300/485/16-а Про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради про передачу території стадіону в постійне користування третій особі - 13.12.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

м.Київ

справа №300/485/16-а

провадження №К/9901/44675/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 (головуючий суддя Левицька Н.Г., судді Обрізко І.М., Нос С.П.)

у справі № 300/485/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Гукливської сільської ради Воловецького району Закарпатської області

третя особа: Відділ освіти Воловецької районної державної адміністрації

про визнання недійсним та скасування рішення,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Гукливської сільської ради Воловецького району Закарпатської області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації, в якій просив суд визнати недійсним і скасувати рішення третьої сесії сьомого скликання Гукливської сільської ради від 24.12.2015.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення відповідача про передачу території стадіону в постійне користування третій особі є незаконним, суперечить принципам місцевого самоврядування та інтересам територіальної громади, прийнято без врахування думки жителів села.

3. Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.10.2016 у справі №300/485/16-а позов задоволено, визнано недійсним та скасовано рішення Гукливської сільської ради Воловецького району Закарпатської області від 24.12.2015 про внесення змін в рішення другої сесії сьомого скликання від 08.12.2015 щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування відділу освіти Воловецької районної державної адміністрації площею 2 га за адресою с. Гукливий, 201 Воловецького району Закарпатської області.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.10.2016 у справі №300/485/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 і залишити в силі постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.10.2016 у справі №300/485/16-а.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі №300/485/16-а.

У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гриціва М.І., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Гриціва М.І. було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

7. Відповідачем було надано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням третьої сесії сьомого скликання Гукливської сільської ради Воловецького району від 24.12.2015 "Про внесення змін в рішення другої сесії сьомого скликання від 08.12.2015 року" вирішено: внести зміни в рішення другої сесії сьомого скликання від 08.12.2015 і викласти в такій редакції: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 2 га для обслуговування будівель і споруд Гукливської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за адресою с. Гукливий, 201; 2. пропонувати відділу освіти Воловецької РДА замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 2 га для обслуговування будівель і споруд Гукливської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за адресою с. Гукливий, 201; матеріали проєкту землеустрою подати на розгляд та затвердження сесії сільської ради.

9. ОСОБА_1 як член територіальної громади з вищевказаним рішенням сільської ради не погодився, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що рішення прийнято із порушенням процедури, визначеної Земельним Кодексом України (2768-14) , всупереч вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , а отже, є по суті недійсним та підлягає скасуванню.

Також місцевий суд зазначив, що клопотання відділу освіти Воловецької РДА всупереч ст. 123 Земельного кодексу України не містило посилання на цільове призначення земельної ділянки, до нього не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

11. Суд апеляційної інстанції не погодився з місцевим адміністративним судом, і вказав, що прийняте відповідачем рішення про внесення змін в рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не порушує та не може порушувати прав та інтересів будь-якої іншої особи окрім самого заявника. Вже за наявності наступного рішення про виділення земельної ділянки, особа, яка вважає, що таким рішенням про передачу земельної ділянки у власність чи користування було порушено її права, матиме право звернутися за захистом таких в судовому порядку.

12. Апеляційний адміністративний суд зробив висновок, що оскільки предметом дослідження в межах цієї справи є саме рішення від 24.12.2015, то суд першої інстанції протиправно вдався до дослідження правомірності прийняття рішення відповідача від 08.12.2015.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

13. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.

Зокрема, позивач посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції не містить обґрунтованої мотивувальної частини, що Львівський апеляційний суд не врахував порушень відповідачем ч. 10 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законів України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про державне регулювання містобудівної діяльності", Земельного кодексу України (2768-14) .

14. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає про те, що права та інтереси позивача у цій справі жодним чином не порушено.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

16. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

17. У цій справі з позовом звернувся депутат сільської ради ОСОБА_1 у відповідь на звернення жителів територіальної громади с. Гукливий.

18. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №803/413/18 зробила такий правовий висновок:

"правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України від 21 травня 1997 року (280/97-ВР) № 280-97/ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) .

Відповідно до зазначених положень законів депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці".

19. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим апеляційний адміністративний суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через відсутність у ОСОБА_1 встановлених законом підстав для звернення до суду з вимогами про скасування рішення сільської ради.

20. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував порушень законодавства при прийнятті спірного рішення сільською радою відхиляється Верховним Судом, оскільки правомірність вищевказаного рішення може бути перевірена судами тільки за зверненням особи, чиє суб`єктивне право порушено відповідним рішенням.

Інші доводи касаційної скарги досліджувались судами попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, наданих судам.

21. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. Таким чином, оскільки при ухваленні постанови суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного адміністративного суду - без змін.

23. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судове рішення апеляційного адміністративного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №300/485/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя А.І. Рибачук

Суддя А.Ю. Бучик