадянином ОСОБА_1, від імені ТОВ "Торенія".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хонда Україна" задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення №0002944203 від 18.11.2014 та податкове повідомлення - рішення №0002964203 від 18 листопада 2014 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність виконання укладеного між Товариством та ТОВ "Торенія" договору купівлі-продажу від 19.11.2012 №06-772.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону та наголосив на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

06 квітня 2015 року Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Хонда Україна" з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Торенія" за період з 30 травня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 04 листопада 2014 року №1280/28-10-42-30/34288537 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування у сумі 544 334 грн, у тому числі: за ІV квартал 2012 року у сумі 84 267 грн та за 2013 рік у сумі 460 067 грн;

- пп. 193.1 ст. 193, п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.4, п. 201.6. п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму в сумі 108 867 грн. в тому числі за листопад 2012 року в сумі 108 867 грн.

На підставі Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 18 листопада 2014 року:

- №0002944203, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 136 084 грн., з яких за основним платежем - 106 867 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27 217 грн;

- №0002964203, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 544 334 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що господарські операції між Товариством та ТОВ "Торенія" не мали реального характеру, а надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених Товариством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв`язку з наступним.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (2755-17) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Торенія" (Продавець) та ТОВ "Хонда Україна" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу від 19.11.2012 №06-772, за умовами якого, Продавець зобов`язується передати у власність покупцю належне продавцю майно автошини, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити вартість.

На підтвердження виконання вказаного договору, позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти прийняття-передачі транспортних засобів та їх складових частин.

На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , а їх зміст дає підстави вважати спростованими доводи ГУ ДФС у Запорізькій області про те, що вказані документи, самі по собі, не можуть підтвердити фактичне виконання господарських договорів між позивачем та зазначеним контрагентом.

Відхиливши доводи контролюючого органу про наявність кримінального провадження №1-КП/758/444/14 відносно засновника ТОВ "Торенія" - ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на те, що документи надані позивачем на підтвердження виконання умов договору, за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (996-14) , у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з цим, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи в судах, відповідач на підтвердження обґрунтованості та законності прийнятих податкових повідомлень-рішень посилався саме на наявність зазначеного кримінального провадження №1-КП/758/444/14 (досудове розслідування №32014110200000061) відносно ОСОБА_1 (директора ТОВ "Торенія").

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року у справі №758/9746/14-к задоволено клопотання прокурора прокуратури Києва-Святошинського району Київської області Богданова Є .А ., ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження відносно нього.

Як вбачається зі змісту протоколу допиту свідка від 31.03.2014 ОСОБА_1 приблизно в квітні 2012 року за винагороду став засновником та посадовою особою ТОВ "Торенія". Фактично на даному підприємстві не працював, оформлення бухгалтерських та фінансових документів не виконував.

Верховний Суд враховує обставини, встановлені під час розслідування вказаного кримінального провадження під час розгляду цієї справи, оскільки провадження закрито з нереабілітуючих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи надані позивачем на підтвердження реальності виконання договору купівлі - продажу від 19.11.2012 №06-772 видаткова накладна від 22.11.2014 №ТВ-000312 та податкова накладна від 20.11.2012 №460 від імені ТОВ "Торенія" підписані ОСОБА_1, який в свою чергу заперечує свою участь у підписанні від імені зазначеного товариства будь-яких первинних документів.

Крім того, контролюючим органом було отримано висновок експерта сектору технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 09 квітня 2014 року по ТОВ "Торенія", в якому вказано про те, що підпис від імені директора ТОВ "Торенія", громадянина ОСОБА_1 у сертифікаті відкритого та ЕЦП клієнта у системі "iBank 2 UA" ПАТ "Реал Банк" від 19 грудня 2013 року, у графі: керівник організації _ підпис" - виконаний однією особою, а підпис від імені директора ТОВ "Торенія" громадянина ОСОБА_1 у сертифікаті відкритого ключа ЕЦП клієнта у системі "iBank 2 ПАТ "Реал Банк" від 24 грудня 2012 року, у графі: "Керівник організації підпис" - виконаний іншою особою.

Вищевикладене, на думку колегії суддів, у своїй сукупності свідчить про протиправність формування позивачем сум податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ "Торенія", що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Частиною 1 статті 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.