б-39/134-10 Про відмову задовольнити скаргу на дії ліквідатора банкрута у справі про визнання боржника банкрутом - 20.07.2016 Прийняття

головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач), суддів: Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року, у справі № Б-39/134-10 Господарського суду Харківської області, за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (м. Харків), до Спільної українсько-російської фірми "ІНЕК" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Харків), про визнання банкрутом, за участю представників: від ВП "Запорізька атомна електрична станція": Балацький Я.А. - представник (довіреність № НАІ 953030 від 28.04.2016 року); Арбітражний керуючий Панасюк І.В. (ліквідатор СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ): особисто; від прокуратури: Збарих С.М. (посвідчення № 028728 від 05.09.2014 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились;

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2010 року, за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" (далі за текстом - ПАТ "Банк Золоті ворота"), на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено провадження у справі № Б-39/134-10 про банкрутство Спільної українсько-російської фірми "ІНЕК" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ), інше.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року у справі № Б-39/134-10 (суддя - Савченко А.А.) відмовлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі за текстом - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС") у задоволенні скарги на дії ліквідатора.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі № Б-39/134-10 (головуючий суддя - Плахов О.В., судді: Здоровко Л.М., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року у справі № Б-39/134-10 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що доводи апеляційної скарги безпідставні та не підлягають задоволенню, а спірна ухвала не підлягає скасуванню.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 року, згідно зі ст. 111-4 ГПК України, касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням № 08.03-04/2498 від 05.07.2016 року Керівника апарату Вищого господарського суду України, на підставі Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.07.2016 року, у в'язку з відпусткою судді Удовиченка О.С., для розгляду справи № Б-39/134-10, було сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Поліщук В.Ю. (головуючий), Погребняк В.Я., Ткаченко Н.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2016 року відкладено розгляд справи № Б-39/134-10 на 20.07.2016 року.

В судових засіданнях касаційної інстанції представник скаржника підтримав касаційну скаргу і просив повністю скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі № Б-39/134-10 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" на дії ліквідатора та включити з ліквідаційної маси СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78.

Представник прокуратури підтримав вимоги касаційної скарги, просив касаційну скаргу задовольнити.

Арбітражний керуючий Панасюк Іван Вікторович - ліквідатор СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, в засіданнях суду касаційної інстанції, заперечив проти вимог та доводів касаційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС"; просив постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі № Б-39/134-10 залишити без змін.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.10.2010 року, за заявою ПАТ "Банк Золоті ворота", на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом", порушено провадження у справі № Б-39/134-10 про банкрутство СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, інше.

Постановою Господарського суду Харківської області від 20.10.2010 року у справі № Б-39/134-10 визнано СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом".

До складу ліквідаційної маси банкрута, ліквідатором СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ арбітражним керуючим Фоміним Г.В. було включено, зокрема, парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78 з обладнанням.

28.04.2014 року до Господарського суду Харківської області від ДП "НАЕК "Енергоатом" надійшла Скарга на дії ліквідатора, у якій ДП "НАЕК "Енергоатом" просило виключити з ліквідаційної маси СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ майно - парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78 (далі за текстом - Скарга). В обґрунтування поданої Скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" послалось на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 5023/9032/11 було скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року у цій справі в частині задоволення зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ про визнання права власності на парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78. У зв'язку з цим, ДП "НАЕК "Енергоатом" вважає, що відсутні підстави для включення до ліквідаційної маси парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2015 року, зокрема, усунуто від виконання обов'язків ліквідатора СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ арбітражного керуючого Фоміна Г.В. та призначено ліквідатором СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ арбітражного керуючого Панасюка І.В.

