Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Євсікова О.О., суддів: Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс Петроль" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.08.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 922/70/14 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Східно-Український Банк "Грант" до Приватного підприємства "Транс Петроль" про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно за участю представників сторін від позивача: Чумакова Т.К. від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Східно-Український Банк "Грант" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про видачу виконавчого документа на виконання рішення від 26.12.2013 Харківського обласного постійно діючого третейського суду у справі № 13/12-13, яким задоволено позовні вимоги заявника про стягнення на його користь з Приватного підприємства "Транс Петроль" суми в розмірі 521274,54 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 26.12.2013 складає 5701503,35 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2014, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.07.2014, відмовлено в задоволенні вказаної вище заяви на підставі п. 2 ч. 1 ст. 122-10 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" про перегляд вказаної вище ухвали за нововиявленими обставинами, ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.02.2014 залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2015, заяву ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" задоволено частково, скасовано ухвали Господарського суду Харківської області від 24.03.2015 і від 11.02.2014, а також задоволено заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.2013 у справі № 13/12-13 та доручено Господарському суду Харківської області видати наказ на виконання вказаного рішення.

На примусове виконання вказаної постанови Господарським судом Харківської області видано відповідні накази від 03.06.2015.

Приватне підприємство "Транс Петроль" звернулось до господарського суду з заявою та уточненою заявою про визнання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/70/14 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2015 (суддя Лаврова Л.С.), яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Істоміна О.А.), заяву ПП "Транс Петроль" задоволено частково: визнано наказ Господарського суду Харківської області від 03.06.2015 у справі № 922/70/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами в сумі 7219,02 євро та основної суми кредиту в розмірі 287598,68 євро, у сумі - 294817,70 євро; визнано вказаний наказ чинним у частині та таким, що підлягає виконанню, в сумі 226456,84 євро.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою судів, ПП "Транс Петроль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким визнати наказ Господарського суду Харківської області у цій справі таким, що не підлягає виконанню.

ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" у своєму відзиві проти доводів касаційної скарги заперечило, посилаючись на її необґрунтованість.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.2013 у справі № 13/12-13 задоволено позов ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" про стягнення на його користь з ПП "Транс Петроль" заборгованості за кредитним договором № 5-12-51479/від31 від 11.07.2012 в сумі 521274,54 євро, що згідно з офіційний курсом НБУ станом на 26.12.2013 складало 5701503,35 грн., шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а також присуджено до стягнення суму в розмірі 8500 грн., сплачену за надання інформаційної та правової допомоги.

Господарським судом Харківської області 03.06.2015 видано наказ на примусове стягнення з ПП "Транс Петроль" на користь ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" суми в розмірі 521274,54 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 26.12.2013 складало 5701503,35 грн.

Звертаючись до господарського суду із заявою про визнання вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню, ПП "Транс Петроль" доводило, що воно у період з дати ухвалення рішення третейського суду 26.12.2013 до моменту видання вказаного наказу 03.06.2015 здійснило добровільне виконання рішення шляхом перерахування відповідної суми.

Дослідивши обставини виконання ПП "Транс Петроль" рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.2013, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з моменту його ухвалення відповідачем здійснено часткове добровільне погашення основної суми кредиту за кредитним договором № 5-12-51479/від31 від 11.07.2012 в розмірі 287598,68 євро та у повному обсязі сплатило суму процентів за користування кредитними коштами у сумі 7219,02 євро.

Так, ПП "Транс Петроль" були перераховані з поточного мультивалютного рахунку № 26008831514791.978 на позичковий рахунок ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" № 20630831514790 грошові кошти в валюті Євро/ЕUR згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті із призначенням платежу "часткове погашення кредиту згідно кредитного договору № 5-12-51479/від31 від 11.07.12", відповідно: від 08.01.2014 - 18070,00 євро, від 27.01.2014 - 18070,00 євро, від 04.02.2014 - 18070,00 євро, від 28.02.2014 - 14654,62 євро, від 27.03.2014 - 55264,06 євро, від 24.04.2014 - 18070,00 євро, від 26.05.2014 - 18070,00 євро, від 27.06.2014 - 18190,00 євро, від 11.08.2014 - 18190,00 євро, від 08.09.2014 - 18190,00 євро, від 29.09.2014 - 18190,00 євро, від 10.11.2014 - 18190,00 євро, від 09.12.2014 - 18190,00 євро, від 16.01.2015 - 8872,54 євро, від 23.01.2015 - 1500,00 євро, від 27.01.2015 - 535,75 євро, від 02.02.2015 - 7281,71 євро.

Тобто сума непогашеної заборгованості ПП "Транс Петроль", стягнутої рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.2013 у справі № 13/12-13, на виконання якого видано наказ, складає 226456,84 євро.

У зв'язку з викладеним суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання відповідного наказу таким, що не підлягає виконанню лише в частині стягнення 294817,7 євро. Колегія суддів вважає такий висновок правильним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, наказів господарських судів.

Згідно зі ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Тобто вказана норма містить наступні підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 (v0009600-12) ).

Водночас у ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" закріплені вимоги до виконавчого документу, зокрема, у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення.

При цьому Пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови № 14 від 18.12.2008 роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) ).

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Отже, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті (лист Верховного Суду України від 07.10.2010 "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин").

Водночас у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2008).

Слід також зауважити, що Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) у ст. 53 передбачає порядок виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті шляхом стягнення коштів у відповідній валюті або шляхом купівлі відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу виконавчої служби.

Зважаючи на викладене, оскільки рішенням Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.12.2013 у справі № 13/12-13, на виконання якого видано відповідний наказ від 03.06.2015, стягнуто з ПП "Транс Петроль" на користь ПАТ "Східно-Український Банк "Грант" заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті кредиту - євро, виконання цього рішення як примусове, так і добровільне має здійснюватися саме в зазначеній валюті євро. Тому доводи ПП "Транс Петроль" щодо здійснення ним погашення кредитної заборгованості в гривні обґрунтовано не прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій.

Разом з тим, встановивши на підставі наданих сторонами доказів обставини добровільного виконання рішення третейського суду в частині стягнутої суми в розмірі 287598,68 євро на момент видачі Господарським судом Харківської області наказу від 03.06.2015, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню в частині зазначеної суми, тоді як в частині стягнення суми 226456,84 євро, що залишилась несплаченою, наказ підлягає виконанню.

Отже, доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс Петроль" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.08.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі № 922/70/14 залишити без змін.