Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015

зі справи № 910/16476/15

за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (далі - Товариство), м. Київ,

про стягнення штрафу в розмірі 36 000,00 грн. та пені в розмірі 35 100,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Відділення - Клюсова Т.М. предст. (дов. від 03.11.2015)

Товариства - Гребенюк О.В. предст. (дов. від 12.01.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Відділення звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 36 000,00 грн. штрафу та 35 100,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.03.2015 № 43/01-р/к у справі № 04-01/01.15 "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.08.2015 у справі № 910/16476/15 (суддя Ярмак О.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 (судді Зеленін В.О. - головуючий, Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф.), позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, прийняти нове рішення про зупинення провадження у справі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано дії Товариства, які полягали у неподанні інформації на вимогу голови Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.09.2014 № 26-01/3213/16 у встановлений головою Відділення строк порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою Відділення строки;

· за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф - 36 000,00 грн.;

- копію Рішення АМК одержано Товариством 07.04.2015;

- штраф у сумі 36 000,00 грн. Товариством не сплачено;

- за невиконання Рішення АМК Відділенням нараховано до стягнення 35 100,00 грн. пені за період з 09.06.2015 (наступний день після спливу двомісячного терміну для сплати штрафу) по 13.08.2015 включно.

Судами також встановлено, що:

- ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014 порушено провадження у справі № 910/26475/14 про банкрутство Товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 18.12.2014 за № 12641.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства штрафу та пені, внаслідок невиконання Рішення АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210):

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Згідно з приписами статті 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 19 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Закон України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Названий закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування.

Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Виходячи з наведеного, зазначені нарахування, застосовані АМК на підставі Закону № 2210 (2210-14) , не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань, відповідно до положень статей 1, 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 № 922/770/13-г).

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) - відсутні, у зв'язку з чим посилання скаржника на приписи означеного закону є безпідставними.

Місцевий і апеляційний господарські суди, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів норм матеріального і процесуального права, з огляду на те, що нарахування, застосовані Відділенням на підставі приписів Закону № 2210 (2210-14) , не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань, відповідно до положень статей 1, 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановивши те, що: чинне та обов'язкове до виконання Рішення АМК, яким на Товариство накладено штраф у сумі 36 000,00 грн., одержано відповідачем 07.04.2015 і в добровільному порядку у передбачений законом двомісячний строк не виконано; позивачем правильно нараховано до стягнення пеню в розмірі 35 100,00 грн. (з огляду на тривалість несплати штрафу), - дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства 36 000,00 грн. штрафу та 35 100,00 грн. пені, а тому й правомірно задовольнили даний позов Відділення.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 зі справи № 910/16476/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" - без задоволення.