Під час розгляду поданої ДП "НАЕК "Енергоатом" Скарги, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

19.03.2001 року СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (як покупець) та ТзОВ "Стройсервіс" (Російська Федерація) (як продавець) уклали Договір № 10328 за умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує продукцію-парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2 шт.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Договору, ціна одного парогенератора складала 6595805,00 доларів США. Загальна сума по Договору склала 13191601,00 доларів США.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, продавець поставляє покупцю продукцію на умовах EXW (майданчик вантажів великої ваги Запорізької АЕС, м. Енергодар) згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 1990 року, строк поставки до 31.12.2001 року.

В подальшому строк дії Договору було продовжено до 31.12.2005 року.

Пунктом 8.4. Договору було встановлено, що поставка товару здійснюється в межах Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, в якому покупець виступає в якості комісіонера.

Умовами п. 1.1. Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року передбачено, що комітент - ДП "НАЕК "Енергоатом" доручає комісіонеру - СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ за рахунок комітента за винагороду вчинити дії з поставки комітенту обладнання (відповідно до специфікації), а саме поставити парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78 з обладнанням до цих парогенераторів.

З Вантажної митної декларації ОБ №198715 від 06.06.2001 року вбачається що, товар (два парогенератори ПГВ - 1000М зав. №№ 77, 78) фактично був ввезений в Україну та оплачений СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на користь продавця ТзОВ "Стройсервіс", про що свідчать відмітки про оплату цього товару у доларах США за кредитні кошти ПАТ "Банк Золоті Ворота" та АКБ "Правекс-банк" за період 2003-2004 роки.

Відповідно з Актом від 08.09.2004 року приймання-передачі майна, що було затримано по Протоколу про порушення і митних правил, Запорізька митниця здійснила митне оформлення та передала СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 на загальну вартість 71 422 014 грн. 86 коп.

18.05.2006 року СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (як поклажодавець) та ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (як зберігач) уклали Договір зберігання № 75/80-06, за умов якого зберігач зобов'язався охороняти передане поклажодавцем майна - парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78, встановлені на частини майданчика розвантаження важковаговиком території 6-го блоку режимної зони і повернути майно поклажодавцеві у схоронності.

За умов цього Договору та Додаткових угод до нього, СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ проводило з зберігачем відповідні розрахунки за Договором зберігання.

Термін зберігання майна встановлено з моменту підписання сторонами Договору та Акту приймання-передачі до 31.12.2007 року.

У відповідності з п. 2.1.6. Договору зберігання, ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов'язалось повернути майно поклажодателю - СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ по закінченню терміну зберігання.

18.05.2006 року сторони підписали Акт приймання-передачі майна - парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 на загальну вартість 71 422 014 грн. 86 коп.

Поряд з цим, на виконання Договору застави № 08-020 від 30.01.2008 року, укладеного між АКБ "Золоті ворота" (як заставодержателем) та СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (як заставодавцем), останнім було передано АКБ "Золоті ворота" (що є заставним кредитором у справі про банкрутство № Б-39/134-10) в забезпечення виконання кредитних зобов'язань, в заставу належні банкруту на праві власності товари в обороті, згідно Додатків до Договорів застави, а саме: обладнання та запчастини до парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78.

Умовами Договору застави сторонами було встановлено та засвідчено, що прав третіх осіб на (заставне) майно немає.

На цей час обладнання та запчастини до парогенераторів ПГВ - 1000М зав. №№ 77, 78 знаходяться частково на зберіганні у ТзОВ "Килими України", відповідно Договору зберігання від 10.10.2014 року.

26.05.2011 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" звернулось до Господарського суду Харківської області із Заявою з грошовими вимогами у справі № Б-39/134-10, у якій просило визнати його кредитором боржника з вимогами у розмірі 3 659 грн. 85 коп., які виникли у зв'язку з несплатою СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ витрат, пов'язаних зі зберіганням парогенераторів, відповідно до Договору зберігання № 75/80-06 від 18.05.2006 року.

