Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Гончарука П.А., судді Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року у справі № 908/5009/15 Господарського суду Запорізької області за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 36091,28 грн,

У липні 2015 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (надалі - ДП "Дослідне господарство "Ізвєстія", позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом, у якому посилаючись на порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4, відповідач) умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, від 14.10.2008 року щодо сплати орендної плати за період січень -вересень 2009 року та відшкодування вартості використаної електричної енергії в травні - липні 2008 року, грудні - вересні 2009 року, просило суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 36091,28 грн, з яких: 12471,45 грн - основний борг (7843,50 грн - заборгованість з орендної плати за період січень -вересень 2009 року, 3395,28 грн - заборгованість з відшкодування вартості використаної електричної енергії в січні - вересні 2009 року, 504,00 грн - заборгованість з відшкодування вартості використаної електричної енергії в грудні 2008 року, 114,74 грн - сальдо станом на 01.01.2008 року, 613,93 грн - "дооприбуткування ел.енергії (травень, червень, липень 2008 року), 12316,48 грн пені за період з 03.02.2009 року по 29.04.2015 року, 1905,56 грн 3% річних за період з 03.02.2009 року по 29.04.2015 року та 9397,79 грн інфляційних втрат, нарахованих за період лютий 2009 року - квітень 2015 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 року (суддя Мойсенко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року (судді: Чернота Л.Ф. (головуючий), Бойченко К.І., Стойка О.В ), у задоволенні позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення ст.ст. 47, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (надалі - ГПК України (1798-12) ) та ст.ст. 11, 526, 527, 530, 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 14.10.2008 року між сторонами було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно до якого сторони погодили, що позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене приміщення бару в смт. Веселе (надалі - майно) площею 137,55 кв.м., із них 95,25 кв. м. в оренду за адресою: вул. Пушкіна, 23, смт. Веселе, Веселівського району, строком на 1 рік з 14.10.2008 року по 14.10.2009 року включно, та зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.2 договору) та укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.8 договору).

Відповідно до п. п. 3.1 - 3.3 договору орендна плата визначається на підставі ст. 20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за домовленістю сторін і становить без ПДВ за перший місяць оренди 671,61 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції 1,226 за 05-12.2006 р. - 01-12.2007 р., 01-09.2008 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата в повному обсязі перераховується ДП "ДГ "Ізвєстія" ІОК УААН щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. При цьому, обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5 договору).

03.02.2010 року директором підприємства був виданий наказ № 34 "Про розторгнення договору оренди № 110; № 111 від 14.10.2008 року магазин-бар смт. Веселе, вул. Пушкіна, 23" у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати і наявністю дебіторської заборгованості в сумі 15954,69 грн. Відповідно до цього наказу було вирішено 04.02.2010 року провести інвентаризацію наявності цілісності майна господарства; майстру-будівельнику господарства ОСОБА_7 разом із зав. господарством ОСОБА_8 забезпечити заміну замків на дверях магазину (Бар).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог ст. 795 ЦК України та п. 2.1 договору орендар не вступив у строкове платне користування майном за договором, оскільки позивачем не надано акту приймання-передачі майна за цим договором, а акт приймання-передачі від 22.07.2008 року не є належним доказом, оскільки підписаний раніше, ніж був укладений договір оренди, який не містить умови про те, що його положення застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладання, а також з огляду на те, що відповідно до цього акту відповідачка, як орендар, приймала всю будівлю магазину-бару та майно, що знаходиться в смт. Веселе вул. Пушкіна, 23, а за договором оренди від 14.10.2008 року орендодавець повинен був передати в оренду лише приміщення бару площею 95,25 кв.м. Суд дійшов висновку, що на момент складання цього акту між сторонами існували інші орендні відносини.

Вищий господарський суд України не може погодитися з такими висновками судів попередній інстанцій з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю за користування майном. Орендар звільняється від цього обов'язку лише, якщо майно ним не використовувалось з незалежних від нього причин. В усіх інших випадках він зобов'язаний здійснити плату в розмірі та порядку, встановленому договором.

Згідно з ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Зважаючи на те, що підписання акту приймання-передачі всього приміщення (а не його частини) 22.07.2008 року раніше дати укладання договору оренди не спростовує сам факт користування орендарем частиною приміщення на дату укладення договору, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що орендар не вступив у строкове платне користування майном за договором, і тому у нього відсутній обов'язок сплачувати орендні платежі за заявлений позивачем період, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, у зв'язку з чим судові рішення в частині відмови у стягненні 7843,50 грн орендної плати за період січень -вересень 2009 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не перевіряли, чи відповідає вимогам чинного законодавства здійснений позивачем розрахунок розміру орендної плати та пені, 3 % річних та інфляційних, нарахованих у зв'язку з простроченням орендних платежів, а перевірка та встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 111-7 ГПК України), постановлені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення 7843,50 грн - орендної плати за період січень -вересень 2009 року, а також 12316,48 грн - пені, 1905,56 грн - 3 % річних, 9397,79 грн - інфляційних нарахувань, які є похідними вимогами щодо суми основного боргу, підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд.

Водночас, беручи до уваги те, що за відсутності договору про відшкодування витрат на комунальні послуги (в тому числі і вартості електроенергії) таке відшкодування за рахунок орендодавця можливе лише за умови доведеності понесення орендодавцем таких витрат, а також їх розміру відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, проте такі обставини останнім не були доведені в установленому порядку, оскільки, як правильно зазначили суди, ним не були надані докази укладання договору з енергопостачальником та сплати йому вартості електроенергії; в доданих до матеріалів справи актах про спожиту електроенергію протягом розрахункового періоду за січень-вересень 2009 року відсутнє посилання на об'єкт магазин-бар, розташований у в смт. Веселе, а надані рахунки, які складені позивачем в односторонньому порядку, не підтверджують сам факт споживання відповідачем електроенергії в обсягах та на вказану у них суму, і, крім того, докази пред'явлення цих рахунків та їх отримання відповідачем в матеріалах справи взагалі відсутні, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 3395,28 грн - заборгованості з відшкодування вартості використаної електричної енергії в січні - вересні 2009 року, 504,00 грн - заборгованості з відшкодування вартості використаної електричної енергії в грудні 2008 року, що включена в акті звірки до сальдо станом на 01.01.2009 року. Зважаючи на те, що договір між сторонами укладений 14.10.2008 року, і позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження заявлених до стягнення: 114,74 грн - сальдо станом на 01.01.2008 року, 613,93 грн - "дооприбуткування ел.енергії (травень, червень, липень 2008 року)", з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині суд касаційної інстанції також погоджується.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм чинного законодавства в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3395,28 грн - заборгованості з відшкодування вартості використаної електричної енергії в січні - вересні 2009 року, 504,00 грн - заборгованості з відшкодування вартості використаної електричної енергії в грудні 2008 року, 114,74 грн - сальдо станом на 01.01.2008 року, 613,93 грн - "дооприбуткування ел.енергії (травень, червень, липень 2008 року)" не знайшли свого підтвердження, тому в цій частині ухвалені у справі судові рішення Вищий господарський суд України залишає без змін

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, п.п. 1 та 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ізвєстія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 року в частині відмови у стягненні 7843,50 грн - орендної плати за період січень -вересень 2009 року, 12316,48 грн - пені, 1905,56 грн - 3 % річних, 9397, 79 грн - інфляційних нарахувань та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року № 908/5009/15 про залишення рішення суду в цій частині без змін.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року № 908/5009/15 залишити без змін.