Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кочерової Н.О. суддів Плюшка І.А. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 20.04.2015 Київського апеляційного господарського суду 27.07.2015 у справі господарського суду № 910/4875/15-г міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ліквідатор приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" - арбітражний керуючий Стецин Ігор Володимирович про стягнення 20 339,57 грн. за участю представників:

від позивача - Юр'єва М.В.

від відповідача - Давиденко Ю.К.

від третьої особи - не з'явились

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4875/15-г (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (головуючий суддя Лобань О.І., судді: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (позивач) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (відповідач), присуджено до стягнення з відповідача 20 339,57 грн. На відповідача покладено судові витрати.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі 910/4875/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідач зазначає про передчасність подання позову позивачем, оскільки судом не затверджено ліквідаційного балансу у справі про банкрутство ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія".

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2012 ОСОБА_7 (цедент) уклав з ОСОБА_8 фізичною-особою підприємцем (цесіонарій) договір про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до пункту 1.1.-1.3. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі статей 512- 519 Цивільного кодексу України, цедент відступає, цесіонарію усі права вимоги, що виникли у цедента, у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля КАМАЗ 4310, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_9 відповідальність якого застрахована згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.12.2010, номер полісу ВЕ 8505287, в страховій компанії ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія". Внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеної шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках. Характеристика права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за цим договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 20 338,00 грн.

Розмір страхового відшкодування підтверджується страховим актом № 171 та розрахунком розміру страхового відшкодування по пошкодженому ТЗ на суму 35 339,57 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

26.09.2012 ОСОБА_8 (клієнт) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор) договір факторингу № 3/26-09/2012, відповідно до пункту 1.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язався оплатити клієнтові усі права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 26 вересня 2012 (договір факторингу).

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу, в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1.3 договору, загальна сума боргу переданого фактору клієнтом за цим договором становить 20 339,57 грн.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за передані права вимоги до боржника за договором факторингу фактор сплачує клієнтові 9 969,00 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 5011-46/12625-2012 Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стецину І.В.

ТОВ "Маркс.Капітал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України грошових коштів в розмірі 20 339,57 грн. за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, право вимоги у ТОВ "Маркс.Капітал" виникло на підставі укладеного договору факторингу № 3/26-09/2012.

Позовні вимоги мотивовані банкрутством ПрАТ "Українська Екологічна страхова компанія" та нормами статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві шкоду в розмірі 20 339,57 грн. за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Судами попередніх інстанцій задоволено позовні вимоги позивача.

Рішення ґрунтуються на нормах статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність заборгованості ПрАТ "Українська Екологічна страхова компанія", яка є учасником Моторного (транспортного) страхового бюро України. Крім того, суди вказують на недостатність коштів та майна у ПрАТ "Українська Екологічна страхова компанія" для виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з чим останнього визнано банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 41-1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 5011-46/12625-2012 Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стецину І.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 5011-46/12625-2012 заяву ТОВ "Маркс.Капітал" про визнання грошових вимог до ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" на суму 350 938,75 грн. та включення до реєстру вимог кредиторів залишено без розгляду.

Пунктом 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно зі статтею 46 вказаного Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів та документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Враховуючи вищенаведене, до затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, складеного за результатами закінчення ліквідаційної процедури боржника, висновок про відсутність майнових активів у Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" та як наслідок неможливість здійснити розрахунок за його зобов'язаннями є передчасним, оскільки однією з умов відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, встановлених пунктом "ґ" статті 41-1 Закону України "Про обов-'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є доведеність факту недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ.

Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті при неповному встановлені усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, внаслідок чого неможливо дійти достовірних висновків щодо обґрунтованості заявлених до Моторного (транспортного) страхового бюро України позовних вимог.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4875/15-г підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 у справі № 910/4875/15-г скасувати.

Справу № 910/4875/15-г передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.