За результатами розгляду вказаної Заяви ДП "НАЕК "Енергоатом", арбітражний керуючий Фомін Г.В., у Повідомленні від 23.05.2011 року, визнав вказані вимоги та зазначив, що сума заявлених вимог підлягає задоволенню у рамках ліквідаційної процедури банкрута, відповідно до зазначеної черговості: 3 659 грн. 85 коп. - 4 черга.

20.01.2015 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" звернулось до Господарського суду Харківської області із Заявою, у який просило визнати вимоги до боржника у сумі 6 228 грн. 39 коп., які виникли у зв'язку з несплатою СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ витрат, пов'язаних зі зберіганням парогенераторів, відповідно до Договору зберігання № 75/80-06 від 18.05.2006 року та включити їх до Реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2015 року у справі № Б-39/134-10 визнано вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" у сумі 6 228 грн. 39 коп. та зобов'язано ліквідатора при задоволенні вимог кредиторів СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ врахувати вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" в сумі 6 228 грн. 39 коп. в 4 чергу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 року у справі № Б-39/134-10, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року, відмовлено ДП "НАЕК "Енергоатом" у задоволенні Скарги на дії ліквідатора (з вимогою виключити з ліквідаційної маси СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року у цій справі, касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 року у справі № Б-39/134-10 скасовано; справу № Б-39/134-10 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Скасовуючи вказані судові акти, господарський суд касаційної інстанції вказав на те, що місцевим господарським судом не було встановлено наявності, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , підстав для задоволення Скарги на дії ліквідатора; не було встановлено дійсного власника спірного майна; не надано належної оцінки (з встановленням відповідних обставин) наданим арбітражним керуючим Фоміним Г.В. Поясненням по справі (вх. № 38586 від 04.11.2014 року), згідно з якими спочатку Договір № 10328 від 19.03.2001 року, укладений між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ та ТзОВ "Стройсервіс", містив положення про те, що поставка продукції здійснюється в межах Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року. Однак, в подальшому, Додатковою угодою від 23.03.2001 року до Договору № 10328 від 19.03.2001 року сторони визначили, що вказаний Договір не має відношення до Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, виключивши п. 8.4. № 10328 від 19.03.2001 року.

Крім того, господарським судом касаційної інстанції було вказано на те, що господарськими судами не було досліджено зміст постанови Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 5023/9032/11, в тому числі, щодо наданих 22.07.2013 року представником ДП "НАЕК "Енергоатом" пояснень у названій справі.

Під час нового розгляду справи, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

21.01.1992 року Виробничим Об'єднанням "Атоммаш" (далі за текстом - ВО "Атоммаш") та Запорізькою АЕС укладено Договір № 4-92 на виготовлення, для потреб "Запорізької АЕС", 4-х парогенераторів ПГВ-1000М та комплектуючих матеріалів до них.

Пунктом 14 цього Договору встановлений строк дії Договору до 31.12.1993 року.

Сторонами Договору № 4-92 від 21.01.1992 року підписано Специфікацію до нього (том 13, арк. справи 20-21).

06.06.1992 року між Орендним підприємством "Виробництво №1" ВО "Атоммаш" та Запорізькою АЕС укладено Договір № 38 на зберігання та відвантаження продукції.

За умовами п.1 Договір № 38, враховуючи стан монтажних робіт та відсутність умов для зберігання на Запорізькій АЕС, виготовлені парогенератори №№ 77, 78 були прийняті орендним підприємством "Виробництво №1" ВО "Атоммаш" на відповідальне зберігання безоплатно, з послідуючим відвантаженням в 3 кварталі 1993 року, про що між сторонами цього Договору підписано відповідні Акти (том 13, арк. справи 22).

17.08.1994 року ВО "Атоммаш" та Запорізькою АЕС укладено Договір № П1-94-24 на виконання робіт з розробки конструкторської документації та технологічної документації з модернізації виготовлених парогенераторів. Постановою Кабінету Міністрів України № 1268 від 17.10.1996 року (1268-96-п) , на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктур, було створено Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

03.07.1998 року між ДП "НАЕК "Енергоатом" та СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ укладено Договір комісії № 01NEN/98 на поставку продукції (4-х парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78), у відповідності до Специфікації до договору (том 13, арк. справи 68-71).

