Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 918/634/15 Господарського суду Рівненської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 74 573,33 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_6 (дов. від 05.02.2014),

відповідача: ОСОБА_7 (дов. від 26.03.2015)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 74 573,33 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі звільнення придбаного позивачем у липні 2012 року магазину "Сільгосппродукти", що знаходиться за адресою м. Дубно, вул. Сурмачі, 86. Внаслідок цього, на думку позивача, останній поніс збитки у вигляді неотриманої орендної плати у спірній сумі за період з 12.02.2014 по 09.06.2015 на підставі укладеного з іншим підприємцем договору оренди приміщення від 31.07.2012. При цьому, позивач посилався на приписи статей 22, 334, 386 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.07.2015, ухваленим суддею Політикою Н.А., позов задоволено. Суд першої інстанції установив наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема того, що саме через порушення відповідачем обов'язку зі звільнення спірного приміщення, позивач не отримав доходи у вигляді орендної плати за спірний період на підставі укладеного з іншим підприємцем договору оренди від 31.07.2012. Окрім цього, суд дослідив розрахунок збитків, заявлених до стягнення, та визнав його обґрунтованим. При цьому, суд керувався приписами статей 22, 386 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Філіпова Т.Л. - головуючий, Бучинська Г.Б., Мельник О.В., постановою від 01.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про недоведеність обставин пролонгації укладеного між позивачем та іншим підприємцем договору оренди спірного приміщення після 21.07.2013. У зв'язку із чим, на думку скаржника, позивачем не доведено і реального розміру прибутку у вигляді орендної плати, який він міг би одержати у спірний період. З огляду на що, скаржник зазначає про недослідження судами обставин завдання позивачу реальних збитків від неправомірних дій відповідача. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.09.2011 між Дубенським районним споживчим товариством (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди основних засобів № 43, об'єктом оренди за яким був кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 3.1. даного договору встановлено термін дії договору - з 01.09.2011 по 01.08.2014. Пунктом 9.4. договору сторони погодили, що у разі відчуження орендодавцем основних засобів, що орендуються, договір оренди припиняється. 18.05.2012 Рівненською облспоживспілкою проведено аукціон з продажу магазину "Сільгосппродукти" (кафетерію), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Учасником аукціону була серед інших також ОСОБА_4 За результатами проведеного аукціону переможцем визнано ОСОБА_5 з ціновою пропозицією 556 000 грн. 13.07.2012 між ОСОБА_5 (покупець) та Дубенським районним споживчим товариством (продавець) укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу магазину "Сільгосппродукти" площею 72,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності позивача на приміщення цього магазину підтверджено витягом з Державного реєстру правочинів від 13.07.2012 та витягом про державну реєстрацію прав № 36835364 від 13.07.2012. Також судами установлено, що 16.07.2012 та 21.01.2013 позивач зверталась до відповідача з вимогами про звільнення приміщення у зв'язку із набуттям позивачем права власності на приміщення магазину. Установлено судами і те, що 31.07.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення магазину "Сільгосппродукти", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 72,6 м. кв. для використання на умовах, визначених у даному договорі. Згідно з пунктом 5.1. цього договору термін дії договору з 01.08.2012 до 31.07.2013. Розмір щомісячної орендної плати складає 4 700 грн. (пункт 2.1. договору). Пунктом 5.2. договору передбачено, що якщо орендар користується орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін даного договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць. 09.04.2014 фізична особа-підприємець ОСОБА_11 повідомила фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 про неможливість користування вищезазначеним приміщенням у зв'язку із зайняттям цього приміщення іншою особою. Також підприємець зазначив, що оренда приміщення магазину не втратила свою актуальність. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 74 573,33 грн. у вигляді неодержаного доходу. Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України власник майна, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому моральної та матеріальної шкоди. За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено, упущена вигода. За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 225 цього Кодексу до складу збитків, зокрема, відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Відповідач, в свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини. При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів, упущеної вигоди, покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи, вигода, не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Для відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди частиною четвертою статті 623 Цивільного кодексу України передбачені додаткові умови такого відшкодування. Відповідно до вказаної норми при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. В процесі розгляду спору суди установили, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у справі № 918/792/13 між тими ж сторонами, що і у даній справі, доведено збитки (упущену вигоду) у розмірі доходів від орендної плати, яку могла отримати фізична особа-підприємець ОСОБА_5 від надання в оренду приміщення магазину "Сільгосппродукти" згідно з договором оренди від 31.07.2012, укладеним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 упродовж терміну оренди з 01.08.2012 по 11.02.2014 в сумі 86 446,43 грн. Зазначена постанова набрала законної сили. Крім того, постановою Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будівлею, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_5 перешкоди в користуванні магазином "Сільгосппродукти", що знаходиться за адресою м. Дубно, вул. Сурмачів, 86 та звільнити зазначене приміщення магазину. Відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З огляду на те, що спір у справі № 918/634/15 виник між тими ж сторонами, що і даній справі, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у справі № 918/792/13 має преюдиційне значення, а встановлені ними обставини повторного доведення не потребують. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили наявність усіх складових цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди), а саме: наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у протиправному зайнятті приміщення магазину, належного позивачу на праві власності; збитків, у вигляді неодержаного доходу, який позивач мав отримати від орендної плати згідно з договором оренди від 31.07.2012, оскільки, як у період з 12.02.2014 по 09.06.2015, так і після цього відповідач протиправно займав приміщення магазину позивача; існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачеві збитками, оскільки збитки виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача. Водночас, судами при розгляді спору установлено, що відповідачем не доведено відсутності його вини, а навпаки вина відповідача полягає у протиправному зайнятті спірного приміщення магазину. При цьому, суди дослідили розрахунок збитків, заявлений позивачем до відшкодування, та визнали його обґрунтованим і таким, що підтверджується документально. За таких установлених обставин, висновок судів про наявність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовується обставинами установленими судами попередніх інстанцій та стосується переоцінки доказів, яка за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. За таких обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 918/634/15 Господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.07.2015 у цій справі.