За умовами Додаткової угоди № 1 від 03.07.1998 року, СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ зобов'язалося придбати та здійснити поставку 4 парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78, з проведеною модернізацією, загальною вартістю 55681248 грн. 00 коп. або 27 189 437 доларів США. Поставка мала здійснюватись на умовах DDP (Правила "Інкотермс" 1990 року) у місто Енергодар (місце розташування ВО "Запорізька АЕС").

Додатковою угодою № 2 від 03.07.1998 року до Договору комісії № 01NEN/98 передбачено, що комітент (ДП "НАЕК "Енергоатом") надає комісіонеру (СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ) засоби для закупівлі парогенераторів ПГВ-1000М в кількості 4-х штук, у вигляді: оплати виробнику ВАТ "ЕМК-Атоммаш" в розмірі 730 665 грн. 00 коп.; передачі по Україні грошових коштів на суму 54 950 583 грн. 00 коп. у вигляді: векселів, авізо та залікових енергетичних коштів (том 13, арк. справи 35).

Спірні парогенератори до 1998 року знаходились на зберіганні у виробника - на заводі ВО "Атоммаш".

В грудні 1998 року 4 модернізовані парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78 були завезені СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ з Росії на територію України (м. Енергодар, на територію ВО "Запорізька АЕС"). Як було встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74 пройшли митне оформлення 30.06.1999 року та були передані від СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на баланс ДП "НАЕК "Енергоатом" (згідно Акту прийому-передачі №1195 від 02.07.1999 року) (том 13, арк. справи 179).

16.05.2000 року ВАТ "ЕМК-Атоммаш" Листом № ВМП/821-403 (на адресу ДП "НАЕК "Енергоатом", ОП "Запорізька АЕС" та СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ) повідомило адресантів про те, що фінансування Запорізької АЕС за Договором № 4-92 від 21.01.1992 року та Договором № П1-94-24 від 17.08.1994 року проведено частково, у зв'язку з чим, щоб уникнути збитків, завод ВО "Атоммаш" реалізував парогенератори іншому підприємству - фірмі "VIMCOM Technology Pte LTD", Сінгапур (том 13, арк. справи 139).

15.03.2001 року між фірмою "VIMCOM Technology Pte LTD" (Сінгапур) та ТзОВ "Стройсервіс" (Російська федерація) укладено Договір № VT-SRTS/01 купівлі-продажу двох парогенераторів ПГВ-1000М, загальною вартістю 13061680 дол. США (том 13, арк. справи 177).

Актом прийому-передачі № 150301 від 15.03.2001 року, парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77,78, вартістю 13061680 дол. США, були передані ТзОВ "Стройсервіс".

19.03.2001 року СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (покупець) та ТзОВ "Стройсервіс" (продавець) укладений Договір №10328, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує продукцію-парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2 шт.

Пунктами п.п. 2.1., 2.2. вказаного Договору ціна одного парогенератора становить 6595805,00 доларів США; загальна сума Договору становить 13191601,00 доларів США.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору № 10328, продавець поставляє покупцю продукцію на умовах EXW (майданчик вантажів великої ваги Запорізької АЕС, м. Енергодар) згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 1990 року, строк поставки до 31.12.2001 року.

В подальшому строк дії Договору № 10328 був продовжений до 31.12.2005 року (Додаткова угода від 22.12.2003 року) (том 9, арк. справи 7).

За умовами п.8.4. Договору № 10328, поставка товару (парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2-х штук) здійснюється в межах Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, в якому покупець (СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ) виступає в якості комісіонера.

За висновками господарських судів попередніх інстанцій, факт ввезення товару (парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78) на територію України та оплати цього товару СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на користь продавця ТзОВ "Стройсервіс" підтверджується вантажною митною декларацією ОБ №198715, в якій вказано два парогенератори ПГВ - 1000М зав. № 77, 78 (том 9, арк. справи 22) та містяться відмітки про оплату цього товару у доларах США за кредитні кошти ПАТ "Банк Золоті Ворота" та АКБ "Правекс-банк" за період з 2003-2004 року (том 10, арк. справи 3, 5, 8-9, 11).

Листом ВП "Запорізька АЕС" № 36-14/13895 від 29.12.2002 року (том 13, арк. справи 140) повідомлено ДП "НАЕК "Енергоатом", що парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74, 77, 78 поставлені СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ у грудні 1998 року (на виконання Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, укладеного між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ та ДП "НАЕК "Енергоатом"), з яких парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 73, 74 перебувають на балансі ДП "НАЕК "Енергоатом" (передані на зберігання ВП "Запорізька АЕС"), а парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 до теперішнього часу є власністю СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ .

За Актом прийому-передачі майна (що було затримано за Протоколом про порушення і митних правил) від 08.09.2004 року, парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78 (на загальну вартість 71422014 грн. 86 коп.) були передані Запорізькою митницею СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (том 9, арк. справи 12).

18.05.2006 року між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ (поклажедавець) та ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (зберігач) укладений Договір зберігання № 75/80-06. За умовами цього Договору, зберігач зобов'язався зберігати передані поклажедавцем парогенератори ПГВ-1000М за №№ 77, 78, встановлені на частині майданчика розвантаження важковаговиком території 6-го блоку режимної зони і повернути майно поклажедавцеві у схоронності (том 9, арк. справи 14-17). Термін зберігання вказаного майна встановлений з моменту підписання сторонами Договору № 75/80-06 та Акту приймання-передачі (від 18.05.2006 року) до 31.12.2007 року.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі матеріалів справи, встановлено виконання вказаного Договору зберігання та проведення СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ із зберігачем відповідних розрахунків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року у справі № 5023/9032/11, зокрема, зустрічний позов СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ до Приватного підприємства фірми "Альтаир" (м.Харків) задоволено повністю. Визнано за СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ право власності на парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 в кількості 2 шт., яке знаходиться на частині майданчика розвантаження вантажів великої ваги території 6-го блоку режимної зони ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (м. Енергодар).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 року у справі № 5023/9032/11, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року (в частині задоволення зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ), прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ про визнання права власності на парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78. При цьому, апеляційний господарський суд вказав на те, що Договір зберігання № 75/80-06 від 18.05.2006 року, не є правочином, який тягне виникнення права власності. Посилання СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ на наявність Договору поставки, документів щодо розмитнення парогенераторів, апеляційним господарським судом не були прийняті, оскільки такі документи, без поважних на то причин, не були подані СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ до місцевого господарського суду.

На підставі встановлених, під час нового розгляду цієї справи, обставин, ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року у справі № Б-39/134-10 відмовлено ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" у задоволенні скарги на дії ліквідатора.

Залишаючи без змін, ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.02.2016 року у справі № Б-39/134-10, а апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" - без задоволення (постанова Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі № Б-39/134-10), апеляційний господарський суд вказав на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили проведення повної оплати за Договором комісії за спірні парогенератори. Подані до місцевого господарського суду ксерокопії платіжних документів не є засвідченими належним чином, стосуються інших договорів, які не є предметом цього судового розгляду (платіжне доручення № 2203 від 13.07.1992 року (том 13, арк. справи 38), платіжне доручення № 278 від 09.07.1992 року (том 13, арк. справи 39), платіжне доручення від 16.07.1993 року (том 13, арк. справи 40)). При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено часткову оплату ДП "НАЕК "Енергоатом" (платіжні доручення № 957 від 21.02.1992 року та № 1316 від 23.06.1992 року), що не заперечується ліквідатором СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ та враховано при укладенні Додаткової угоди № 2 до Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року. За висновками господарських судів попередніх інстанцій, факт оплати за отримані у власність СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 (за Договором №10328 від 19.03.2001 року) підтверджено відмітками банків про сплату коштів, проставленими на Договорі №10328 від 19.03.2001 року (том 9, арк. справи 3, 5, 11). Проте, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" умов Договору комісії в частині проведення відповідного фінансування, в наслідок чого поставка парогенераторів за рахунок комітента (ДП "НАЕК "Енергоатом"), на виконання Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року, не була виконана (том 13, арк. справи 68).

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить повністю скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року у справі № Б-39/134-10 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" на дії ліквідатора та виключити з ліквідаційної маси СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ парогенератори ПГВ-1000М зав. № 77, 78. При цьому, скаржник посилається на те, що, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав правової оцінки документам, поданим ДП "НАЕК "Енергоатом" до матеріалів цієї справи, а також, безпідставно залишено без уваги, надане в якості доказу сплати грошових коштів на користь ВО "Атоммаш" за виготовлення спірних парогенераторів, платіжне доручення № 105 від 04.09.1992 року. За твердженням скаржника, право власності на парогенератори ПГВ-1000М №№ 77, 78 виникло у Запорізької АЕС на підставі Договору № 4-92 від 21.01.1992 року; перехід права власності підтверджується Актами приймання-передачі (оскільки право власності переходить до набувача з моменту передачі речі за актом). По переконанню ДП "НАЕК "Енергоатом", вантажна митна декларація не може визначатись як первинний документ, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (996-14) , носить інформативний характер та не може бути доказом, що підтверджує право власності на товар, який переміщується через кордон України.

Задовольняючи частково подану ДП "НАЕК "Енергоатом" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ здійснюється на підставі положень ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України, що діяла до 19.01.2013 року)

Відповідно до положень ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

В такому випадку провадження у справі про банкрутство здійснюється за спрощеною процедурою без публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, без формування реєстру вимог кредиторів за наслідками проведеного публічного конкурсу, без утворення комітету кредиторів та з переходом в підготовчому засіданні суду до ліквідаційної процедури, визначеної з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Приписами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також унормовано, що господарський суд у двотижневий строк з дня прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника приймає постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому ст. 31 цього Закону.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У відповідності зі ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені під час ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси. За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його іншим особам в установленому порядку. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. Активи, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, не включаються до ліквідаційної маси емітента іпотечних облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотечні облігації" (3273-15) .

Вищий господарський суд України (постанова від 13.10.2015 року у справі № Б-39/134-10) скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 року у цій справі, зокрема, вказав на те, що, для вирішення питання щодо можливості задоволення поданої ДП "НАЕК "Енергоатом" Скарги на дії ліквідатора, господарському суду необхідно достеменно встановити наявність передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) підстав для задоволення такої Скарги. При цьому, оспорюючи правомірність віднесення майна до ліквідаційної маси, особа, яка заявляє відповідну скаргу (в цьому випадку - ДП "НАЕК "Енергоатом"), повинна підтвердити належність їй цього майна (на праві власності або господарського відання) шляхом надання відповідних правовстановлюючих документів. Крім того, господарським судом касаційної інстанції було відзначено, що провадження у цій справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак, за клопотанням ліквідатора, у разі виявлення ним майна відсутнього боржника визнаного банкрутом, господарський суд може прийняти ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

За приписами ч.1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, господарські суди першої та апеляційної інстанції наведеного вище не врахували та не виконали вказівки Вищого господарського суду України, наведені у постанові від 13.10.2015 року у цій справі в повному обсязі.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій, під час нового розгляду, не враховано, що провадження у справі №Б-39/134-10 було порушено на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, саме, на підставі цієї статті СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ було визнано банкрутом (постанова Господарського суду Харківської області від 20.10.2010 року у справі № Б-39/134-10). Водночас, господарськими судами не встановлено чи було здійснено, в процесі розгляду цієї справи, перехід до загальної процедури банкрутства (в разі виявлення майна відсутнього боржника).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78, на підставі ряду угод, належать на праві власності СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, залишили поза увагою результати перевірок органів Державної контрольно-ревізійної служби України (про проведення яких вказано у Листі № 05-14/349 від 21.07.2000 року) та факти і висновки наведені у Постанові про закриття кримінальної справи № 50-3151 від 16.05.2003 року Прокуратури Печерського району м. Києва (зокрема, стосовно укладення угод, що стосуються поставки-передачі спірних парогенераторів, у виконання Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року). Крім того, встановивши, на підставі певних документів (складених у період 1998-2003 роки), часткове виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" умов Договору комісії № 01NEN/98 від 03.07.1998 року (щодо фінансування СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ), не встановили чи було здійснено виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" Договору комісії в повному обсязі на момент формування ліквідаційної маси у справі № Б-39/134-10 (зокрема моменту включення до ліквідаційної маси боржника парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78), якщо ні, то в якому обсязі.

Поміж іншим, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили, що спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78 були придбані СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ за кредитні кошти, надані ПАТ "Банк Золоті Ворота" та АКБ "Правекс-банк" за період з 2003-2004 року, що, по переконанню судів підтверджується відмітками банків на певних документах, не врахували, що такі відмітки не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують проведення розрахунків між сторонами угод та, які є належними та допустимими доказами у господарському процесі.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним вказати на те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши (під час розгляду цієї справи), що спірні парогенератори ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78, на підставі Договору № VT-SRTS/01 від 15.03.2001 року (укладений між фірмою "VIMCOM Technology Pte LTD" (Сінгапур) та ТзОВ "Стройсервіс" (Російська федерація)) та Акту прийому - передачі № 150301 від 15.03.2001 року, стали власністю ТзОВ "Стройсервіс" не дослідили яким чином та на підставі яких документів вказані парогенератори були набуті фірмою "VIMCOM Technology Pte LTD" (Сінгапур). Більш того, посилаючись на Договір № 10328 від 19.03.2001 року (укладений між СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ та ТзОВ "Стройсервіс"), за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує продукцію-парогенератори ПГВ-1000М в кількості 2 шт., господарські суди не звернули уваги на відсутність (як у самому Договору так і Додаткових угод до нього) індивідуального визначення цих парогенераторів (заводських номерів), зі змісту оскаржених судових актів не вбачається на підставі яких саме документі суди дійшли висновку про те, що Договір № 10328 від 19.03.2001 року був укладений на поставку парогенераторів ПГВ-1000М зав. №№ 77, 78.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відмінність зразків підпису Генерального директора СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ ОСОБА_10 на різних документах, які наявні в матеріалах справи.

З цього приводу, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним повторно звернути увагу господарських судів першої та апеляційної інстанції на приписи ст. 90 ГПК України, які передбачають певні дії суддів, у разі виявлення порушень законності або недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, державного чи іншого органу. При цьому, господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, а ні загалом осіб, зазначених у ст. 1 ГПК України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зауважити на тому, що чинне процесуальне законодавство передбачає певні права та дії господарського суду, у разі виникнення сумнівів щодо фактичного існування та виконання правочинів, зокрема призначення відповідної експертизи, залучення фахівців, третіх осіб, виклик посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, витребування від них документів та пояснень, необхідних для повного та всебічного розгляду спору по суті. Однак, господарські суди першої та апеляційної інстанції наданим правом не скористались, обмежившись лише копіями документів, наданих до матеріалів справи сторонами, не встановивши джерела походження цих документів у арбітражного керуючого - ліквідатора СУРФ "ІНЕК" у формі ТзОВ, враховуючи, що процедура банкрутства, в цьому випадку, здійснюється на підставі ст. 52 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року).

Згідно зі ст. 1119 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.